Постанова № 76220532, 03.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9477/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Небраті Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором № 3 (представник Гайсин Р.К., довіреність №42 від 19.12.2017 року) до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (представник Шведченко С.О., довіреність №258/10/18-11-10-02-28 від 27.02.2018 року) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором №3 звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про:

- визнання протиправною бездіяльності Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (42700, м. Охтирка, вул. Снайпера, будинок 3, код ЄДРПОУ 39507814) щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператору спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, податковий номер 337504782) помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 2 634 146,01 грн. (два мільйони шістсот тридцять чотири тисячі сто сорок шість гривень 01 копійка);

- зобов'язання Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (42700, м. Охтирка, вул. Снайпера, будинок 3, код ЄДРПОУ 39507814) прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператору спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, податковий номер 337504782) помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 2 634 146,01 грн. (два мільйони шістсот тридцять чотири тисячі сто сорок шість гривень 01 копійка) та подати його для виконання Лебединському Управлінню державної казначейської служби України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" є оператором спільної діяльності за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року, укладеним між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ "Карпатигаз".

Відповідно до умов договору про спільну діяльність №3 саме на позивача згідно статей 1134, 1135 Цивільного кодексу України покладено ведення спільних справ, бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності, подання податкової звітності та сплату податків.

Позивача додатково взято на облік як платника податків - учасника договору про спільну діяльність, відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору, у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, що підтверджується відповідною довідкою (ф. №4-ОПП) від 11 жовтня 2013 року №1287/2659-18-05-15.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" перебуває на обліку за неосновним місцем обліку в Охтирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з серпня по грудень 2014 року нараховано та сплачено за користування надрами для видобування:

- за серпень 2014 року 5 163 021,51 грн., що вбачається з податкового розрахунку №175 від 22 вересня 2014 року та платіжного доручення №7484 від 29 вересня 2014 року;

- за вересень 2014 року у розмірі 4 725 914,65 грн., що підтверджується податковим розрахунком №196 від 14 жовтня 2014 року та платіжним дорученням №7995 від 30 жовтня 2014 року;

- за жовтень 2014 року в сумі 4 190 520,56 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи міститься податковий розрахунок №219 від 17 листопада 2014 року та платіжне доручення №8440 від 28 листопада 2014 року;

- за листопад 2014 року в розмірі 3 702 815,25 грн., що вбачається з податкового розрахунку №243 від 15 грудня 2014 року та платіжного доручення №8866 від 26 грудня 2014 року;

- за грудень 2014 року в сумі 2 297 341, 15 грн., що підтверджується податковим розрахунком №266 від 13 січня 2015 року та платіжним дорученням №247 від 30 січня 2015 року.

Загальний розмір сплаченої плати за користування надрами для видобування із застосуванням ставки 45 % становить 20 079 613,12 грн.

Позивач вважає, що сплатив надміру суми грошових зобов'язань за користування надрами для видобування нафти, нарахованих з 03 серпня по 31 грудня 2014 року, оскільки з 01 квітня 2014 року були внесені зміни до підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України та встановлені ставки плати за користування надрами для видобування.

При цьому, розмір плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафти) за період з серпня по 31 грудня 2014 року, виходячи зі ставок, встановлених підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України, у розмірі 39 % становить 17 445 467,11 гривень, тобто, на думку позивача, розмір надміру сплачених позивачем грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 03 серпня по 31 грудня 2014 року складає 2 634 146,01 грн.

У зв'язку з наведеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" звернулось до Лебединського відділення Сумської об'єднаної державної інспекції Головного управління ДФС у Сумській області із заявою про повернення помилково та надміру сплачених грошових коштів №06/07-18 від 06 липня 2016 року, в якій просило повернути 2 634 146,01 грн. помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, нарахованих за період з серпня по грудень 2014 року, шляхом погашення грошових зобов'язань з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на Лебединське відділення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, незалежно від виду бюджету.

За результатами розгляду вказаної заяви Лебединське відділення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції листом №839/10/18-08-15-068 від 10 серпня 2016 року повідомило, що самостійно обчислена сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом України вважається узгодженою. Також, відповідачем у вказаному листі зазначено, що задекларовані суми сплачені в повному обсязі, заборгованість відсутня, а станом на 01 лютого 2015 року за даними інтегрованої картки платника переплата відсутня.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо повернення надміру сплачених грошових коштів, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з даним адміністративним позовом.

Відповідно до підпункту 21 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України №1621-VII від 31 липня 2014 року (далі - Закон №1621-VII) внесено зміни, в тому числі, але не виключно, до Податкового кодексу України, зокрема, розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 91 такого змісту: " 1. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI "Плата за користування надрами" цього Кодексу. 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах для газу природного будь-якого походження: з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000м. - ставка 55%; з покладів, які повністю або частково залягають на глибині понад 5000м. - ставка 28%).

Відповідно до прикінцевих положень Закону №1621-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Вказаний Закон було опубліковано у газеті "Голос України" №146 02 серпня 2014 року, а відтак дані зміни набрали чинності 03 серпня 2014 року.

Станом на дату набрання чинності Законом №1621-VII підпункт 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього ПК України діяв у такій редакції: "Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах для газу природного будь-якого походження: з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000м. - ставка 28%; з покладів, які повністю або частково залягають на глибині понад 5000м. - ставка 15%.".

Таким чином, судом встановлено, що підпункт 21 пункту 1 розділу І Закону №1621-VII, яким внесено зміни до розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не скасовував підпункт 263.9.1. пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України, тобто станом на серпень-грудень 2014 року діяли норми Податкового кодексу України, які встановлювали різні ставки податку плати за користування надрами.

Відповідно до пункту 1.1 статті 4 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Пунктом 7.4 статті 7 Податкового кодексу України визначено, що елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Відповідно до статті 25 Податкового кодексу України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Згідно з статтею 26 Податкового кодексу України базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

У підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку, відповідно до якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Пунктом 57 Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" встановлено, що "в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків, національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків".

Згідно частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено: стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до частини 3 статті 27 Бюджетного кодексу України (у редакції, яка діяла станом на серпень 2014 року): "Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, крім передбаченого Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку."

Закон №1621-VII не є законом, яким вносились зміни виключно до Податкового кодексу України, як це встановлено у статті 2 та пункті 7.3 статті 7 Податкового кодексу України. Зміни ставок плати за користування надрами для окремих видів корисних копалин запроваджувались шляхом доповнення "Перехідних положень" Податкового кодексу України новим підрозділом, при тому, що норми підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України є нормами, які відповідно до статті 26 Податкового кодексу України визначали основні ставки плати за користування надрами, діяли протягом серпня-грудня 2014 року.

Судом також встановлено, що Закон №1621-VII набув чинності 03 серпня 2014 року, тобто, без дотримання підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та частини 3 статті 27 Бюджетного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір помилково та надміру сплачених позивачем грошових зобов'язань за серпень-грудень 2014 року становить 2 634 146,01 грн.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Листом відповідача №839/10/18-08-15-068 від 10 серпня 2016 року підтверджується відсутність у позивача заборгованості з податків, зборів, що контролюються органами державної податкової служби.

Відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до податкового органу із заявою про повернення надмірно та помилково сплачених грошових зобов'язань від 06 липня 2016 року №06/07-18 у розмірі 2 634 146,01 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на відповідача.

При цьому, відповідач надав ТОВ "Карпатигаз" відповідь листом №839/10/18-08-15-068 від 10 серпня 2016 року, в якому не зазначив ні підстав для відмови у поверненні помилково сплачених грошових зобов'язань, ні доказів подання відповідному органу державної казначейської служби висновку про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Пунктом 43.6 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 16 лютого 2011 року "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" (далі - Постанова №106) встановлений перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 зазначеної Постанови №106 органи, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечують відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Пунктом 5 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 (далі - Порядок №1146) повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету не підготував та не подав його для виконання відповідному органу державної казначейської служби України.

При цьому, представник позивача підтвердив, що заявлених до повернення сум помилково та надмірно сплачених до державного бюджету Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" не отримував.

У спірних правовідносинах стаття 43 Податкового кодексу України встановлює взаємодію контролюючого органу (податкового органу) та органу державної казначейської служби, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.

Також, суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій.

Наведене в сукупності свідчить, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо повернення позивачу помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, нарахованих з серпня по грудень 2014 року.

Пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем виконано всі умови, визначені законом, для прийняття відповідачем рішення щодо повернення помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, нарахованих з серпня по грудень 2014 року у розмірі 2 634 146,01 грн., а факт сплати зазначеної суми до державного бюджету підтверджується відповідачем.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність обґрунтованих та законних підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк суддя Є.В.Чаку