Постанова № 76222968, 21.08.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/6052/18

Провадження № 3/592/1193/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков І. Г. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, коп. 30, кв. 59, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, українця, громадянина України, який працює на посаді заступника начальника відділу станції виробничого підрозділу “Сумська дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Південна залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” , РНОКПП НОМЕР_1, -

В С Т А Н О В И В :

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 117/2018 від 25.05.2018 року вбачається, що в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відповідно до ст. 251 КУпАП, було отримано докази, тобто будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку Управлінням захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України даним протоколом встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, яке вчинив заступник начальника відділу станції ПАТ “Укрзалізниця” Регіональна філія “Південна Залізниця” виробничий підрозділ “Сумська дирекція залізничних перевезень” ОСОБА_1 , тобто не вжив заходів передбачених ч. 1 ст. 45 Закону України “Про запобігання корупції” та п. 6 розд. II Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб” . Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” має ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, засновником юридичної особи є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, а також зазначено про наявність відокремленого підрозділу юридичної особи Регіональна філія “Південна Залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” з місцезнаходженням в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ ВП: 40081216. Спеціальним законом щодо ПАТ “Укрзалізниця” (код ЄДРПОУ 40075815) є Закон України “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” . Преамбулою Закону визначено, що він визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави. Відповідно до ст. 2 Закону утворення ПАТ “Укрзалізниця” здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Статут товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Ст. 6 Закону визначено, що органами ПАТ “Укрзалізниця” є загальні збори, функції якого виконує Кабінет Міністрів України, правління, наглядова рада та ревізійна комісія, чисельність і персональний склад яких затверджуються Урядом. Крім того, ст. 10 Закону встановлені обмеження щодо розпорядження майном ПАТ “Укрзалізниця” , певні види якого є об’єктами державної власності та закріплюються за товариством на праві господарського відання. Таким чином, зазначені особливості щодо управління товариством, правового статусу його майна та корпоративних прав, мети створення та діяльності дають підстави стверджувати, що ПАТ “Укрзалізниця” є юридичною особою публічного права. Відповідно до п. 1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Наказом ПАТ “Українська Залізниця” Регіональна філія “Південна Залізниця” від 29.12.2015 року № 127/н було затверджено положення “Про виробничий підрозділ “Сумська дирекція залізничних перевезень регіональної філії “Південна залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” . Отже, відповідно до ст. 62 ГК України, підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 62 цього ж Кодексу, підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. В ст. 80 ЦК України зазначено про те, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Крім цього у ст. 81 цього ж Кодексу вказано, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно наказу начальника Сумської дирекції залізничних перевезень від 25.04.2016 року № 45/ос ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника відділу. Відповідно до п. 1.1 посадової інструкції ОСОБА_1 він належить до категорії “керівники” , відповідно до розд. 2 координує роботу відділу станцій, здійснює контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, виконання робіт, а також контролює виконання службових обов’язків інженерно-технічних працівників відділу станцій, ревізорів руху дирекції залізничних перевезень, працівниками господарства перевезень. Отже, відповідно до п. п. “а” п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про запобігання корупції” , ОСОБА_1 є суб’єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією. Конституцією України, а саме: ст. 19 зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наказом ПАТ “Укрзалізниця” від 23.03.2018 року № 192 була прийнята та введена в дію нова Антикорупційна програма публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” . Перебуваючи на посаді заступника начальника відділу станції, ОСОБА_1 особисто ознайомився під підпис із Законом України “Про запобігання корупції” . За вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку, що зазначено у ч. 1 ст. 65 Закону України “Про запобігання корупції” . Згідно абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання корупції” , суб’єкти декларування – особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Отже, заступник начальника відділу станції ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання корупції” , є суб’єктом декларування. В ході аналізу отриманих доказів було встановлено, що заступник начальника відділу станції ОСОБА_1 (далі – покупець) 07.02.2018 року укладає з представником продавця громадянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі – продавець) договір купівлі-продажу квартири, який зареєстровано в реєстрі під № 377. Відповідно до п. 1.1. договору, продавець в особі ОСОБА_3 , а покупець прийняв у власність квартиру за номером 59 в будинку під номером 5 корп. 30 по проспекту Михайла Лушпи в місті Суми (далі – квартира) . Ця квартира належить продавцеві на праві приватної власності. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформований комунальним підприємством “Реєстраційно-інвентаризаційна служба” Садівської сільської ради Сумської області 07.02.2018 року за № 113151880, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1105463159101. Продаж зазначеної квартири проводиться за 539350,00 грн. , із яких 125350, 00 грн. продавець одержав від покупця до підписання цього договору. Покупець для сплати залишку ціни квартири здійснює окремий платіж до 09.02.2018 року в сумі 414000,00 грн. . Підписання цього договору буде свідчити про те, що умови договору повністю відповідають волевиявленню сторін договору, про що зазначено у п. 3 договору. Як результат, договір було підписано сторонами особисто, про що свідчать підписи сторін. Важливість визначення моменту переходу права власності на нерухомі речі, пояснюється тим, що саме з цим моментом пов’язаний перехід до набувача відповідного об’єкта правомочностей, що складають зміст суб’єктивного права власності – права володіння, права користування та права розпорядження. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, що зазначено у ч. 1 ст. 182 ЦК України. Згідно абз. ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації. Водночас ч. 4 ст. 334 ЦК Уукраїни зазначено, що право власності виникає з моменту державної реєстрації, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Засадами державної реєстрації прав є обов’язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону. Згідно ч. 4 ст. 3 Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону. Так, державній реєстрації прав підлягають право власності, що вказано у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону. В Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, що зазначено у ч. 1 ст. 5 Закону. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.05.2018 року № 125136558 ОСОБА_1 набув право власності на квартиру, об’єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48,68 м ?. Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України “Про запобігання корупції” у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме: отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це НАЗК. Листом НАЗК від 02.03.2017 року № 03-05/4886/17 зазначено, що дата публікації документів, вказана у публічній частині інформаційно-телекомунікаційної системи “Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування” співпадає з фактичною датою подання суб’єктами декларування документів до Реєстру. Таким чином, заступник начальника відділу станції ОСОБА_1 порушив вимоги фінансового контролю, а саме: несвоєчасно повідомив НАЗК про суттєві зміни у майновому стані при купівлі квартири. Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов’язаним із корупцією правопорушенням. Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначними. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов’язкового елементу об’єктивної сторони, в той час як обов’язковим елементом об’єктивної сторони формального складу завжди є діяння. Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог ст. 22 КУпАП. Системний аналіз норм КУпАП визначає завдання, яке полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу. Таким чином, незалежно від виду суб’єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов’язком є діяти лише в рамках закону (дозволено робити тільки те, що дозволено законом ст. 6 Конституції України) . Ст. 68 Конституції України окреслено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Під час проведення перевірки та складання протоколу не було встановлено будь-яких підстав, причин, які перешкоджали ОСОБА_1 відповідально поставитись до виконання своїх обов’язків та належним чином виконати вимоги, передбачені ч. 2 ст. 52 Закону України “Про запобігання корупції” . Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України “Про запобігання корупції” , за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Таким чином, заступник начальника відділу станції ПАТ “Укрзалізниця” регіональна філія “Південна залізниця” виробничий підрозділ “Сумська дирекція залізничних перевезень” ОСОБА_1 07.02.2018 року зареєстрував та набув право власності на об’єкт житлової нерухомості – квартиру, вартість якої склала 539350,00 грн. , що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, своїми діями безвідповідально поставився до своїх обов’язків та несвоєчасно повідомив у десятиденний термін НАЗК про суттєві зміни у майновому стані, що є вчиненням правопорушення, пов’язаного з корупцією передбаченого ч. 2 ст. 52 Закону України “Про запобігання корупції” , відповідальність за що встановлена ч. 2 ст.172-6 КУпАП. Дата вчинення правопорушення: 18.02.2018 року Моментом виявлення правопорушення, пов’язаного з корупцією є оцінка доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, які встановлені даним протоколом. Факт правопорушення підтверджується: протоколом від 25.05.2018 року № 117/2018 року та доказами, що зазначені у описі до справи № 117/2018. Місце вчинення правопорушення: Сумська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії “Південна Залізниця” м. Суми, вул. Привокзальна, 1 (вхідний № 20981 від 29.05.2018 року) (а. с. 1 – 9) .

Із змісту письмового пояснення ОСОБА_1 від 15.05.2018 року вбачається, що з листопада 2009 року він працює в ПАТ “Укрзалізниця” Регіональна філія “Південна залізниця” у Сумській області, на даний час на посаді заступника начальника відділу станції. Про те, що він являється суб’єктом декларування йому було відомо, також були відомі строки подання електронних декларацій, передбачених Законом України “Про запобігання корупції” . За місцем роботи з ним проводились заняття з роз’ясненнями Закону України “Про запобігання корупції” . Вимоги ст. 52 та строки подання повідомлення про суттєві зміни йому були відомі. 07.02.2018 року за договором купівлі-продажу він набув у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, вартість квартири склала 539350 грн. , дану квартиру ним було придбано в іпотеку (ПАТ “Кредобанк” ) . Повідомлення про суттєві зміни у майновому стані він вважає, що внесено вчасно, так як в п. 2 ст. 52 Закону України “Про запобігання корупції” чітко не вказано в який десятиденний строк з моменту придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це НАЗК. Тому він рахував тільки робочі дні. Він звернув увагу на п. 4 ст. 51 Закону України “Про запобігання корупції” тому і прийняв ці строки до застосування ст. 52 даного закону. Умисних дій він не вбачає, і знає чітко, що не порушує Закон України “Про запобігання корупції” (а. с. 10, 11) .

13.06.2018 року в судовому засіданні ОСОБА_1 надав письмові пояснення, із змісту яких вбачається, що стосовно складеного оперуповноваженим Управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності від 25.05.2018 року № 117/2018 він пояснює наступне. 07.02.2018 року він набув право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 48,68 м ? . Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України “про запобігання корупції” у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме: отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. Повідомлення про зміну майнового стану було подано ним до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 18.02.2018 року. Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Загальний порядок обчислення строків визначено положеннями гл. 18 розд. V ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Згідно п. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, оскільки останній день десятиденного строку припадав на неробочий день – 17.02.2018 року (неділя) , то ним, відповідно до ЦК України, вчасно, а саме: 18.02.2018 року було подано до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення про зміну майнового стану. Крім того, хоче зазначити про те, що 17.02.2018 року він намагався зайти на сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, однак усі його спроби подати повідомлення були відхиленні, а технічна підтримка сайту пропонувала йому повторити подати повідомлення згодом. Наступного дня, тобто 18.02.2018 року, він знову спробував зайти на сайт Національного агентства з питань запобігання корупції і його спроба виявилась вдалою. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність. Крім того, згідно п. 2 роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією” вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов’язкові ознаки корупційного правопорушення звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 року (справа № 1-27/2010) . Таким чином, суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. При цьому діяння, передбачено ст. 172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно. Дане твердження зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.05.2018 року № 117/2018. З урахуванням положень ст. 1 Закону України “Про запобігання корупції” , сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов’язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. В матеріалах адміністративної справи відсутні докази, які б підтверджували наявність в його діях умислу на порушення вимог фінансового контролю. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки він подав повідомлення про зміну майнового стану, то він не мав жодного наміру уникнути фінансового моніторингу доходів. А відтак, відсутній будь-який умисел в його діях, що виключає притягнення нього до адміністративної відповідальності за ст. 172-6 КУпАП. Зазначене правопорушення в даному випадку не спричинило суспільної шкоди, а також цим правопорушенням не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 251, 268, 280, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України; ст. 12 Закону України “Про запобігання корупції” , він просив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (а. с. 79 – 82) .

В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових поясненнях. Він зазначив про те, що не вчинив жодних дій, направлених на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, тобто він не вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Він просив провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (а. с. 50) .

В судовому засіданні прокурор Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_4 просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в мінімальному розмірі 1700 грн. .

Вислухавши пояснення та думку ОСОБА_1 , думку прокурора Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , пояснення свідка ОСОБА_5, дослідивши письмові докази справи, дослідивши документи та копії документів, наданих ОСОБА_1 , прихожу до наступного висновку.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Ч. 2 ст. 172-6 КУпАП передбачено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із змісту п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією” № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року вбачається, що конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу) , технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Апеляційного суду Сумської області “Узагальнення щодо розгляду справ про корупційні правопорушення місцевими загальними судами Сумської області у 2017 році” № 01-11/51/18 від 03.07.2018 року, із змісту якого вбачається, що зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вимог Закону України “Про запобігання корупції” слід зробити висновок про те, що суб’єктивна сторона наведеного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 вчинив всі дії із своєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, послідовність дій зафіксовано в електронній системі Реєстру, неодноразове заповнення декларантом одних і тих же розділів свідчить про збої в Реєстрі. Про зазначені труднощі роботи системи при заповненні е-декларацій свідчили і численні публікації в Інтернет мережі, скрін-шоти сторінок в Реєстрі, якими підтверджено неможливість системи і Реєстру одночасно прийняти значну кількість повідомлень про суттєві зміни в майновому стані. Зазначене підтверджує добросовісні наміри декларанта своєчасно повідомити про суттєві зміни в майновому стані, проте, з поважних причин, через збої в системі він не зміг його своєчасно подати.

Вважаю, що в протоколі про адміністративне правопорушення не міститься переконливих доказів винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а відтак справа підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України вважаю такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв’язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (Рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom) , п. 161, Series A заява № 25) , який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть “випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП, вважаю, що в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Тобто ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності, передбаченій ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, прихожу до висновку про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, щодо ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 166-21, 247, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Суддя І.Г. Бичков