Постанова № 76221304, 29.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1483/18

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

29 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Губки Л.І.,

представника позивача: Глущенко Т.Д.,

представника відповідача: Грішиної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом громадської організації "Відродження-2015 РН" до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення компенсації,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2018 року позивач громадська організація "Відродження-2015 РН" звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів компенсації заробітної плати за жовтень 2017-березень 2018 у сумі 32 848 грн. 23 коп., з подальшим уточненням та збільшенням суми стягнення до 39 581 грн. 06 коп. (а.с.92).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити в частині, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі наказу №3/к від 24.05.2017 в ГО "Відродження-2015 РН" була працевлаштована внутрішньо переміщена особа, інвалід ІІІ групи ОСОБА_5 на посаду діловода, з посадовим окладом 3500грн. 00 коп.

Позивач звернувся до відповідача з заявою за вих. № 4 від 05.02.2018 про відшкодування компенсації заробітної плати працевлаштованому інваліду - внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_5 за жовтень-грудень 2017 року.

Листом №03/101 від 07.02.2018 відповідач повідомив позивача про те, що у Паспорті бюджетної програми на 2017 рік та інших нормативно - правових актах описаний ГО "Відродження-2015 РН" напрямок використання бюджетних коштів відсутній. Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів неодноразово зверталось до головного розпорядника бюджетних коштів для вирішення питання щодо виплати вказаної компенсації, але станом на 07.02.2018 відповідей не отримало.

Також, відповідач зазначив, що Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів на даний час не має повноважень для здійснення виплати компенсації.

Громадська організація "Відродження-2015 РН", вважаючи, що їй безпідставно відмовлено в відшкодування компенсації заробітної плати, звернулася з позовом до суду.

Крім цього, Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів отримувало від Хмельницького обласного центру зайнятості відомості про виплату компенсації роботодавцям витрат на оплату праці за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів по ГО "Відродження-2015 РН".

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення вимог закону не виконав покладений на нього законом обов'язок.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак вважає, що в межах адміністративної справи необхідно було вийти за межі позовних вимог, задля ефективного захисту прав та інтересів позивача, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з ст.24-1 Закону України "Про зайнятість" встановлено, що заходи сприяння зайнятості запроваджуються для внутрішньо переміщених осіб з числа зареєстрованих безробітних.

До заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштовуються за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, зазначених у частині першій цієї статті, належить, зокрема: компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 696 затверджено Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з п.6 вказаного Порядку, компенсація витрат роботодавцю на оплату праці виплачується в межах коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний, якому допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття) після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базових центрів зайнятості.

Для компенсації витрат роботодавцю на оплату праці за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів:

- роботодавець подає базовому центру зайнятості відомість за формою згідно з додатком 1(не пізніше ніж через п'ять днів після виплати працівникові заробітної плати);

- базовий центр зайнятості складає відомість за формою згідно з додатком 2 та передає регіональному центру зайнятості (до 10 числа місяця, що настає за місяцем подання звітності територіальним органам ДФС, передбаченої статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- регіональний центр зайнятості передає узагальнені відомості територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів для виплати компенсації роботодавцям витрат на оплату праці (до 15 числа місяця, що настає за місяцем подання звітності).

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції з чим погоджується суд апеляційної інстанції, право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Європейський суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, посилання відповідача про відсутність напрямку у Фонду щодо виплати компенсації витрат роботодавця на оплату праці особам з інвалідністю з числа внутрішньо переміщених осіб спростовується Порядком №696 та в певній мірі суперечить практиці ЄСПЛ.

Однак, у відповідності до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В даній адміністративній справі позивач фактично оскаржує бездіяльність Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про що свідчать доводи та обґрунтування адміністративного позову та доводи представників позивача в судовому засіданні.

Крім того, факт протиправної бездіяльності відповідача, також встановлений в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів діяло протиправно щодо відмови у компенсації громадській організації "Відродження-2015 РН" коштів на оплату праці ОСОБА_5.

Разом з тим, представники позивача в судовому засіданні заявили усне клопотання про стягнення з відповідача судових витрати, пов'язаних з явкою представників позивача до суду.

Однак, згідно з ч.1 ст.135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року змінити, вийшовши за межі позовних вимог.

Змінити абзац 2 резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 та викласти його наступним чином: "Визнати протиправною бездіяльність Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо відмови у компенсації громадській організації "Відродження-2015 РН" коштів на оплату праці ОСОБА_5."

В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 вересня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.