Рішення № 76225873, 14.08.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5895/17

провадження № 2/361/506/18

14.08.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.за участю секретаря Плиси В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Самко Олександр Вікторович, про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року до суду надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_3, на обґрунтування якої зазначено, що між позивачем та ОСОБА_4 14 червня 2017 року укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, яка має кадастровий номер НОМЕР_1, та 14 червня 2017 року відповідач отримав грошові кошти в розмірі 5 250 доларів США, що еквівалентно 138 075 грн. 00 коп., що підтверджується розпискою.

Далі зазначає, що замовивши в ТОВ «Лендсервіс» послугу щодо встановлення межових знаків на місцевості, було виявлено, що межі та конфігурація вище вказаної земельної ділянки не відповідає земельно-кадастровим документам, оскільки накладається на сусідню земельну ділянку гр. ОСОБА_6, яка має кадастровий номер НОМЕР_2. ФОП ОСОБА_7 підтвердив висновок ТОВ « Лендсервіс », що підтверджується зведеним кадастровим планом з вимірами існуючих земельних ділянок.

На думку позивача, відповідач не знати цієї інформації не міг, оскільки розробляючи проектну документацію та отримуючи кадастровий номер, мав встановлювати межові знаки на місцевості. Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 230 ЦК України (правочин вчинений під впливом обману), позивач просить визнати недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу від 14 червня 2017 року та стягнути із відповідача сплачену на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки суму коштів у розмірі 5 200 дол. США, що еквівалентно 138 075 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_8 доводи позову підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Також пояснили, що відповідач діяв умисно укладаючи оспорюваний правочин, оскільки запевняв позивача про те, що межові знаки були винесені в натурі, однак, насправді цього не було. Крім того, впевнені, що відповідачу було відомо про неспівпадіння межових знаків на місцевості із межами земельної ділянки згідно правовстановлюючих документів. Просили про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач та його представник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, безпідставність та недоведеність.

Третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Самко Олександр Вікторович у судове засідання не з'явився, направивши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

14 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбала земельну ділянку, площею 0, 1750 га, за адресою: АДРЕСА_1, яка має кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до копії розписки від 14.06.2017 року, оригінал якої оглянутий у судовому засіданні, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти за продаж земельної ділянки в розмірі 5 250 доларів США, що еквівалентно 138 075 грн. 00 коп.

До матеріалів справи доданий Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, складений 22.06.2017 року представниками ТОВ «Лендсервіс» та ОСОБА_3, та схему встановлення межі земельної ділянки в натурі з кадастровим номером: НОМЕР_1.

Також на підтвердження доводів позовних вимог до матеріалів справи доданий зведений кадастровий план з вимірами існуючих земельних ділянок, зокрема, з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_1 і НОМЕР_2, виконаний геодезистом ОСОБА_7 На вказаному кадастровому плані червоними лініями відмічені межі земельних ділянок згідно бази ДЗК. У судовому засіданні позивач пояснила, що чорними лініями відмічені фактичні межі земельних ділянок. (а.с. 120)

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, інженер-геодезист, яка складала зведений кадастровий план, пояснила, що межі земельної ділянки винесені згідно координат, які закріплені в обласному ДЗК. При складанні кадастрового плану виявлено, що сусідній паркан та частина сараю знаходяться на земельній ділянці позивача, межа розорана. Як видно із роздруківки архівів «гуглмапс» станом на 07.05.2014 року вказана будівля уже була на земельній ділянці. Фактично земельна ділянка позивача менша від земельної ділянки, яка зазначена у земельно-кадастровій документації.

Свідок ОСОБА_10, яка працює землевпорядником у сільській раді, у судовому засіданні пояснила, що позивач цікавилась земельною ділянкою, яка належала відповідачу, тому вона зателефонувала матері ОСОБА_4, щоб уточнити, чи продається земельна ділянка. Також пояснила, що межові знаки були виставлені, а при продажі сусідньої земельної ділянки позивачу, свідок також показала, що від стовпчика до стовпчика знаходиться інша земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 Про продаж земельної ділянки сторони домовлялись самі та при її огляді свідок не була присутня.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до вимог частин 2 та 3 цієї статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

За змістом ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» надано наступні роз'яснення: «Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.»

З огляду на викладені обставини вбачається, що між сторонами 14 червня 2017 року укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки. 22 червня 2017 року за зверненням позивача було складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, згідно якого межі земельної ділянки ОСОБА_3 з кадастровим номером НОМЕР_1 закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками у кількості 5 шт. згідно креслення. У цьому акті зазначено, що власник земельної ділянки має претензії до щодо меж та конфігурації земельної ділянки, так як вона накладається на сусідню земельну ділянку ОСОБА_6

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач запевняв, що ним здійснювалося винесення межових знаків на місцевості, що має підтверджуватись актом, складеним ФОП ОСОБА_12, а насправді цього не було. Однак такі доводи є безпідставними виходячи з наступного.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що під час розгляду справи, стороною відповідача з'ясовано, що ФОП ОСОБА_12 робив ХМL файл по даній земельній ділянці і на земельну ділянку не виїжджав. Одночасно зазначила, що перед укладенням договору позивач не вимагала у відповідача здійснити винесення меж на місцевості.

Так, із матеріалів посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_5 оспорюваного договору видно, що сторонами, зокрема, продавцем надані усі необхідні документи. У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 17.05.2017, зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 04.05.2017 року, ФОП ОСОБА_12 (а.с. 74) Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Русанівської сільської ради 22.05.2017 року, на земельній ділянці в АДРЕСА_2 ніяких будівель не зареєстровано, будівництво не ведеться. (а.с. 77) Також, у судовому засіданні встановлено, що позивач особисто оглядала земельну ділянку перед її придбанням.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчать про те, що відповідачу було відомо про накладення сусідньої земельної ділянки на земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_1, яка є предметом оспорюваного правочину. Посилання позивача на ті обставини, що відповідач до укладення договору не надав акт винесення меж в натурі є безпідставним, оскільки ця обставина не стала перешкодою позивачу для укладення договору.

Крім того, у позовній заяві позивач мотивуючи позовні вимоги посилається на п. 19 договору, згідно якого продавець несе відповідальність за достовірність документів, які підтверджують право власності на вищезазначену земельну ділянку, усієї наданої ним інформації стосовно земельної ділянки, а також за виконання умов цього договору. У разі, якщо надані продавцем документи чи інформація, в тому числі викладена в п. 5 цього договору, виявились неправдивими або недостовірними, продавець зобов'язаний відшкодувати заподіяні покупцю збитки та витрати в повному обсязі.

Отже, даний пункт договору передбачає наслідки надання продавцем недостовірної інформації про земельну ділянку, і таким наслідком є відшкодування продавцем збитків, а не визнання недійсним правочину.

Одночасно, до суду не надано належних та достовірних доказів того, що на момент укладення правочину відповідачу було відомо про те, що, як стверджує позивач, на земельній ділянці частково знаходиться сусідський сарай.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що зведений кадастровий план з вимірами існуючих земельних ділянок ( а.с. 120) не є належним доказом порушення меж земельних ділянок, оскільки він складений без дослідження технічної документації щодо досліджуваних земельних ділянок.

Таким чином, позивачем не доведено обставин укладення правочину під впливом обману, як і не доведений будь-який умисел в діях відповідача щодо обману позивача про фактичні межі земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України передбачає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 вищевказаного Кодексу визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом стаття 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Самко Олександр Вікторович, про визнання правочину недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Петришин