Постанова № 76220329, 28.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/2002/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_3 компенсації втрати частини доходу з 01 січня 2016 року у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини пенсії позивачу за методикою відповідно до статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року.

2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату позивачеві компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини пенсії позивачу за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2017 року за методикою відповідно до статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 13 грудня 2017 року, йому на виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2017 у справі № 711/7231/17, Головне управління провело перерахунок основного розміру пенсії з 01.01.2016 та виплатило йому різницю між нарахованими та фактично виплаченими сумами пенсії за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, але при цьому компенсацію витрат частини доходу з 01.01.2016 у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини пенсії за методикою відповідно до статті Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року не нарахувало та не виплатило.

У зв'язку з вказаними обставинами позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про проведення нарахування та виплати ОСОБА_4 компенсації втрати чистого доходу з 01.01.2016.

Відповідач листом від 10.05.2018 відмовив в задоволенні заяви позивача від 26.03.2018, мотивуючи це тим, що Головне управління здійснило позивачеві виплату боргу відповідно до рішення суду без затримки на один і більше календарних місяців, а відтак немає підстав для проведення компенсації втрати частини доходів згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2017 у справі №711/7231/17 встановлено, що відповідач, порушуючи вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» №900-VIII від 23.12.2015 протиправно не нарахував і не виплатив йому пенсію з 01.01.2016, тому обов'язковість виплати наступила з часу вступу вказаного закону в силу, а не з часу вступу рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що обов'язок пенсійного фонду щодо виплати пенсії у новому розмірі виник лише щодо перерахованої пенсії з 01.01.2018, тому позивач отримує пенсію у новому збільшеному розмірі.

При цьому, зазначає, що оскільки нараховану на виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2017 доплату було виплачено без затримки на один і більше календарних місяців, тому для проведення компенсації втрати частини доходів згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підстав немає.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2017 у справі № 711/7231/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволений частково, зокрема, зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268» та з урахуванням довідки №2303002842 від 16.05.2017 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії виданої Ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області (а.с. 26-30).

12 грудня 2017 року на виконання судових рішень Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивачу та 13.12.2017 перераховані кошти для зарахування доплати пенсії на рахунок у банку позивача (а.с. 11).

26 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою щодо виплати компенсації втрати частини доходу, в якій просив у зв'язку з порушенням строків виплати пенсійного забезпечення, нарахувати і виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 по 01.01.2018, розрахувати її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» (а.с. 9).

Листом № 197/С-10 від 06.04.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило ОСОБА_3 про те, що нараховану на виконання рішення суду доплату виплачено позивачу без затримки на один і більше календарних місяців, а тому підстави для проведення компенсації втрати частини доходів згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відсутні (а.с. 10).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нараховані позивачу кошти були виплачені без затримки в один і більше календарних місяців з моменту набрання рішенням суду у справі № 711/7231/17 законної сили, тому підстави для виплати ОСОБА_3 компенсації відсутні, а Головне управління діяло в межах та у спосіб передбачений законодавством України.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно частини другої ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

За правилами статтей 1 та 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду) добровільно чи на виконання судового рішення.

Вказане узгоджується з правовим висновом Верховного Суду України, наведеним у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом ст. 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткові пенсії, цільові грошові допомоги на прожиття, щомісячної державної допомоги та компенсаційних виплат.

Згідно абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

У постанові від 21.05.2014 у справі № 6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом № 2050-III умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Тобто, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, тому основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2017 у справі № 711/7231/17 набрала законної сили у зв'язку із набранням законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду, а саме ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, яку відповідач отримав 08.12.2017 (а.с. 29-30).

На виконання вищевказаного рішення суду 12.12.2017 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провело перерахунок пенсії позивача та 13.12.2017 відповідачем здійснено перерахування на картковий рахунок позивача (а.с. 11).

Отже, в даному випадку нарахування та виплата належних позивачеві сум була проведена без затримки в один і більше календарних місяців з моменту набрання рішенням суду у справі № 711/7231/17 законної сили, тоді як компенсація ж передбачена у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати громадянам нарахованих доходів (ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).

У зв'язку із тим, що нараховані позивачу кошти були виплачені без затримки в один і більше календарних місяців з моменту набрання рішенням суду у справі № 711/7231/17 законної сили, тому підстави для виплати ОСОБА_3 компенсації згідно Закону № 2050-ІІІ у даному випадку відсутні.

При цьому, не проведення пенсійним органом перерахунку пенсії та її виплата з 01.01.2016 не є затримкою виплат у розумінні ст. 2 № 2050-III та Порядку №159.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено: 03 вересня 2018 року.