Постанова № 76220915, 30.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5931/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів - Мікули О. І., Рибачука А. І.,

з участю секретаря судового засідання - Чопко Ю. Т.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року у справі № 165/403/16-а (постанова ухвалена судом у складі головуючого судді Нєвєрова І. М. о 15:46 год у смт. Іваничі) за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_1 звернулися в суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25 жовтня 2013 року № 325 в частині надання дозволу на переведення житлового приміщення АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 у нежиле, шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаного приміщення під промтоварний магазин.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що оскаржуване рішення у зазначеній частині прийняте всупереч нормам чинного законодавства та порушує їх права як власників суміжних житлових приміщень, оскільки вони не давали згоди на переобладнання згаданого вище житлового приміщення.

Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 та Виконавчий комітет Нововолинської міської ради Волинської області подали апеляційні скарги на неї, в яких просили постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження в справі закрити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що оскаржене рішення відповідача безпосередньо не створило для позивачів жодних юридичних наслідків, оскільки є актом індивідуальної дії та породжує права та обов'язки лише для неї, що свідчить про неефективність обраного позивачами способу захисту своїх прав. Крім того, зазначає, що вказаний спір не є публічно-правовим та повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Виконавчий комітет Нововолинської міської ради Волинської області зазначає, що оскаржуване рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Крім того, зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення була відсутня необхідність отримання згоди власників суміжних квартир на переведення житлового приміщення в нежитлове, що свідчить про його правомірність.

Представник відповідача, третя особа та її представник в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити, посилаючись на викладені в них доводи.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційних скарг, посилаючись на те, що оскаржене рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в їх задоволенні.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши головуючого суддю, учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області від 25 жовтня 2013 року № 325 надано дозвіл ОСОБА_3, як виняток, перевести житлові приміщення АДРЕСА_1, що належать їй на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу квартири від 22 лютого 2011 року, у нежилі шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаних вбудованих приміщень під промтоварний магазин, без добудови, з врахуванням позитивного висновку комісії ЖКО Нововолинської міської ради від 21 березня 2011 року № 178/01-08 як балансоутримувача будинку та рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 оформлено проектну документацію, проведено реконструкцію житлового приміщення АДРЕСА_1 під промтоварний магазин, отримано правовстановлюючі документи та здійснено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що виконання робіт з перебудови та перепланування житлових приміщень у багатоквартирних будинках повинно здійснюватися за згодою співвласників будинку та без обмеження їх інтересів та житлових прав.

Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та восьмої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, зокрема, ним є право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 320 цього Кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою статті 8 Житлового кодексу УРСР встановлено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Згідно з статтею 151 Житлового кодексу УРСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до статті 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що використання об'єкта власності обмежується мотивами незавдання шкоди правам, свободам та гідності інших громадян, інтересам суспільства. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання повноважень у сфері управління об'єктами житлово-комунального господарства, рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 12 листопада 2003 року № 10/22 затверджено Положення про порядок реконструкції будинків та приміщень для ведення в них підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення для отримання дозволу на переведення приміщення у нежитлове (для житлових приміщень) є необхідним додання до заяви, окрім іншого, заяви сусідів-мешканців прилеглих квартир про згоду на розміщення приміщення громадського призначення.

Разом з тим, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року в справі № 2а/0312/2520/11 за позовом ОСОБА_3 до Нововолинської міської ради Волинської області, Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії, зокрема, визнано протиправним та скасовано пункт 2.1 Положення про порядок реконструкції будинків та приміщень для ведення у них підприємницької діяльності, затвердженого рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 12 листопада 2003 року № 10/22, у частині необхідності подачі заяв сусідів-мешканців прилеглих квартир про згоду на розміщення приміщення громадського призначення та зобов'язано Виконавчий комітет Нововолинської міської ради Волинської області повторно розглянути питання про можливість надання дозволу ОСОБА_3 на переведення квартири АДРЕСА_1 з житлового фонду в нежитловий шляхом розробки проекту та проведення її реконструкції з метою влаштування промтоварного магазину у місячний строк з моменту вступу постанови суду у законну силу. Вказана постанова набрала законної сили 20 серпня 2013 року та підлягала виконанню, однак така була скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2015 року.

Таким чином, на момент прийняття Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради Волинської області рішення від 25 жовтня 2013 року № 325, Положення про порядок реконструкції будинків та приміщень для ведення в них підприємницької діяльності, затверджене рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 12 листопада 2003 року № 10/22, не передбачало при переведенні приміщення у нежитлове (для житлових приміщень) необхідність надання заяв про згоду сусідів-мешканців прилеглих квартир на розміщення приміщення громадського призначення.

Також слід зазначити, що відповідно до акта обстеження від 18 лютого 2013 року, складеного на предмет переобладнання квартири АДРЕСА_1, комісією не встановлено порушень капітальних стін та несучих конструкцій.

Крім цього відповідно до представленого в судовому засіданні висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7639, наданого в межах цивільної справи № 165/2980/15ц, реконструкція квартири АДРЕСА_1 під промтоварний магазин відповідає проектній документації та вимогам діючих на час проведення реконструкції державних будівельних норм та правил.

При цьому, суд зазначає, що позивачами не надано доказів того, що переведення вказаної житлової квартири в нежитлову призвело до порушення їх прав, як власників прилеглих житлових приміщень.

З огляду на викладене, зміни у квартирі АДРЕСА_1 у зв'язку з її переведенням в нежитлове приміщення відповідають державним будівельним нормам та правилам та не призвели до порушення прав власників інших квартир вказаного будинку, що судом першої інстанції враховано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо правомірності прийняття Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради рішення від 25 жовтня 2013 року № 325 в частині надання дозволу на переведення житлового приміщення АДРЕСА_1 у нежиле, шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаного приміщення під промтоварний магазин, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 310, 315, 317 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області задовольнити частково.

Постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року у справі № 165/403/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання протиправним і скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. І. Богаченко судді О. І. Мікула А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 03 вересня 2018 року.