Рішення № 76218577, 31.08.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/378/18

№ провадження 2/453/307/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 серпня 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитин В.Я.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

з участю представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з участю третьої особи – Плав’янської сільської ради Сколівського району Львівської області, про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 в особі належно уповноваженого представника – адвоката ОСОБА_2 (ордер серія ЛВ № 120171 від 29.03.2018 року) 02.04.2018 року звернувся у суд із позовом, з урахуванням поданої 23.07.2018 року заяви про збільшення позовних вимог, - до відповідача ОСОБА_4, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 112,4 кв. м., житловою площею 56,1 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-2) з мансардою (позначена у технічному паспорті літерою «а»), відкритою верандою (позначена у технічному паспорті літерою «а1»), сходами (позначені у технічному паспорті літерою «а2») та господарськими спорудами – літньою кухнею з погребом (позначена у технічному паспорті літерою Б), вбиральнею (позначена у технічному паспорті літерою В), чотирма сараями (позначені у технічному паспорті літерами Г, Д, Ж, З), трьома навісами (позначені у технічному паспорті літерами Е, Є, Л), та гаражем (позначений у технічному паспорті літерою М), розташований у с. Плав’я Сколівського району Львівської області по вул. Вадрусівка, 161-а, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 23.05.2013 року та після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 02.06.2017 року.

Ухвалою судді від 16.04.2018 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання у справі від 07.05.2018 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті відбувся у судових засіданнях 21.06.2018 року та 31.08.2018 року.

Позов обґрунтовано тим, що батьки позивача за життя володіли вказаним вище домоволодінням, котре було збудоване за час шлюбу, однак таке право не було зареєстроване у встановленому порядку. Це пов’язано з тим, що житловий будинок побудований на законних підставах їх батьками ще у 1970 році із добудовою господарських приміщень у 1991 році і у такому стані, за винятком поточних ремонтних робіт, існує на даний час. Спадкодавці за життя заповіту не складали, у зв’язку з чим, спадкування після кожного з них повинно відбуватись за законом. Спадкоємцями за законом після смерті спадкодавців є позивач як рідний син спадкодавців, а також їхня дочка (сестра позивача) ОСОБА_4, котра у встановленому порядку не прийняла спадщини, відмовились від такої на користь позивача. Інших спадкоємців, які б претендували на обов’язкову частку у спадковому майні і таких, які прийняли спадщину у встановленому порядку, немає. Таким чином, на даний час позивач є єдиним спадкоємцем прав та обов’язків, котрі залишились після смерті батьків, у тому числі і права на спірне домоволодіння у цілому, однак оформити таке право на нього позивач не може у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно та реєстрації права власності на таке нерухоме майно. З огляду на вказане, отримавши відмову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, пов’язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач був змушений звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Належним чином уповноважений представник позивача – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з’явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак відповідач брала участь у підготовчому провадженні у даній справі, у ході котрого позов визнала повністю та підтвердила викладені у ньому обставини, у тому числі і щодо пропуску строку прийняття спадщини після смерті обох батьків без поважних причин.

Належно уповноважена представник третьої особи – в. о. сільського голови ОСОБА_7 у судовому засіданні проти позову не заперечувала та також підтвердила викладені у ньому обставини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третьої особи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід’ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов’язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз’яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, 23.05.2013 року у с. Плав’я Сколівського району Львівської області у віці 76 років помер ОСОБА_5, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СГ № 316193, виданого 24.05.2013 року Плав’янською сільською радою Сколівського району Львівської області (а. с. 8).

02.06.2017 року у с. Плав’я Сколівського району Львівської області у віці 85 років померла ОСОБА_6, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СГ № 463161, виданого 03.06.2017 року Плав’янською сільською радою Сколівського району Львівської області (а. с. 7).

Спадщина відкрилася у день смерті кожного із спадкодавців, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Заповіту спадкодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складали. Відтак, спадкування після смерті кожного із вказаних спадкодавців повинно відбуватись за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України діти спадкодавця мають право на спадкування за законом у першу чергу.

Сторони у справі є рідними сином та дочкою спадкодавців і це стверджується відповідними їх правовстановлюючими документами (а. с. 10, 13-14).

Позивач у встановлені законом порядку та строки не відмовився від спадщини, прийняв таку, оскільки на день смерті кожного із батьків проживав та був зареєстрованим із ними в одному житловому будинку (а. с. 5).

Натомість, як встановлено судом, відповідач у встановлені законом порядку та строки відмовилася від спадщини після смерті обох батьків, що стверджується належно засвідченою копією поданої нею 20.03.2018 року заяви у нотаріальну контору про відмову від прийняття спадщини (а. с. 23).

Відтак, позивач вправі успадкувати усі права та обов’язки, які належали спадкодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок їх смерті, а також входили до складу спадщини.

Так, детально перевіряючи права та обов’язки, які належали зазначеним спадкодавцям на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок їх смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на домоволодіння, розташоване у с. Плав’я Сколівського району Львівської області по вул. Вадрусівка, 161-а, котре є предметом спору у межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Зокрема, розмежовуючи під час вирішення спору час і підстави виникнення права власності у спадкодавців, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, судом з’ясовано, що відповідне свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння відсутнє, реєстрація такого домоволодіння не здійснювалась в силу незнання спадкодавцями відповідних прав та обов’язків з вказаного приводу.

Так судом встановлено, що вказаний будинок збудований у 1970 році. Загальна площа такого будинку становить 112,4 кв. м., з яких житлова площа 56,1 кв. м., а решту – допоміжна. Житловий будинок позначений у технічному паспорті літерою А-2, з мансардою, котра позначена у технічному паспорті літерою «а», відкритою верандою, котра позначена у технічному паспорті літерою «а1» та сходами, котрі позначені у технічному паспорті літерою «а2». У 1970 та 1991 роках у межах зазначеного домоволодіння побудовані господарські споруди – літня кухня з погребом (позначена у технічному паспорті літерою Б), вбиральня (позначена у технічному паспорті літерою В), чотири сараї (позначені у технічному паспорті літерами Г, Д, Ж, З), три навіси (позначені у технічному паспорті літерами Е, Є, Л) та гараж (позначений у технічному паспорті літерою М). Наведені вище обставини стверджуються належно засвідченою копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 26.02.2015 року ФОП ОСОБА_8 на замовлення позивача (а. с. 34-37). Цим-же документом стверджується й те, що вказаний вище житловий будинок у цілому не являється самочинним будівництвом.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, у даному випадку, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року, та інших нормативно-правових актів.Якщо право власності на спірне домоволодіння, незважаючи на відсутність свідоцтва про право власності, підтверджувалося належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, як про це стверджують сторони, то орган місцевого самоврядування в особі Плав’янської сільської ради Сколівського району Львівської області зобов'язаний був видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Судом також встановлено, що, незважаючи на викладене вище, обоє спадкодавцівсвоє право власності в органах БТІ не зареєстрували (не оформили). Разом з тим, вже згадана вище Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

У матеріалах справи наявні належно засвідчені копії облікової карти об’єкта погосподарського обліку, починаючи з 1970 року (а. с. 24-32, 71-72), з котрої вбачається, що категорія двору – «робітничий», а головою двору та забудовником земельної ділянки був спадкодавець ОСОБА_5. У свою чергу спадкодавець ОСОБА_6 була членом такого двору, а сам житловий будинок був збудований ними за час шлюбу (а. с. 9). Членом вищевказаного двору був також і позивач, на котрого, після смерті обох батьків було переоформлено домогосподарство у цілому.

Відтак, при вирішенні питання щодо визнання права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування, суд оцінює наявність належних доказів на підтвердження правомірності забудови земельної ділянки у сукупності з іншими доказами, зібраними у матеріалах справи, у тому числі матеріалами технічної інвентаризації, де відсутня відмітка про самочинне будівництво, а також витягом з книги погосподарського обліку. Зазначені обставини повністю підтверджують право спадкодавців на спірне домоволодіння, яке не залежало від його реєстрації на момент здійснення.

Судом також встановлено, що позивач, який прийняв спадщину у встановленому порядку, звертався до приватного нотаріуса Сколівського районного нотаріального округу Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак одержав відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів, а також довідки Плав’янської сільської ради Сколівського району Львівської областіпро належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцям (а. с. 17). Після вчинення вказаних дій позивач звернувся до суду.

Як уже йшлося вище, позивач вправі успадкувати усі права спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки інших спадкоємців після їх смерті, які б у встановленому порядку прийняли спадщину та не відмовились від неї, немає.

На підставі вказаного вище, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на житловий будинок загальною площею 112,4 кв. м., житловою площею 56,1 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-2) з мансардою (позначена у технічному паспорті літерою «а»), відкритою верандою (позначена у технічному паспорті літерою «а1»), сходами (позначені у технічному паспорті літерою «а2») та господарськими спорудами – літньою кухнею з погребом (позначена у технічному паспорті літерою Б), вбиральнею (позначена у технічному паспорті літерою В), чотирма сараями (позначені у технічному паспорті літерами Г, Д, Ж, З), трьома навісами (позначені у технічному паспорті літерами Е, Є, Л), та гаражем (позначений у технічному паспорті літерою М), розташований у с. Плав’я Сколівського району Львівської області по вул. Вадрусівка, 161-а, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 23.05.2013 року та після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 02.06.2017 року.

Судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок загальною площею 112,4 кв. м., житловою площею 56,1 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-2) з мансардою (позначена у технічному паспорті літерою «а»), відкритою верандою (позначена у технічному паспорті літерою «а1»), сходами (позначені у технічному паспорті літерою «а2») та господарськими спорудами – літньою кухнею з погребом (позначена у технічному паспорті літерою Б), вбиральнею (позначена у технічному паспорті літерою В), чотирма сараями (позначені у технічному паспорті літерами Г, Д, Ж, З), трьома навісами (позначені у технічному паспорті літерами Е, Є, Л), та гаражем (позначений у технічному паспорті літерою М), розташований у с. Плав’я Сколівського району Львівської області по вул. Вадрусівка, 161-а, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 23.05.2013 року та після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 02.06.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання: 82643, Львівська область, Сколівський район, с. Плав’я, вул. Вадрусівка, буд. 161-а; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; місце проживання: 82644, Львівська область, Сколівський район, с. Тухолька; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Третя особа: Плав’янська сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження: 82643, Львівська область, Сколівський район, с. Плав’я, вул. Вадрусівка, буд. 8; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370596.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 04 вересня 2018 року.