Постанова № 76225538, 29.08.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/14982/14-ц

Номер провадження: 22-ц/791/1155/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Херсон

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)

Суддів: Ігнатенко П.Я.

Полікарпової О.М.,

Секретар: Зварич С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 вересня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Прохоренко В.В., у справі за позовом Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» про визнання протиправними дій з нарахування платежів за централізоване опалення,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з опалення, зазначаючи, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, яке товариство подає у квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що оплата за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачем не здійснюється, позивач просив суд, з урахуванням уточнених вимог, стягнути з останнього заборгованість, що утворилася за період з 01 грудня 2001 року по 01 квітня 2014 року в розмірі 14855 грн. 06 коп.

29 лютого 2016 року ОСОБА_2 подано заяву про застосування строку позовної давності за вимогами комунального підприємства щодо стягнення заборгованості.

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» про визнання противоправними дій з нарахування платежів за централізоване опалення, вказавши, що у 2009 році чавунні радіатори та трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення в належній йому на праві власності квартири досягли повного фізичного зносу в наслідок вичерпання допустимого строку їх експлуатації, проте питання щодо їх заміни не було вирішено МКП «Херсонтеплоенерго», у зв'язку із чим він демонтував радіатори та труби у жовтні 2009 року та з цього періоду послуги з централізованого опалення не отримує.

Також зазначив, що між ним та МКП «Херсонтеплоенерго» не існує договірних зобов'язань, оскільки відповідний письмовий договір сторонами не укладався.

Вважає, що безпідставне накопичення комунальним підприємством неіснуючих боргів на особовому рахунку, що відкритий на його ім'я, без його відома та згоди є противоправними грошовими вимогами, а тому просив визнати противоправними дії МКП «Херсонтеплоенерго»: з нарахування на відкритий на ім'я ОСОБА_2 особовий рахунок НОМЕР_1 плати за послуги з централізованого опалення за період з серпня 2010 року;

зобов'язати МКП «Херсонтеплоенерго» списати з особового рахунку НОМЕР_1 як таку, що протиправно нарахована, плату за послугу централізованого опалення з часу отримання в серпні 2010 року письмового повідомлення про непридатний до використання стан радіаторів опалення в квартирі;

припинити подальше нарахування плати до укладення передбаченого чинним законодавством договору;

визначити розмір плати за послуги з централізованого опалення відповідно до фактичної потужності тепловикористального обладнання в його квартирі, що розраховується згідно з методикою затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

з травня 2015 року розмір плати визначити з урахуванням наявних у нього пільг, як учасника бойових дій в розмірі 75% та додатково 25% протягом дії відповідних норм законодавства;

підготувати та надати йому формуляр або в іншій стандартній формі договір приєднання до надання послуг із централізованого опалення за ціною визначеною відповідно до фактичної потужності тепловикористання обладнання у його квартирі, з урахуванням наявних пільг на оплату.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 вересня 2017 року позов МКП «Херсонтеплоенерго» задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь підприємства заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 8226 грн. 48 коп., в решті первинного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, пославшись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову, з підстав вказаних у ньому. Зокрема зазначив, що між сторонами відсутній письмово укладений договір про надання житлово-комунальних послуг, як того вимагає Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, суд неправильно обрахував строк позовної давності до вимог пред'явлених МКП «Херсонтеплоенерго» та не врахував наявність у нього пільг з 2015 року щодо оплати вартості послуг з централізованого опалення, стягнувши повну суму заборгованості.

У письмовому клопотанні від 27 серпня 2018 року МКП «Херсонтеплоенерго» частково визнало доводи апеляційної скарги, вказавши про наявність у ОСОБА_2 з жовтня 2015 року по січень 2016 року пільг по оплаті наданих послуг у розмірі 1970,44грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати, пояснивши, що суд безпідставно стягнув з нього заборгованість за послуги з централізованого опалення, які він не отримував з 2009 року, встановивши у належній йому на праві власності квартирі альтернативне електричне опалення. На думку апелянта, до 2014 року позивач за первинним позовом взагалі не міг покладати обов'язок по оплаті наданих послуг на споживача, оскільки таку оплату був зобов'язаний проводити балансоутримувач будинку в особі Херсонської міської ради.

