Постанова № 76221009, 27.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9263/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кобаля М.І., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі позивача ОСОБА_2, представника відповідача-1 Степаненко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстицію України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування Наказу №1877/5, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

25.07.2017р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач 1), Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13.06.2017 р. № 1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно», про зобов'язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято спірне рішення з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2018 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13.06.2017 р. № 1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно», у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючі позовні вимоги виходив з того, що недоліки, які були виявлені, мали технічний характер і не могли призвести до порушень прав фізичних чи юридичних осіб, оскільки матеріалами справи підтверджено, що приватний нотаріус ОСОБА_2 при вчиненні нотаріальних дій здійснила усі необхідні перевірки безпосередньо перед їх вчиненням, що підтверджено відповідними витягами.

Відповідач Міністерство юстиції України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.18 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач під час реєстраційної дії не у повному обсязі перевірила інформацію на наявність підстав для зупинення розгляду заяви чи відмови у проведенні державної реєстрації прав.

В судовому засіданні представник відповідача Міністерства юстиції України підтримав доводи апеляційної скарги, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта та позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності (а.с. 22-25).

Відповідачем Міністерством юстиції України було прийнято наказ від 24.05.2017 р. № 1801/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.» (а.с. 27).

За результатами перевірки відповідачем 1 складено інформаційну довідку, в якій зазначається, що встановлені порушення вимог статтей 10, 16, 18, 26, 34, 35 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 9, 10, 12, 13, 20, 22 Порядку № 1127, пунктів 10, 12, 13, 15 Порядку № 1141, вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016р № 3276/5» (а. с.28) та довідку про результати камеральної перевірки, в якій запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців (а.с.118).

Наказом Міністерства юстиції України від 13.06.2017 р. № 1877/5 «Про блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців (а.с.32).

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон № 1952 в редакції на день вчинення реєстраційних дій) визначені правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст.2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, згідно цієї ж статті, державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно абзацу 2 ст.9 Закону № 1952 у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1952 визначено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону № 1952 Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно частин 1 та 2 статті 17 Закону № 1952 реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об'єкта. Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна. Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Частиною 1 статті 37-1 Закону № 1952 встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Пунктом «Г» частини 6 цієї ж статті передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть прийняти рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 990 ).

Згідно п.1 Порядку №990 передбачено процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно п.2 Порядку № 990 контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України "Про звернення громадян", і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах. У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян" і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації з прийняттям обов'язкових до виконання рішень, передбачених Законами.

Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту (п.6 Порядку № 990).

Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; - опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (п.9 Порядку № 990).

Згідно пункту 8 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки комісія має право:

1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;

2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.

За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (п.10).

Пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 передбачено, що ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, інформації з Державного реєстру прав, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій, оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.

Наказом Міністерства юстиції України від 25 червня 2015 року № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» Державне підприємство «Національні інформаційні системи» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами моніторингу дій позивача як державного реєстратора, перевіряючий орган прийшов до висновку, що приватним нотаріусом ОСОБА_2 до заяв №№ 20599385, 20599385 не було додано електронні копії документів, які встановлюють обтяження, набуття права власності.

Проте, судом встановлено, що комісією, яка проводила камеральну перевірку, були досліджені виключно електронні копії документів, на підстав яких проводилися реєстраційні дії по вказаних заявах, копії документів у паперовій формі та пояснення від нотаріуса не витребовувалися.

Вказане апелянтом не спростовано. Відібравши пояснення від позивача та перевіривши копії документів у паперовій формі, відповідач міг би у повному обсязі встановити обставини можливої наявності порушень чинного законодавства з боку позивача.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснюючи перевірку, проведених реєстрацій заяв №№ 20599385 від 18.01.2017 року, 20827069 від 03.02.2017 року в Державному реєстрі прав виявив, що відскановані копії документів були відсутні, про що працівниками нотаріальної контори, в якій працює приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, складені відповідні Акти від 18 січня 2017 року та від 03 лютого 2017 року.

Також, позивач на підтвердження того, що адміністратором не було забезпечено безперебійну роботу Державного реєстру прав, відскановані та збережені документи не були прийняті програмою Державного реєстру, надав Експертний висновок Експертно-правової комісії при нотаріальній палаті України від 05.02.2018 року, в якому зазначено, що у роботі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, регулярно мають місце непоодинокі технічні проблеми (збої), що призводить до випадків, коли, з незалежних від нотаріуса причин, відскановані документи не фіксуються і зникають з ДРРП (а.с.187).

Апелянтом вказане не спростовано.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки те, що приватний нотаріус ОСОБА_2 при вчинення нотаріальних дій здійснила усі необхідні перевірки безпосередньо перед їх вчиненням підтверджено належними та допустимим доказами. Проте, апелянтом не надано суду доказів, того, що адміністратором було забезпечено безперебійну роботу Державного реєстру прав, отже, відскановані та збережені позивачем документи могли бути не прийняті програмою Державного реєстру. Технічно програма Державного реєстру у разі її неналежної роботи і, як наслідок, незбереження внесених до неї відсканованих копій документів в процедурі реєстрації будь-яких прав та їх обтяжень, не блокує подальші дії державного реєстратора та дозволяє продовжувати таку реєстрацію, чим підтверджує, що програма Державного реєстру прийняла відскановані копії.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене, зазначає, що всі наведені апелянтом аргументи є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 03.09.2018 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстицію України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування Наказу №1877/5, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

В.В. Кузьменко