Постанова № 76221293, 29.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1137/18

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

29 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника третьої особи: Данилюка Руслана Теймуровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2018 року позивач ОСОБА_5 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення вісімнадцятої сесії Хмельницької міської ради в частині відмови ОСОБА_5, у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у зверненні земельної ділянки орієнтовною площею 1200 м.кв. з метою передачі її у власність для ведення садівництва. Також, позивач просив зобов'язати повторно винести на розгляд сесії Хмельницької міської ради питання щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва із земель комунальної власності біля садівничого товариства "Будівельник".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи, а також прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зі сторони позивача, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що посилання апелянта на ті факти, які він зазначає були дослідженні судом першої інстанції в повній мірі, а отже апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області із запитом від 31.08.2017 про надання інформації про земельну ділянку, яка межує з земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1.

Листом від 07.09.2017 №1484/116-17 Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області повідомило позивача, що за наявною інформацією земельна ділянка на картографічному матеріалі розташована в межах міста Хмельницького, відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Також, згідно з статтею 122 Земельного кодексу України розпорядником земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб є сільські, селищні, міські ради.

15.09.2017 позивач звернувся до Хмельницького міського голови із заявою, в якій просив у відповідності до положень частини 3 статті 22, статей 35, 118 Земельного кодексу України надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка є вільною і межує з землями садівничого товариства "Будівельник" та земельною ділянкою для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.

До заяви позивач додав копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копію відповіді Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області щодо цільового призначення земельної ділянки, графічний матеріал з Публічної карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням вісімнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 25.10.2017 № 37 було відмовлено ряду фізичних осіб, в т. ч. позивачу, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відмовляючи у наданні дозволу, відповідач зазначив, що відповідно до Плану зонування території міста Хмельницького, затвердженого рішенням п'ятої сесії Хмельницької міської ради від 30.03.2011 № 25, відображена на долучених до звернень викопіюваннях земельна ділянка входить до зони зелених насаджень спеціального призначення (Р-2с), яка виділена для забезпечення правових умов створення і збереження спеціальних зелених насаджень як фактору захисту навколишнього природного середовища від негативного антропогенного впливу та умов функціонування зеленого господарства міста.

З огляду на наведене, місце розташування земельної ділянки, яку бажає отримати у власність для ведення індивідуального садівництва заявник, не відповідає Плану зонування території міста Хмельницького, затвердженого рішенням п'ятої сесії Хмельницької міської ради від 30.03.2011 № 25, який є містобудівним документом, що визначає умови та обмеження використання території міста для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Крім цього, відповідач зазначив, що до звернення позивачем не надано координати земельної ділянки, тому відділ інформації та кадастрів Хмельницької міської ради не має можливості здійснити перевірку графічних матеріалів на відсутність перетинів та розривів між суміжними земельними ділянками, дотримання вимог законодавства щодо прибережних захисних смуг, охоронних зон ліній електропередач та роздрукувати схему місця розташування земельної ділянки, що суперечить рішенню двадцять третьої сесії Хмельницької міської ради від 27.02.2013 № 31 "Про затвердження Порядку розгляду звернень і клопотань та вирішення питань, пов'язаних із наданням дозволів на розроблення проектів щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, матеріалів інвентаризації земель".

Вважаючи вказане рішення Хмельницької міської ради протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність рішення Хмельницької міської ради від 25.10.2017 № 37, в частині відмови ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1200 м.кв. з метою передачі її у власність для ведення індивідуального садівництва.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст.3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Як передбачає ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказаний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є вичерпним.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки додано всі документи, передбачені Земельним кодексом України, а саме: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копію відповіді Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області щодо цільового призначення земельної ділянки, графічний матеріал з Публічної карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

При цьому, фактичними підставами для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугували: 1) відсутність у поданих документах координат земельної ділянки; 2) невідповідність цільового призначення земельної ділянки, визначеного Планом зонування території міста Хмельницького, затвердженим рішенням п'ятої сесії Хмельницької міської ради від 30.03.2011 № 25, цільовому призначенню земельної ділянки, зазначеному у зверненні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимагаючи вказати координати земельної ділянки до визначення її кадастрового номеру, відповідач фактично перевищив повноваження, надані Земельним кодексом України, оскільки координати земельної ділянки є складовою проекту землеустрою, та не можуть бути самостійно визначені заявником до виготовлення проекту та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, а тому відсутність координат не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розробленням проекту землеустрою. Отже, підстави відмови передбачені ч.7 ст.118 ЗК України - відсутні.

А тому, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 вересня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.