Представник МКП «Херсонтеплоенерго» пояснив, що за змістом рішення суду є законним та обґрунтованим, проте не заперечував проти зменшення розміру стягнутої судом заборгованості до 6256,04грн. з урахуванням наявної у споживача пільги.

Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1 та належить йому на праві власності.

Комунальні послуги з централізованого опалення мешканцям житлового будинку, в якому знаходиться і квартира ОСОБА_2, надаються МКП «Херсонтеплоенерго».

Відносини, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 із змінами та в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, за змістом яких послуга з централізованого опалення є житлово-комунальною послугою, спрямованою на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач є абонентом комунального підприємства, з яким письмовий договір про надання послуг з теплопостачання не укладався. Проте, як обґрунтовано вказав суд, відсутність такого договору не свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає обов'язкову письмову форму договору про надання житлово-комунальних послуг, яка, як встановив суд, у спірних правовідносинах не додержана.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, а за змістом ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок по укладенню договору про надання житлово-комунальних послуг, в тому числі про надання послуг з теплопостачання, покладений, як на виконавця цих послуг, так і на споживача - власника житла.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно наданого МКП «Херсонтеплоенерго» розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за період з грудня 2001 року по лютий 2016 року становить 14855 грн. 06 коп.

З матеріалів справи встановлено, що в травні 2014 року підприємство звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за надані йому комунальні послуги в сумі 10985 грн.96коп.

Суворовський районний суд міста Херсона ухвалою від 12 червня 2014 року за заявою ОСОБА_2 скасував судовий наказ від 22 травня 2014 року у справі №668/6008/14-ц, виданий цим судом за заявою МКП «Херсонтеплоенерго» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання з ОСОБА_2 в сумі 10985грн.96коп. та судових витрат /т.1 а.с. 5/.

При вирішенні даної справи відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності /т.1 а.с. 106/.

Оскільки МКП «Херсонтеплоенерго», звернувшись у травні 2014 року до суду із заявою про видачу судового наказу, вчинило дію, передбачену частиною другою статті 264 ЦК України та перервало перебіг строку позовної давності, то такий строк у даній справі обчислюється з травня 2011 року по травень 2014 року.

Отже, застосувавши до спірних правовідносин позовну давність, суд, на думку колегії суддів, обґрунтовано визначив до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь комунального підприємства заборгованість з оплати наданих йому послуг за період з травня 2011 року.

Висновки суду у наведеній частині відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Також встановлено, що у серпні 2010 року ОСОБА_2 звертався до теплопостачальної організації з приводу незадовільного стану внутрішньо-будинкової мережі опалення у належній йому квартирі.

Згідно письмової відповіді МКП «Херсонтеплоенерго» від 09 вересня 2010 року №2482-07 заявнику був направлений для підписання договір «Про надання послуг з централізованого опалення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та роз'яснено, що з приводу неналежного стану внутрішньобудинкової мережі опалення слід звернутися до житлово-експлуатаційної організації, яка обслуговує будинок, а якщо квартира належить абоненту на праві власності, то ремонтні роботи відносно внутрішньоквартирного обладнання проводяться саме власником. Підставою для перерахунку оплати за надані послуги з теплопостачання є акт, який повинен бути складений у присутності представників теплопостачальної організації з фіксуванням зниження якості опалення або відсутності послуги (т.1 а.с.122-123).

Слід зауважити, що зібранні у справі докази не містять інформації щодо технічного стану радіаторів опалення в належній ОСОБА_2 квартирі на час їх демонтажу споживачем протягом жовтня - грудня 2009 року та встановлення останнім альтернативного опалення у вигляді електроконвекторів (т.1 а.с.125-128).

Крім того, вищенаведений лист спростовує посилання апелянта про те, що він був позбавлений можливості укласти договір про надання послуг з централізованого опалення, оскільки саме МКП «Херсонтеплоенерго» не виконав свій обов'язок щодо підготовки такого договору та надання його абоненту для підписання.

При цьому у підтвердження факту відхилення кількісних і якісних показників послуг, які надає підприємство з теплопостачання, належних доказів якими відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, в редакції постанови № 151 від 17.02.2010 року, що діяла на час спірного періоду, з послідуючими змінами, є акти-претензії, ОСОБА_2 суду не надав і такі ним та представником підприємства у спірний період не складалися.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, суд правомірно вказав, що ця послуга є обов'язковою для забезпечення життєдіяльності людини та утримання будинку і відмовитися він неї можна лише за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання.

Згідно із Правилами відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, таке відключення проводиться в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005р. №4 встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року №169 були внесені зміни до наведеного вище Порядку, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Отже, висновок суду про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати наданих послуг з теплопостачання, слід визнати таким, що відповідає нормам чинного законодавства і доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

ОСОБА_2 відключив належну йому на праві власності квартиру від централізованого опалення самовільно, а тому його правовідносини із МКП «Херсонтеплоенерго» щодо надання послуг не припинилися, як не припинився і обов'язок дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ст.1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції як на час виникнення спірних правовідносин - травень 2011 року, так і на час прийняття судового рішення по справі, споживачем визнавалася фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Споживач зобов'язаний, у тому числі, укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на підставі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом; своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, тощо.

Такіж за змістом положення містить ст.1 та ст.19 Закону України «Про теплопостачання», як в редакції від 02 червня 2005р., так і в редакції від 25 квітня 2014 року, відповідно до яких споживачем теплової енергії визнавалася фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору та яка повинна щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Наведені норми закону спростовують доводи зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги про те, що до 25 квітня 2014 року МКП «Херсонтеплоенерго» не мало права на укладення договорів про надання послуг з теплопостачання з власниками квартир у багатоквартирних будинках та не могло пред'являти вимоги про стягнення з фізичних осіб (споживачів) плати за надані комунальні послуги.

Слід зауважити, що статті 26 (проектування, реконструкція та модернізація об'єктів теплопостачання) та 29 (особливості умов праці у сфері теплопостачання) Закону України «Про теплопостачання», на які посилається ОСОБА_2 в обґрунтування зустрічних позовних вимог та апеляційної скарги, не регламентують виниклих між сторонами правовідносин, а тому є неприйнятними.

Встановивши фактичні обставини справи, а саме надання МКП «Херсонтеплоенерго» послуг з централізованого опалення мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача-позивача, самовільне відключення останнього від мереж централізованого опалення та несплати заборгованості за спожиті послуги, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити на користь МКП «Херсонтеплоенерго» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, з врахуванням строку позовної давності, про застосування якого заявлено споживачем.

Разом із цим, встановивши наявність у ОСОБА_2, як учасника бойових дій, з 19 травня 2015 року пільги на оплату послуг з централізованого опалення, суд помилково стягнув усю суму заявленої заборгованості, без урахування такої пільги.

За наведених обставин рішення суду в цій частині підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутого судом розміру заборгованості з 8226грн.48коп. до 6256грн.04коп. (перерахунок боргу за період з 01 травня 2011р. по 01 лютого 2016р. на суму 1970грн.44коп.).

Доводи скарги щодо необґрунтованої відмови судом у задоволенні зустрічного позову, не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Так, встановивши дійсні обставини справи та норми права, які їх регламентують, колегія суддів погоджується з висновком про відсутність правових підстав щодо визнати противоправними дії МКП «Херсонтеплоенерго» з нарахування плати за наданні послуги з централізованого опалення та зобов'язання підприємства списати з особового рахунку НОМЕР_1 як таку, що протиправно нарахована, плату за ці послуги; припинення подальшого нарахування плати, тощо, а питання укладення між сторонами договору про надання послуг з теплопостачання може бути вирішено самостійно, шляхом звернення до теплопостачальної організації, за відсутності у сторін протиріч з цього питання, про які суду при розгляді справи не повідомлено.

При цьому, колегія суддів визнає неприйнятними посилання апелянта про те, що суд в ухваленому рішенні не зазначив усі доводи та заперечення ОСОБА_2, зокрема щодо його правовідносин з комунальним підприємством «Центр» з питань утримання будинку, у якому мешкає відповідач-позивач, та проведення ремонту внутрішньобудинкових мереж, не дав оцінки листуванню за 2016 рік, як таке, що не стосується учасників саме цієї справи та обопільно заявлених позовних вимог.

Необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналіз оскаржуваного судового рішення дає підстави дійти висновку про його вмотивованість у відповідності до вимог ст.215 ЦПК України, в редакції станом на 12.09.2017р., та зрозумілість для сприйняття по суті прийнятого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 вересня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 8226,48грн. змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню до 6256,04грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 03 вересня 2018 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: П.Я. Ігнатенко

О.М. Полікарпова