Ухвала суду № 76218926, 31.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4136/18 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 11-сс/783/693/18 Доповідач: Галин В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді Галина В.П.,

суддів Стельмаха І.О., Михалюка В.О.

при секретарі Щербай В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника - адвоката Стиранки Михайла Богдановича на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15 серпня 2018 року про продовження підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваному у кримінальному провадженні №12018140000000167 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.199 КК України, строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, -

з участю прокурора Смілевського М.Л.

захисника Стиранки М.Б.

В С Т А Н О В И Л А:

ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15 серпня 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітан поліції Захарчука Я.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у межах строку досудового розслідування, на 60 діб, тобто до 15.10.2018 року без визначення розміру застави, з утриманням в державній установі «Львівська установа виконання покарань (19)».

Захисник Стиранка М.Б. в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 серпня 2018 року у справі №461/4136/18 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 у межах строку досудового розслідування, на 60 діб, тобто до 17.10.2018 з утриманням в державній установі «Львівська установа виконання покарань (19)», та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції Захарчука Я.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для її скасування.

Стверджує, що слідчий в своєму клопотанні та прокурор в судовому засіданні не довели наявність обставин, передбачених п.6 ч.1 ст.184 та п.1 ч.3 ст.199 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні, а також обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися.

Вказує, що у клопотанні слідчий взагалі не навів обґрунтування того, що ризики, які існували на момент затримання підозрюваного, не зменшилися та існують на цей час, а послався виключно на первісні підстави взяття підозрюваного під варту.

Звертає увагу на те, що взяття під варту ніколи не повинно бути видом міри попередження, що застосовується в обов'язковому порядку абсолютно до всіх. Цей захід повинен розглядатися як виняткова міра і лише у випадку суворої необхідності. На цьому наголошується в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (65)11 від 9 квітня 1965 р. «Взяття під варту».

Покликається на те, що слідчий зазначив, що існують підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може знищити, сховати або спотворити речові докази, які можуть підтверджувати його незаконну діяльність та викриття інших співучасників злочину. Вказаний ризик обґрунтовує тим, що під час проведення слідчих дій, а саме обшуків, не вилучено всі мобільні телефони із яких безпосередньо висловлювали вимоги про передачу грошових коштів, а також здійснювали погрози заподіяння насильства чи пошкодження майна, які мають доказове значення для кримінального провадження. Разом з тим, до матеріалів клопотання про продовження строку запобіжного заходу не додано жодних доказів, які б підтверджували:

1) існування таких мобільних телефонів з прив'язками до абонентських номерів:

2) факту здійснення дзвінків із таких телефонів потерпілому;

3) вжиття органом досудового розслідування заходів щодо виявлення вказаних мобільних телефонів та їх вилучення.

Звертає увагу суду на те, що досудове розслідування у цьому кримінальному проваджені триває вже понад 5 місяць. За цей час підозрюваний ОСОБА_2 жодним чином не перешкоджав досудовому розслідуванню, а також зникли ризики, визначені ч.1 ст.177 КПК України, що слугували підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас, слідчим суддею безпідставно не враховано те, що підозрюваний ОСОБА_2 має міцні соціальні зв'язки,має постійне місце проживання, має сім'ю, на його утриманні знаходиться дружина та малолітня дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Слідчий суддя, не врахувавши зазначені вище вимоги закону та не надавши належної оцінки відомостям, що характеризують підозрюваного, дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2

Посилається на практику Європейського суду з прав людини.

Дослідивши матеріали клопотання, доводи апеляційної скарги, заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно із п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.199 КК України максимальна міра покарання за які становить до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Із постанови від 09 серпня 2018 року вбачається, що строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №12018140000000167 продовжено до чотирьох місяців, тобто до 18 жовтня 2018 року (а.с. 55-63).

Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази доводять обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 у співучасті з іншими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.199 КК України, і таке стороною захисту не оспорюється.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів вважає необхідним враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

У п.48 рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чеботар проти Молдови», № 35615/06, від 13 листопада 2007 року, судом було зазначено, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим відповідно до ст. 5 §1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само необов'язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред'явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого й правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою, врахувавши при цьому тяжкість інкримінованого злочину, наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Крім цього, продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 в межах строку продовженого строку досудового розслідування є законним та обґрунтованим з огляду на те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні є незавершеним, потрібне проведення необхідних слідчих та процесуальних дій з метою завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12018140000000167.

Тому доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судового рішення, недоведеність передбачених ст.177 КПК України ризиків та відсутність обставин, які б свідчили про обґрунтованість підозри і про те, що заявлені ризики не зменшилися і те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою є необґрунтованим колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере.

Враховуючи вище викладене та вимоги ч.3 ст.199 КПК України, колегія суддів вважає клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 без визначення застави та ухвалу слідчого судді про його задоволення законним та обґрунтованим, і не знаходить достатніх та належних підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу захисника - адвоката Стиранки М. Б. в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15 серпня 2018 року про продовження підозрюваному ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Галин В.П. Стельмах І.О. Михалюк В.О.