Постанова № 76221066, 29.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2320/17

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Вербицька Н. В. , Кравченко К.В.

при секретарі: Філімович І.М.

за участю:

представника позивача - Баришнікова А.О. (довіреність від 01.11.2017 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2018р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2017 року № 00037791401, № 00037801401 і № 00037811401, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

08 листопада 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Юг-Сервіс» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати прийняті 02.11.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкові повідомлення-рішення № 00037791401, № 00037801401, № 00037811401.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що відповідач безпідставно ототожнив операції з відшкодування (компенсації) позивачем (орендарем) витрат за спожиті комунальні послуги з операціями з постачання позивачу електроенергії. Крім того, товариство вказало, що до компетенції відповідача не віднесено проведення заходів контролю у сфері електроенергетики, тому висновки про безліцензійну діяльність орендодавця - контрагента позивача, наслідком яких стали твердження управління про невідповідність вимогам законодавства первинних документів, на підставі яких були сформовані показники податкових декларацій товариства, не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юг-Сервіс» (вул. Кагатна, 1, м. Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 31613581) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте 02.11.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення №00037791401. Визнано протиправним та скасовано прийняте 02.11.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення №00037801401. Визнано протиправним та скасовано прийняте 02.11.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення №00037811401. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юг-Сервіс» (вул. Кагатна, 1, м. Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 31613581) судовий збір у сумі 13 398 грн., сплачений платіжною квитанцією від 06.11.2017 року №0.0.886291453.1, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009, ідентифікаційний код 39394277).

На вказане рішення Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення, винести нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

З 31.08.2017 року по 11.10.2017 року посадові особи управління провели документальну планову перевірку товариства, результати якої оформили Актом від 19.10.2017 року № 1356/14-29-14-01/31613581 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» (код 31613581) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року».

Згідно з висновками Акта, товариство порушило пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2017 року на суму 149 915 грн. та заниження податку на прибуток на 537 722 грн. (в тому числі за 2015 рік - на 136 442 грн., за 2016 рік - на 385 619 грн., за півріччя 2017 року - на 15 661 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2017 року №00037801401 управління зменшило товариству суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2017 року на 149 915 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2017 року №00037791401 управління збільшило суму грошового зобов'язання товариства з податку на прибуток на 738 362 грн. (в тому числі на 537 722 грн. - за основним платежем, на 200 640 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Також, відповідно до висновків Акта, товариство порушило пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.3 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за червень 2017 року на 4 923 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2017 року №00037811401 управління зменшило товариству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2017 року на 4 923 грн.

За твердженнями відповідача, позивач занизив показник рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності» за відповідні податкові періоди, оскільки незаконно включив до складу загальновиробничих витрат та до Декларацій з податку на прибуток підприємств за 2015, 2016, 2017 роки суму 3 137 263 грн. - вартість послуг, що позивачу надало товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАТЕКС» (надалі - орендодавець). На стор. 22 Акта управління вказало: «… перевіркою встановлено, що виписані ТОВ «РЕАТЕКС» акти виконаних робіт на адресу ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» суперечать вимогам діючого законодавства та не можуть бути використані в якості підтверджуючих господарську операцію документів у бухгалтерському обліку, оскільки ТОВ «РЕАТЕКС» не отримувало ліцензію на здійснення діяльності з передачі/розподілу, постачання електричної енергії …».

З тих саме підстав управління дійшло висновку по завищення товариством суми податкового кредиту з ПДВ за лютий 2017 року на 4 923 грн. (ПДВ у складі сплаченої Товариством орендодавцю суми компенсації витрат електроенергії).

Перевіркою було встановлено, що у 2015-2017 роках товариство орендувало у ТОВ «РЕАТЕКС» нежитлове виробниче приміщення площею 5 400 м2. Відповідно до пункту 5.3 договорів, орендар (позивач) «… зобов'язаний скласти договори на споживання комунальних послуг з відповідними підприємствами - надавачами комунальних послуг та сплатити за комунальні послуги безпосередньо цим підприємствам. До моменту складання Орендарем договору з відповідними надавачами комунальних послуг, витрати по комунальним послугам спожитим Орендарем, несе Орендодавець, а Орендар відшкодовує йому понесені витрати не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем, в якому Орендодавець несе такі витрати. Таке відшкодування належить сплаті на підставі рахунків, що виставляються Орендодавцем та підтверджуючих квитанцій комунальних служб, або видаткових документів Орендодавця …».

Суму «компенсації витрат електроенергії», відповідно до досліджених в ході перевірки актів надання послуг, товариство віднесло до загальновиробничих витрат.

Як вказано в Акті, управління визнало безпідставними відповідне збільшення товариством витрат та включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 4 923 грн. з таких причин: наданий позивачем «Журнал обліку витрат електроенергії» не прошитий, не скріплений печаткою, в ньому відсутні підписи посадових осіб та інформація щодо номерів лічильників та їхнього місця розташування; підтверджуючих квитанцій комунальних служб товариство не надало, що свідчить про невиконання пункту 5.3 договорів; згідно з відомостями, що містяться в актах наданих послуг, ТОВ «РЕАТЕКС» надавало послуги з передачі електроенергії на адресу позивача, при цьому ліцензії на такий вид діяльності не мало; позивач та орендодавець не дотрималися вимог Закону України від 16.10.1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику» (надалі - Закон № 575) та затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 «Правил користування електричною енергією» (надалі - Правила); акти виконаних робіт суперечать вимогам законодавства та не можуть бути використані в якості підтверджуючих господарську операцію документів у бухгалтерському обліку; товариство здійснило безпідставне документальне оформлення господарської операції, якої не було.

Вирішуючи справу суд першої інстанції суд виходив з того, що відповідач не наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки дотримання платниками податків вимог Закону № 575 та Правил.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, підставами для винесення оскаржених податкових повідомлень рішень є твердження відповідача викладені в акті перевірки, що ТОВ «Агро-Юг-Сервіс» протягом 2015 - 2017 років перебував на загальній системі оподаткування, платник податків не отримував доходів та не здійснював фінансово-господарську діяльність.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Агро-Юг-Сервіс» та ТОВ «Реатекс» було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01 липня 2015 року, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вулиця Кагатна, 1.

Підпунктом 5.3 пункту 5 договору передбачено, що орендар зобов'язаний скласти договори на споживання комунальних послуг з відповідними підприємствами - надавачами комунальних послуг та сплатити за комунальні послуги безпосередньо цим підприємствам. До моменту складання Орендарем договору з відповідними надавачами комунальних послуг, витрати по комунальним послугам спожитим Орендарем, несе Орендодавець, а Орендар відшкодовує йому понесені витрати не пізніше 10 числа календарного місяця, в якому Орендодавець несе такі витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Склад та порядок формування собівартості наданих послуг з оренди та облік отриманого відшкодування (компенсації) комунальних платежів має визначатися орендодавцем в обліковій політиці із врахуванням принципу превалювання сутності над формою та згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16), та пунктів 10-14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15), які визначають порядок визнання доходів та витрат від надання послуг.

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання ряду послуг, пов'язаних з необхідністю утримання такого майна (теплова та електрична енергія, природний газ, послуги з водопостачання, водовідведення, охорони, інших супутніх товарів/послуг тощо (далі - комунальні послуги та енергоносії), сплата податків, пов'язаних з рухомим/нерухомим майном (транспортний податок, земельний податок, орендна плата за землю, податок на нерухоме майно), так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, в тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за рухоме/нерухоме майно (в такому випадку перераховані витрати будуть визнані такими, що використані орендодавцем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності).

З огляду на викладене у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду, у тому числі й таких складових, як земельний податок, орендна плата за землю, податок на нерухоме майно чи транспортний податок.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до актів наданих послуг та рахунків про оплату за 2015р., 2016р., 2017р. факт настання змін в структурі активів товариства був підтверджений, в зв'язку з чим доводи відповідача про відсутність господарської операції є помилковими.

Зазначене відповідає вимогам ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а тому суд приходить до висновку, що данні господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Крім цього, згідно з пунктом 1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Пунктом 1.11 Правил встановлено, що у разі передачі електроустановки або її частини в оренду та обумовлення договором оренди передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини між орендарем та суб'єктами електроенергетики мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами цих Правил.

Законом України від 24 червня 2004року № 1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи власників приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або у комплексу будинків і споруд.

Таким чином, основним предметом, договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном. Якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг та енергоносіїв з їх безпосередніми постачальниками, а здійснює відшкодування (компенсацію) орендодавцю витрат на їх оплату, то в договорі оренди визначається порядок розрахунку вартості спожитих орендарем, комунальних послуг та енергоносіїв та їх оплати (відшкодування, компенсації).

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) визначено, що об'єктом, оподаткування податком, на додану вартість є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням, товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків і зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем, або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником, податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом, (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням, робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи вищенаведене доводи Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області щодо правомірності прийнятих ним рішень є помилковими.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 03.09.2018 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.