Постанова № 76220868, 28.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5053/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

представника позивача - Білицька М.О.

представника відповідача - Шийовича С.Я.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (головуючий суддя: Лунь З.І., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 17.05.2018) у справі за адміністративним позовом Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

встановив:

Державне комунальне підприємство «Стебниктеплокомуненерго» 27.02.2018 звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0047781245 від 12.02.2018 та № 0047681245 від 12.02.2018; визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати останнього внести інформацію до бази даних Державної фіскальної служби України щодо відсутності податкового боргу у позивача станом 20.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відрахувань частини чистого (доходу) комунальних унітарних підприємства та їх об'єднань, контролюючим органом встановлено факт порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України, зокрема, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відрахувань частини чистого (доходу) комунальних унітарних підприємства та їх об'єднань. Позивач вважає, що немає податкового боргу, оскільки обов'язок державних унітарних підприємств щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) не є таким. Вважає, що частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету підприємствами згідно Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 Порядку хоча і є обов'язковим до сплати державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, не включений до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного ст. ст. 9 та 10 ПК України, а тому не є податковим зобов'язанням в розумінні ПК України з відповідними правовими наслідками.

Крім цього, рішенням Стебницької міської ради від 24.02.2015 № 669 «Про звільнення ДКП «Стебниктеплокомуненерго» від сплати нормативу відрахування частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до загального фонду міського бюджету м. Стебник за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році, та внесення змін в рішення Стебницької міської ради від 09.04.2014 № 543» позивача звільнено від сплати нормативу відрахування чистого прибутку за 2014 рік. Рішення Стебницької міської ради № 669 від 24.02.2015, є чинним та ніким не скасованим і підприємство його виконує.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року позов задоволено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що Рішенням Стебницької міської ради Львівської області № 543 від 09.04.2014 установлено, що за підсумками фінансово-господарської діяльності поквартально ДКП «Стебниктеплокомуненерго» сплачує до загального фонду міського бюджету 5 % чистого прибутку.

ДКП «Стебниктеплокомуненерго», з врахуванням цього рішення подано, до Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області в електронному режимі Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2014 рік № 9080547172 від 09.02.2015. Цей розрахунок подано у встановлений законодавством строк, за встановленою формою та без порушень щодо його заповнення. Як вбачається з даного Розрахунку ДКП «Стебниктеплокомуненерго» самостійно задекларовано частину чистого прибутку, що підлягає сплаті - 126 486,00 грн.. Граничний термін сплати частини чистого, прибутку за 2014 рік - 19.02.2015, однак як вбачається з інтегрованої картки платника за 2015 рік по коду класифікації доходів бюджету 21010302 (частина чистого прибутку (доходів) комунальних підприємств) сплата не була здійснена у встановлені строки.

Представник відповідача - Шийович С.Я. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача - Мельничук М.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, Державне комунальне підприємство «Стебниктеплокомуненерго» є юридичною особою, єдиним засновником якого є Стебницька міська рада Львівської області.

Старшим державним ревізором-інспектором відділу адміністрування та камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток платників території обслуговування Дрогобицької ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області Мачужак Г.В. 23.01.2018 проведено камеральну перевірку ДКП «Стебниктеплокомуненерго» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відрахувань частини чистого (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт № 108/13-01-12-45/22407995 від 23.01.2018, у якому зафіксовано несвоєчасно сплату податкового зобов'язання відрахувань частини чистого (доходу) комунальних унітарних підприємства та їх об'єднань, а саме: «Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату підприємством ДКП «Стебниктеплокомуненерго» узгодженої суми податкового зобов'язання в зв'язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку».

