Постанова № 76222693, 03.09.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/3752/18 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 24 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у місті Житомирі без повідомлення учасників цивільну справу № 295/3752/18 за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, за участю третьої особи - Приватного підприємства «ЖЕП №1 м. Житомира» про усунення порушень прав споживача послуг з теплопостачання та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2018 року, яке ухвалено суддею Полонцем С.М. в м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати за нею право не оплачувати квитанції КП «ЖТКЕ» ЖМР за опалення місць загального користування до проведення заходів з утеплення місць загального користування будинку, монтажу систем опалення місць загального користування, повернення у спільну сумісну власність власників квартир підвалу; зобов'язати відповідача в особі його директора припинити дії з нарахування плати за опалення місць загального користування будинку АДРЕСА_1; визнати правомірною вимогу позивача не оплачувати квитанції відповідача за опалення місць загального користування щомісяця з листопада 2017 року по час ухвалення судом рішення; стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником кв.АДРЕСА_1. Оскільки, якість послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання позивача та її сусідів не влаштовувала, вони за власний кошт, у встановленому законом порядку, встановили індивідуальні системи опалення. На думку позивача, відповідач протиправно нараховує їй кошти за опалення місць загального користування, оскільки вона не отримує послуг з централізованого опалення ні належної їй квартири, ні місць загального користування. Крім того, зазначає, що законодавством не передбачено окремого розрахунку споживачами витрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними на горищі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 до КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, третя особа - ПП «ЖЕП №1 м.Житомира», про усунення порушень прав споживача послуг з теплопостачання та відшкодування моральної шкоди, залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування зазначено, що судом не взято до уваги те, що позивач не отримує послуг з централізованого опалення ні належної їй квартири, ні місць загального користування у будинку, а Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення не передбачено окремого розрахунку оплати споживачами витрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Крім того, відповідачем не було здійснено заходів щодо утеплення місць загального користування всупереч п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог, оскільки позивачем не надано жодних належних доказів того, що в будинку по АДРЕСА_1 демонтована система опалення місць загального користування та відповідачем не надаються послуги з централізованого опалення цих місць. Також позивачем не підтверджено належними доказами невідповідність встановленим нормам температури в місцях загального користування, оскільки відповідних клопотань про призначення по справі експертизи позивачем не було заявлено.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, позивач ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1. У вказаному будинку діє система централізованого опалення, послуги з постачання яких надає КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради.

Зазначена квартира позивача відключена від мереж централізованої системи опалення та в ній встановлено індивідуальне (автономне) опалення.

Позивачу ОСОБА_2, як мешканцю квартири, яка відключена від систем централізованого опалення, відповідно до квитанцій-повідомлень за теплопостачання, нараховувалась оплата за опалення місць загального користування будинку: за листопад 2017 року в сумі 92,39 грн., за грудень 2017 року - 189,47 грн., за січень 2018 року - 305,62 грн., за лютий 2018 року - 454,37 грн.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги, Правилами та Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою КМУ від 24.01.2006 року № 45.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За правилами підпункту 5 пункту 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 24 січня 2006 року № 45 передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини третьої 3 статті 20, пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Загальними умовами виконання зобов'язання, що встановлені статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359, затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (далі - МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2 Методики).

Відповідно до пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Методики встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у пунктах 2.1.-2.2. Методики.

З наведеного вбачається, що для споживачів послуг з централізованого опалення квартири кількість спожитої теплової енергії для її оплати, визначається згідно пункту 12 Правил, а для споживачів, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, кількість теплової енергії спожитої на опалення місць загального користування для її оплати, визначається згідно пунктів 2.1.-2.2. Методики.

Згідно п.2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме : з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення МЗК та втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуг з опалення МЗК залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

Під час розгляду справи було встановлено, що квартиру позивача АДРЕСА_1, в якому діє система централізованого опалення та змонтовано теплообчислювач, відключено від системи центрального опалення будинку та переведено на індивідуальне опалення.

У вказаному багатоквартирному будинку, встановлено загальнобудинковий вузол обліку теплової енергії, а не окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування як передбачено підпунктом 2.1.1. Методики.

Відповідно до актів, затверджених директором КП «ВЖРЕП №1» Житомирської міської ради від 18.01.2018 року, 29.01.2018 року, 06.02.2018 року, 20.02.2018 року та 26.02.2018 року вбачається, що в місцях загального користування вищезазначеного будинку наявне опалення.

Разом з тим, позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин демонтування системи опалення місць загального користування та ненадання відповідачем послуг з централізованого опалення даних місць.

Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що отримуючи комунальні послуги, позивача зобов'язана вносити за них плату, якщо вона фактично користувалась ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг та відключення від централізованого опалення не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо непроведення утеплення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування не є безумовною підставою для звільнення позивача, квартиру якої у багатоквартирному будинку переведено на індивідуальне опалення, від плати за надані та спожиті послуги опалення місць загального користування відповідно до пункту 12 Правил, оскільки позивачем не доведено ненадання відповідачем вказаних послуг та невідповідності температури в місцях загального користування встановленим нормам.

Також суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 1167 ЦК України та Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.01.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, зазначивши відповідні мотиви.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : Судді :