Постанова № 76218322, 04.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №805/4284/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника відповідача Рибалки М.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. (складено у повному обсязі 19 липня 2018 року у м. Слов'янськ) у справі № 805/4284/18-а (головуючий І інстанції суддя Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання протиправної відмови у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) 08.06.2018 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні їй допомоги при народженні дитини; зобов'язати відповідача призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини за заявою від 24.11.2015 року (а.с. 3-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі № 805/4284/18-а адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини ОСОБА_3.

Визнано незаконним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради, викладене в протоколі від 18.02.2016 року № 12-22/411 про відмову ОСОБА_2 в призначенні державної допомоги при народженні дитини.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради призначити та здійснити виплату допомоги ОСОБА_2 при народженні дитини ОСОБА_3 згідно заяви від 24.11.2015 року № 1756.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 42-44).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, у зв'язку з тим, що звернення за призначенням допомоги надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, що є порушенням п. 12 Порядку № 1751 від 27.12.2001 року.

Вказує на те, що свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 видане Калінінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області 14.10.2014 року є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі і звернув увагу на те, що за повідомленням Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» від 26.11.2015 року позивач в інших установах соціального захисту населення не перебувала, тобто річний строк звернення пропустила.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_4. Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12, 12 звор.бік).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 у позивача з її чоловіком 17 вересня 2014 року в місті Горлівка Донецької області народилася дочка ОСОБА_3 (а.с. 13).

Позивач та її дитина фактично перемістилися з м. Горлівка до м. Слов'янськ Донецької області. Згідно довідки від 08.09.2015 року позивача та її дочку взято на облік як внутрішньо переміщених осіб у м. Слов'янськ Донецької області (а.с. 14).

24 листопада 2015 року позивач звернулася до УСЗН Слов'янської міської ради з заявою про призначення допомоги при народженні дитини. У пояснювальній заяві просить запросити її справу як одержувача допомоги при народженні дитини, продовжити виплату допомоги та виплатити заборгованість з вересня 2014 року (а.с. 33-34).

З протоколу № 12-22/411 від 18 лютого 2016 року вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні виплати допомоги на підставі п. 12 постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (а.с. 27).

Зазначені обставини не є спірними.

Проблемою даного спору є правомірність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно за ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811).

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції на момент подання позивачем до відповідача заяви про призначення допомоги при народженні дитини) передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 цього Закону визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини (ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»).

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу) (п. 11 Порядку).

Так, відповідно пункту 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 р., надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

При цьому така допомога надається у розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого на день народження дитини.

Згідно п. 43 Порядку № 1751 документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.

Про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 08.09.2015 року № 1429038019, 24 листопада 2015 року звернулася до УСЗН Слов'янської міської ради з заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Згідно протоколу № 12-22/411 від 18 лютого 2016 року, позивачу відмовлено у призначенні виплати допомоги на підставі п. 12 постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року, а саме: звернення за призначенням допомоги при народженні дитини надійшло пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Доказів направлення цього рішення позивачеві відповідач не надав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, у місячний строк з дня набрання чинності цією постановою приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).

Як зазначалось раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, довідка позивача від 08.09.2015 року № 1429041629 не скасована, строк дії якої відповідно до Закону України від 24.12.2015 року № 921 є безстроковим з 13.01.2016 року (дата набрання законом чинності) (а.с. 29).

Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.06.2016 № 365 передбачено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України", який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, до якого додається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не проводилась перевірка фактичного проживання позивача та письмове повідомлення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини позивачу в порушення вимог ст. 43 Порядку № 1751 не надсилалось.

Щодо доводу про відомості від Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» від 26.11.2015 року, що позивач в інших установах соціального захисту населення не перебувала, то суд апеляційної інстанції розцінює це як констатацію факту і підтвердженням того, що позивач до переміщення на контрольовану українською владою територію не мала змоги звернутися до органів соціального захисту населення і відомості надала правдиві.

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За унормуванням пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Щодо посилання апелянта на недійсність свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Калінінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області 14.10.2014 року, суд зазначає наступне.

Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Статтею 2 Закону № 2268 передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Крім того, ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідач не довів, що відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дитини діяв правомірно.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 805/4284/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова