Ухвала суду № 76225527, 03.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУНС 476/753/17 Головуючий в 1-й інстанції Дробинський О.Е. Кримінальне провадження № 11кп/791/523/18 Доповідач – Батрак В.В. Категорія: ч. 4 ст. 187 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді – Батрака В.В.,

суддів – Красновського І.В., Калініної О.В.,

за участю секретаря – Божко В.Ю.,

прокурора – Зайкова О.В.,

захисників – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Херсонської області матеріали провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_3В та ОСОБА_4, захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4,, першого заступника прокурора Миколаївської області Білоус О.В. на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2018 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та мешкає за адресою: Миколаївська обл., Єланецький р-н, с. Возсіятське, вул. Набережна, буд. 39, раніше судимого:

- 23.07.2007 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.185 КК України до 01 року позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 01 рік,

- 17.01.2008 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України до 02 років позбавлення волі, звільненого від відбування основного покарання 02 квітня 2009 року умовно – достроково в порядку ст.81 КК України за ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 25 березня 2009 року на 06 місяців 21 день,

- 14.04.2010 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.263 КК України до 02 років позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 01 рік,

- 01.02.2012 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.395, ч.1 ст.70 КК України до 03 років позбавлення волі,

- 08.12.2015 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України до 02 років позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 01 рік,

- 15.05.2016 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 03 років позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 02 роки,

- 01.09.2017 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.310, ч.1 ст.71 КК України до 03 років 02 місяців позбавлення волі, покарання за вироком суду не відбуто,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст .121, ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання:

за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 8 років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 9 років позбавлення волі. з конфіскацією всього його майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

Відповідно до ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначеного за цим вироком та за вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 01.09.2017 року, ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді 11 років 06 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, не одружений, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимого:

- 13.12.2010 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.185 КК України до 200 годин громадських робіт,

- 04.07.2011 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 03 років 01 місяця позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області вирок змінено, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

- 01.02.2012 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 03 років позбавлення волі, звільненого з місця позбавлення волі 06 січня 2015 року за відбуттям строку покарання,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі. з конфіскацією всього його майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без змін у виді тримання під вартою.

Обчислення строку відбування покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з дня його взяття під варту за ухвалою суду, тобто з 06 липня 2017 року, та зараховано в строк відбування покарання тримання його під вартою з 04 липня 2017 року по 06 липня 2017 року.

Обчислення строку відбування покарання ОСОБА_4 постановлено рахувати з дня його взяття під варту за ухвалою суду, тобто з 06 липня 2017 року та зараховано в строк відбування покарання тримання його під вартою з 04 липня 2017 року по 06 липня 2017 року.

Постановлено цивільний позов прокурора в інтересах держави про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь Єланецької районної державної адміністрації витрат, понесених Єланецькою центральною районною лікарнею на лікування ОСОБА_5 на суму 987 грн. 48 коп., залишити без розгляду.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 03 липня 2017 року біля 23 годин 00 хвилин в с. Возсіятське Єланецького р-ну Миколаївської обл., знаходилися в приміщенні житлового буд. 100 по вул. Центральна, спільно вживали спиртні напої. В ході розпивання спиртних напоїв обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вступили у злочинну змову між собою, спрямовану на таємне викрадення майна, належного мешканці цього села ОСОБА_5, яка є особою похилого віку та мешкає в будинку одна. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення майна, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою між собою, взявши з гаражного приміщення житлового будинку, де вони знаходилися цвяходер, біля опівночі в ніч на 04 липня 2017 року прибули до житлового будинку ОСОБА_5, який розташований за адресою: Миколаївська обл., Єланецький р-н, с. Возсіятське, вул. Центральна, 8.

Після чого, з метою таємного викрадення чужого майна ОСОБА_5, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою між собою, проникли на територію подвір’я вказаного домоволодіння, де мешкає ОСОБА_5, за допомогою цвяходера зірвали навісний замок з вхідних дверей літньої кухні, і проникли до вказаного приміщення, звідки таємно викрали металеву діжку об’ємом 300 літрів вартістю 1250 грн, яку вдвох винесли з приміщення літньої кухні та території подвір’я житлового будинку, сховавши її на узбіччі біля проїжджої частини вулиці села.

Після цього,, з метою продовження таємного викрадення майна ОСОБА_5, діючи з єдиним умислом, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернулися до приміщення літньої кухні з метою вчинення крадіжки полімерної діжки об’ємом 50 літрів, металевого балона для зберігання скрапленого газу та металевої газової плити.

В цей час злочинні дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були помічені ОСОБА_5, яка ввімкнувши із веранди житлового будинку електричне освітлення на порозі та в веранді житлового будинку, і взявши в руки вила, вийшла на поріг житлового будинку. В цей момент обвинувачений ОСОБА_3, бажаючи завершення їх спільного з обвинуваченим ОСОБА_4 злочинного наміру, з метою вимкнення електричної лампочки на порозі житлового будинку, шляхом її викручування з електричного патрону, переслідуючи мету недопущення їх впізнання ОСОБА_5, направився в сторону вхідних дверей житлового будинку, а обвинувачений ОСОБА_4 сховався в приміщенні літньої кухні.

На порозі житлового будинку з вилами в руках ОСОБА_5 зустрілася з обвинуваченим ОСОБА_3, де спробувала чинити опір обвинуваченому ОСОБА_3, шляхом завдання йому ударів вилами. Обвинувачений ОСОБА_3 зрозумівши, що їх злочинні дії стали поміченими ОСОБА_5, та з метою усунення її опору, ухилився від удару вилами, і в свою чергу умисно наніс ОСОБА_5 удар обома руками в область грудної клітини, від якого ОСОБА_5 впала з порогу житлового будинку на бетонну поверхню причілка подвір’я перед порогом та стала кликати на допомогу. В свою чергу обвинувачений ОСОБА_3, підійшовши до ОСОБА_5, яка лежала на бетонній поверхні перед порогом житлового будинку та кликала на допомогу, правою рукою притиснув її до долу, а лівою рукою почав прикривати рот ОСОБА_5, з метою припинення галасу останньої про допомогу. Коли обвинувачений ОСОБА_3 усвідомив, що він не може таким чином припинити галас ОСОБА_5, він схопив її лівою рукою за шию та став її душити. Крім того обвинувачений ОСОБА_3 тримаючи лівою рукою шию ОСОБА_5, правою рукою з метою припинення її галасу, продовжуючи свої протиправні дії, умисно наніс її біля п’яти ударів в область обличчя та голови, від яких ОСОБА_5 втратила свідомість. Внаслідок даних умисних дій обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 були спричинені крововиливи під тверду мозкову оболонку та м’які мозкові оболонки з набряком та набуханням тканини головного мозку, масивного суцільного крововиливу в м’які покрови голови з внутрішньої сторони, крововиливи в ділянці верхнього та нижнього повік обох очей, спинці носа, у видимих склерах обох очей, на правій та лівій вушній раковині, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Після чого обвинувачений ОСОБА_3 залишив ОСОБА_5 в непритомному стані на подвір’ї житлового будинку біля порогу та повернувся до приміщення літньої кухні, де розповів обвинуваченому ОСОБА_4 про вчинене ним діяння у відношенні ОСОБА_5. Незважаючи на це, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжили свої злочинні дії, направлені на заволодіння майном ОСОБА_5, які із таємного викрадення перейшли у розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, внаслідок якого заволоділи полімерною діжкою об’ємом 50 літрів вартістю 96 грн,, металевим балоном для зберігання скрапленого газу вартістю 150 грн,, металевою газовою плитою вартістю 93 грн., які перенесли до місця схованки металевої діжки об’ємом 300 літрів вартістю 1250 грн..

04 липня 2017 року обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 збули майно ОСОБА_5, тим самим заподіявши останній матеріальний збиток на загальну суму 1589 грн.

12 липня 2017 року ОСОБА_5 від завданих тілесних ушкоджень, не приходячи до свідомості померла в КП ДУ «Єланецька центральна районна лікарня». Смерть ОСОБА_5 настала від тупої закритої черепно – мозкової травми, яка супроводжувалась крововиливами під тверду та м’які мозкові оболонки.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисник ОСОБА_2 та перший заступник прокурора Миколаївської області Білоус О.В. подали на нього апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.02.2018 відносно ОСОБА_3В та ОСОБА_4 скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що судом першої інстанції не додержано вимог кримінально процесуального закону, практики ЄСПЛ та рекомендацій Пленуму Верховного Суду України при ухвалені вироку.

Крім того суд не сформулював обвинувачення таким чином, що дозволило б при зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак цих злочинів дійти висновку про його відповідність.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_2 просить вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.02.2018 року скасувати та винести виправдувальний вирок відносно ОСОБА_6

В обґрунтування своїх вимог вказує, що висновки суду не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, досліджених в суді першої інстанції. Крім того судом не усунуті розбіжності між показами обвинувачених та свідків, наданих на досудовому слідстві та в суді,,

Як зазначає апелянт відсутність достатніх та належних доказів повинні трактуватись на користь ОСОБА_4

В апеляційній скарзі з додатками обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.02.2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд, або переглянути провадження, надати оцінку всім доказам і змінити кваліфікацію його дій.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що рішення суду винесено з грубим порушенням вимог законодавства. Звертає увагу, що усі первісні покази він надавав в стані сильного алкогольного сп’яніння та обмовив ОСОБА_4, а тому суд мав розглядати провадження за ч. 3 ст. 185 КК України, а по другому епізоду суд мав розглядати як нанесення тяжких тілесних ушкоджень які потягли за собою смерть потерпілої з необережності, оскільки він не збирався вчиняти напад.

В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок Вознесенського районного суду Миколаївської області від 15.02.2018 року скасувати, та виправдати його. Повторно допитати свідків і вивчити матеріали на підставі яких суд виніс незаконне рішення.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції виніс незаконне та однобічне рішення з неправильною кваліфікацією його дій. Крім того ОСОБА_3 обмовив його через неприязні відносини, але потім надав правдиві які не були взяті до уваги судом першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти апеляційних скарги інших учасників судового розгляду, обвинувачених та захисників, які підтримали власні апеляційні скарги, апеляційні скарги один одного та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступного.

Згідно ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інші.

Відповідно до п. 2 ч. З ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині обвинувального вироку, окрім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форма вини і мотивів кримінального правопорушення. Зазначені вимоги містяться і у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.09.1990 №5 Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку», у якій суди націлюються на те, що мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Відсутність належного формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

Вищевказаних вимог кримінального процесуального закону, роз’яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду та практики Європейського Суду з прав людини, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не дотримався., так визнавши останніх у вчиненні ними інкримінованих їм кримінальних правопорушень, в судовому рішення належними чином обвинувачення не сформулював, що унеможливлює в тому числі зіставити ознаки в встановлених судом злочинних діянь ознакам цих кримінальних правопорушень та дійти висновку про його відповідність.

Відповідно до КК України та п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в-частині першій цієї статті.

Суб'єктивна сторона злочину - розбою характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном. Напад при розбої органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання.

Згідно зі ст. 23 КК України, виною є психічне ставлення особи до вчинення дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті, описаного у ч. 1 ст. 121 КК України, діяння - настає смерть потерпілого. Особливістю кваліфікованого складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і вторинні - смерть потерпілого), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння тяжкого тілесного ушкодження винний ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний має усвідомлювати можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Як вбачається з фактичних обставин, встановлених судом та викладених в судовому рішенні, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 377 КПК України, вийшовши за межі обвинувачення висунутого в обвинувальному акті, зазначив фактичні обставини щодо закінченого таємного викрадення майна, застосування насильства до потерпілої та спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 саме з метою припинення її галасу, продовження злочинних дій, направлених на заволодіння майном, незважаючи на застосоване насильство. Після викладення таких обставин суд, зробив висновок про те, що дії обвинувачених, які були направлені на заволодіння майном ОСОБА_5, із таємного викрадення перейшли у розбійний напад з метою заволодіння чужим майном.

Таким чином, сформульоване судом обвинувачення не дозволяє при зіставленні ознак наведених судом злочинних діянь і зазначених вище кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, дійти висновку про їх відповідність.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження одне із судових засідань було призначене на 15 годину 30 хвилин 07 листопада 2017 року. У зв’язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь в судовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось. Разом з тим, за таких обставин в матеріалах кримінального провадження мав бути журнал судового засідання, однак він в матеріалах кримінального провадження відсутній.

Відповідно до вимог ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Санкція частини ч. 4 ст. 187 КК України, за якою обвинувачуються ОСОБА_3 і ОСОБА_4, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна, тобто є особливо тяжким злочином, що передбачає обов’язкову участь захисника.

Разом з тим, як вбачається з журналу судового засідання від 14 лютого 2018 року, судове засідання відбулося за відсутності захисника - адвоката ОСОБА_2, а 15 лютого 2018 року за відсутності обох захисників обвинувачених – адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Ці порушення, безперечно ставлять під сумнів законність і обґрунтованість оскаржуваного вироку, що тягне за собою безумовне скасування оскаржуваного вироку суду відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з призначення нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно розглянути його відповідно до вимог КПК та постановити законне і обґрунтоване рішення.

У зв’язку із скасуванням вироку, вирішуючи питання про запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, колегія суддів бере до уваги те, що, обидва обвинувачені раніше неодноразово судимі за вчинення різної тяжкості злочинів, в тому числі корисливих, обвинувачуються у вчиненні один із злочинів, який відноситься до категорії особливо тяжких, за який передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, наслідком злочинних дій стала смерть людини, негативні матеріали, що їх характеризують, а тому колегія суддів вважає, що мають місце ризики того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи на волі можуть вчиняти нові злочини, ухилитися від суду, перешкоджати встановлення істини в справі. Зазначені ризики на даний час не зменшилися та не перестали існувати.

За таких обставин запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, повинен залишитись без змін, а строк тримання під вартою продовжений на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 179, 194, 404, 405, 407, 409, 410, 412, 415 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області Білоус О.В. задовольнити, апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, та захисника - адвоката ОСОБА_2, задовольнити частково.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2018 року, відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187 КК України – скасувати.

Призначити новий розгляд у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін, продовживши його на 60 днів по 01 листопада 2018 року, включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підпис) (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_7