Постанова № 76221290, 22.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1567/18

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду, яка прийнята 12 квітня 2018 року у складі суду судді: Кравченко М.М. в місті Одесі про забезпечення позову до подання позовної заяви за заявою ОСОБА_2, за участю осіб, які можуть отримати статус учасника справи, - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась із заявою про забезпечення позову до його подання, в якій просила: заборонити будь-якій особі, в тому числі, головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Булахевичу С.В. вчиняти будь-які щодо звернення стягнення на будь-яке майно, що зареєстровано після 06 жовтня 2001 року у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, до набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, заявник посилається на те, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3 здійснюються виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, як подружжю. Зокрема, заявник посилається на те, що в рамках вказаного виконавчого провадження за постановою від 01.06.2017 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, а також за вказаною постановою державний виконавець здійснив вихід за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 де намагався проникнути до приміщень, що належать ОСОБА_2 та здійснити заходи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження ВП № 34912335. На думку заявника, вказані дії порушують права заявника, що стало підставою для подання наведеної заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до його подання, заборонено Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні ВП № 34912335 щодо звернення стягнення на майно, що не є предметом іпотеки за договором № 449 від 13.03.2008 року, та яке зареєстроване після 06 жовтня 2001 року у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення подану заяву про забезпечення позову, наголошуючи, зокрема, на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання.

Під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції до участі у справі залучено - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_3, як осіб, які можуть отримати статус учасника справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт підтримав вимоги поданої апеляційної скарги.

Представник заявника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до положень ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Однак, позивачем в поданому клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову до його подання не визначені конкретні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які викладені у ст.ст. 150, 151 КАС України.

Позивач не обґрунтував свою заяву про забезпечення позову, не надав доказів того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції також не визначені конкретні підстави для вжиття заходів забезпечення даного позову згідно ст.ст. 150, 151 КАС України та не наведено обґрунтувань необхідності забезпечення позову будь-якими фактичними обставинами справи.

Так, визнаючи частково обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову, в оскаржуваній ухвалі, судом першої інстанції не вказано, які саме права та інтереси заявника порушені суб'єктом владних повноважень, не зазначено, з яких підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких заявник має намір звернутися до суду, або ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішень/бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, вживаючи заходи забезпечення позову до його подання у запропонований заявниками спосіб, судом першої інстанції не надано оцінки співмірності видам забезпечення позову, які просили вжити заявник, із позовними вимогами, що має намір заявити остання.

Так, в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції наводить доводи заявника, що викладені у заявленій заяві про забезпечення позову, та зазначає, що з аналізу обставин заяви вбачається спір між учасниками виконавчого провадження та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди правам ОСОБА_2

Проте, судом першої інстанції не вказано, які саме, на думку суду, обставини свідчать про наявність підстав для забезпечення позову у спірному випадку до його пред'явлення.

Судом першої інстанції не враховано, що заявниця посилаючись на порушення її прав з боку державного виконавця щодо здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3, як дружини останнього та особи на майно якої державним виконавцем звертається стягнення, як такого, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, навіть не представлено до заяви про забезпечення позову відповідного свідоцтва про шлюб.

Тобто, заявником до поданої заяви про забезпечення позову взагалі не надано жодного доказу щодо порушення її прав, які підлягають захисту, та відповідно є підставою для забезпечення позову до його подання.

Більш того, заявником не вказано, які є підстави для подання заяви про забезпечення позову саме до подання позовної заяви, не вказано, що перешкоджає заявниці звернутись із позовом станом на момент подання заяви про забезпечення позову, та які підстави вважати, що до моменту подання заявленого позову необхідно вжити заходів забезпечення позову, при цьому, як на фактичні обставини забезпечення позову до його подання заявник посилається на виконавче провадження, яке відновлено у травні 2017 року, а заява про забезпечення подана у квітні 2018 року.

Також, визнаючи частково обґрунтованою подану заяву про забезпечення позову до його подання, судом першої інстанції не враховано, що як на підставу для подання вказаної заяви про забезпечення позову, заявниця посилається на те, що за постановою державного виконавця від 01.06.2017 року у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3 накладено арешт на все майно ОСОБА_2.