На підставі акта перевірки № 108/13-01-12-45/22407995 від 23.01.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0047781245 від 12.02.2018, яким за затримку сплати грошового зобов'язання зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% на суму 3318,60 грн та № 0047681245 від 12.02.2018, яким за затримку сплати грошового зобов'язання зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% на суму 20,00 грн

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, так як, відповідачем не доведено підстав виникнення заборгованості та відповідно факт несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань та оскільки, наказом Міністерства фінансів України від 13.02.2015 № 67 затверджено Порядок формування і оприлюднення інформації щодо сплати податків суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, які є платниками рентної плати за користування надрами, та інформації щодо суб'єктів господарювання, які мають податковий борг, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.02.2015 за № 223/26668, передбачено розміщення інформації лише за наявності податкового боргу у платника податків, дії ГУ ДФС у Львівській області щодо розміщення інформації про наявність у позивача податкового боргу є протиправними, а тому, позов в частині визнання протиправними дій ГУ ДФС у Львівській області та зобов'язання ГУ ДФС у Львівській області внести інформацію до бази даних Державної фіскальної служби України щодо відсутності податкового боргу у позивача станом 20.02.2018, також підлягає задоволенню.

З цими висновками суду першої інстанції, частково погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні, встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Згідно п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Статтею 10 Податкового кодексу України передбачено, що до місцевих податків належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Згідно системного аналізу вказаних вище норм, до переліку загальнодержавних податків встановлених у ст. 9 Податкового кодексу України, відсутній такий податок (збір) як «частина чистого прибутку (доходу)».

Крім цього, Податковий кодекс України не мітить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, відтак такий платіж не є податком.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням від 24.02.2015 № 669 «Про звільнення ДКП «Стебниктеплокомуненерго» від сплати нормативу відрахування частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до загального фонду міського бюджету м. Стебник за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році, та внесення змін в рішення Стебницької міської ради від 09.04.2014 № 543» (а. с. 14), звільнено ДКП «Стебниктеплокомуненерго» від сплати нормативу відрахування чистого прибутку за 2014 рік.

Згідно з пп. 29 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Таким чином, суб'єкти господарювання з комунальною формою власності повинні сплачувати за результатами фінансово-господарської діяльності частину чистого прибутку до місцевого бюджету за нормативами та у порядку, встановленими відповідними місцевими радами. При цьому, у разі прийняття відповідними місцевими радами рішення про виплату зазначеного платежу, суб'єкти господарювання з комунальною формою власності повинні надавати до органів ДПС звітність, на підставі якої здійснюється нарахування та сплата такого платежу.

Однак, якщо органами місцевого самоврядування не встановлено порядок та нормативи сплати комунальними підприємствами частини чистого прибутку (доходу), розрахунок такими підприємствами не подається і штрафні санкції не застосовуються.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення Стебницької міської ради від 24.02.2015 № 669, яким позивача звільнено від сплати нормативу відрахування чистого прибутку за 2014 рік, є чинною, так як, доказів того, що таке скасоване не надано відповідачем, не здобуті вони і судом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, оскільки Податковий кодексу України не містить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучаються до державного бюджету, то відповідач не мав законних підстав для накладення штрафу на позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині скасування податкових повідомленнь-рішеннь № 0047781245 та № 0047681245 від 12.02.2018 слід задовольнити, оскільки позивача було звільнено від сплати нормативу відрахування чистого прибутку за 2014 рік, то і підстав застосовувати до останнього п. 57.1 ст. 57 ПК України та ст. 126 ПК України не було.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання останнього внести інформацію до бази даних Державної фіскальної служби України щодо відсутності податкового боргу станом 20.02.2018, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно п.п. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 74.1 ст. 74 ПК визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання останнього внести інформацію до бази даних Державної фіскальної служби України щодо відсутності податкового боргу станом 20.02.2018, оскільки внесення цієї інформації до баз даних само по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушує права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 № 21-2479а15 та у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 № 808/3720/14 (К/ 9901/5841/18)

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову частково.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 813/828/18 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо внесення інформації до бази даних Державної фіскальної служби України щодо наявності податкового боргу у Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» станом 20.02.2018 та зобов'язання Головного управління ДФС у Львівській області внести інфомацію до бази даних Державної фіскальної служби України щодо відсутності податкового боргу у Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» станом на 20.02.2018 та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 813/828/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.В. Ніколін

А.І. Рибачук

Повне судове рішення складено 03.09.2018.