Ухвала суду № 76226311, 03.09.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2586/18

Провадження № 2-1504/18

У Х В А Л А

іменем України

03 вересня 2018 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про скасування договорів дарування, визнання їх договорами купівлі-продажу, визнання договору позики нікчемним та скасування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із клопотанням про забезпечення позову, в якому просила винести ухвалу якою забезпечити позов.

Розгляд заяви проводився у порядку ч.1 ст.153 ЦПК України без виклику сторін.

За змістом заяви позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 яке їм належить на праві особистої приватної власності, або спільної сумісної власності подружжя, оскільки відповідач ОСОБА_5 маючи кримінальне оточення шляхом залякування та погроз фізичного знищення змусив позивачку, її чоловіка та бабусю покинути подарований їй будинок.

Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

В порядку ст.150 ЦПК України, видами забезпечення позову, зокрема може бути накладення арешту на майно, частина 3 цієї ж статті передбачає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов’язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Заявник звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_5 ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про скасування договорів дарування, визнання їх договорами купівлі-продажу, визнання договору позики нікчемним та скасування матеріальної та моральної шкоди.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов’язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Суд вважає, що доводи позивача про можливість утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду, є необґрунтованими і недоведеними, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження існування відповідних обставин суду не подано. При цьому додані до заяви письмові докази є непереконливими, оскільки містять відомості, які підлягають правовій оцінці на більш пізній стадії процесу – при вирішенні спору по суті, однак не містять таких відомостей, які б підтверджували існування ризиків, передбачених ст.149 ЦПК України і породжували правові наслідки у виді виникнення підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, в порушення закону клопотання не оплачене судовим збором, як це передбачено ч. 3 ст. 117 ЦПК України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік випадків коли судовий збір не справляється.

Згідно до ст. 117 ЦПК України до клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Відповідно до п. п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів або позову складає 352 грн. 40 коп.

Таким чином, не вбачається достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 116-118, 149-153, 157 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя М.В.Кравченко