Проте, згідно наданої заявником до заяви про забезпечення позову постанови про опис та арешт майна боржника від 01.06.2017 року ВП № 34912335, вказаною постановою описано та накладено арешт на майно: нежилі приміщення магазину, загальною площею 155,8 к.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_3.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та вказується самою заявницею, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2017 року у справі № 522/21195/17 вже зупинено продаж наведених арештованих приміщень.

Будь-яких інших доказів щодо прийняття державним виконавцем рішень, зокрема, про накладення арешту на майно, що порушує права заявника, та не захищені судом, останньою не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що як на підставу для забезпечення заявленого позову заявниця посилається на те, що на підставі постанови про опис та арешт майна боржника від 01.06.2017 року ВП № 34912335 державний виконавець здійснив вихід за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 де намагався проникнути до приміщень, що належать ОСОБА_2 та здійснити заходи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 в рамках наведеного виконавчого провадження.

Проте, як вже зазначалось колегією суддів, постановою від 01.06.2017 року ВП № 34912335, на яку посилається заявниця, описано та накладено арешт на майно: нежилі приміщення магазину, загальною площею 155,8 к.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3. Вказаною постановою не накладався арешт на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 а також заявником не надано інших доказів щодо накладення державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 34912335 арешту на майно, що порушує права заявника, та ще не захищені судом в рамках розгляду справ № 522/15356/15-а та № 522/21195/17.

Так само заявником не надано будь-яких доказів щодо наявності у неї або ОСОБА_3 прав на майно, що знаходиться, як зазначає остання, за адресою: АДРЕСА_2.

Також колегія суддів наголошує, що заявниця зазначає, що з метою захисту порушених, на її думку, прав остання звернулась за захистом до суду в порядку цивільного судочинства, справи №№ 522/15356/15-а, 522/21195/17, проте заявником не вказано, що перешкоджає останній захищати порушені права в рамках розгляду вказаних справ та не надано обґрунтувань для додаткового вжиття заходів забезпечення до подання позову в порядку адміністративного судочинства.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що в поданій заяві про забезпечення позову до його подання заявниця просила заборонити будь-якій особі, в тому числі, головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Булахевичу С.В. вчиняти будь-які щодо звернення стягнення на будь-яке майно, що зареєстровано після 06 жовтня 2001 року у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 до набрання рішенням суду законної сили.

Проте, заявником не визначено про яке саме майно йдеться, його реквізити, зокрема, адреси.

Так само вживаючи заходи забезпечення позову до його подання та забороняючи Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні ВП № 34912335 щодо звернення стягнення на майно, що не є предметом іпотеки за договором № 449 від 13.03.2008 року, та яке зареєстроване після 06 жовтня 2001 року у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3, судом першої інстанції не вказано про яке саме майно йдеться, його реквізити, зокрема, адреси.

Вживаючи заходи забезпечення у наведений спосіб, судом першої інстанції не з'ясовано чи взагалі наявне у ОСОБА_3 будь-яке майно, ніж те, на яке накладено арешт за постановою від 01.06.2017 року ВП № 34912335 та за ухвалою суду у справі № 522/21195/17 продаж якого зупинено, та відповідно не з'ясовано чи взагалі є підстави для задоволення поданої заявником заяви про забезпечення позову.

Окрім того, як вже зазначалось колегією суддів заявником взагалі не надано відповідного свідоцтва про шлюб, що підтверджує наведені заявником обставини для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову до його подання та необхідності вжиття заходів забезпечення.

Окрім того, вирішуючи спірне питання, колегія суддів враховує, що за правилами ч. 2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

У спірному випадку заява про забезпечення позову подана 10.04.2018 року.

Проте, у строки, встановлені ч. 2 ст. 153 КАС України, відповідного позову, щодо забезпечення якого подано наведену заяву, заявником не подано, що підтверджено представником заявника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Так само під час апеляційного розгляду справи, представником заявника не надано жодного доказу, що підтверджують те, що заявником подано позов, який до його подання забезпечено за заявою останньої оскаржуваною ухвалою.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяву про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 153, 154, 241, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, за участю осіб, які можуть отримати статус учасника справи, - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець