Постанова № 76218057, 30.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року справа №234/3288/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 23 червня 2018 року (повний текст складено 26 червня 2018 року в м. Краматорськ) у справі № 234/3288/15-а (суддя І інстанції - Чернобай А.О.) за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій незаконними, зобов'язання відновлення виплати пенсії, зобов'язання нарахувати пенсію, визнання права на стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

18.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій незаконними, зобов'язання відновлення виплати пенсії, зобов'язання нарахувати пенсію, визнання права на стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач просив суд задовольнити заяву про перегляд постанови Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 року за нововиявленими обставинами. Скасувати постанову Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 23 червня 2018 року у справі № 234/3288/15-а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій незаконними, зобов'язання відновлення виплати пенсії, зобов'язання нарахувати пенсію, визнання права на стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено та залишено відповідну постанову в силі.

Позивач не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 року.

В апеляційній скарзі Кривченко зазначає, що в описової частині ухвали від 23.06.2018, на його думку суд першої інстанції неточно викладені нововиявлені обставини, а також допущені пропуски одних з основних нововиявлених обставин і відповідні істотні висновки, а саме.

У обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції в порушення ч.ч. 1,2,3 та 4 ст. 242 КАС України неповно і невсебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Суд першої інстанції відмовляється здійснити захист прав позивача на пенсію по інвалідності від порушень з боку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області.

В описової частині оскаржуваної ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 23.06.2018 зазначено, що свою заяву ОСОБА_1 обґрунтував тим, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначив істотні для справи обставини, що не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи, а саме: рішення міжвідомчої заради від 13.02.2015 року, на яке посилається Краматорській міський суд у своїй постанові від 19.05.2015 року не існує, про що позивачу стало відомо з відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Однак, це не вірно, з відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 27.04.2018 №21/15-КЗ13582, 2^2062-18-1/05-108 не написано, що вони не існують. Заявник зазначає, що з його заяви від 18.05.2018 слід розуміти, що йому стало відомо 07.05.2018 з відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 27.04.2018 №21/15-К313582, 282062-18-1/05-108. Суду слід було описати, що позивач зробив висновок про відсутність такого рішення оскільки на його запит від 22.04.2017 позивачу не була надана інформація.

Надалі у описової частині оскаржуваної ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 23.06.2018 зазначено, що з листа Міністерства охорони здоров'я України від 20.02.2015 року позивачу стало відомо про те, що Міністерство охорони здоров'я України надало Кабінету Міністрів України інформацію про рішення міжвідомчої наради, якого не існує, тобто надало недостовірну інформацію, що є істотною обставиною. Вважає, що це не вірно та зазначеного він не писав у своїй заяві. Міністерство охорони здоров'я України в листі від 20 лютого 2015 року № 16.03-10/394-15/5367 нічого не повідомляло йому з огляду на те, що цей лист адресовано не позивачу, а Кабінету Міністрів України. З цього позивач зробив висновок про те, що Міністерство охорони здоров'я України сповістило у листі від 20 лютого 2015 року № 16.03-10/394-15/5367 Кабінету Міністрів України зазначену недостовірну інформацію о прийнятті нібито міжвідомчою нарадою рішень, про які Міністерство охорони здоров'я України зазначило у листі від 20 лютого 2015 року № 16.03-10/394- 15/5367 Кабінету Міністрів України. Цей висновок випливає з нововиявлених обставин, зазначених на арк. 1-3 заяви від 18.05.2018.

Надалі у описової частині оскаржуваній ухвали від 23.06.2018 зазначено, що протокольне рішення від 13.02.2015 року міжвідомчої наради як документ для виконання не існує, про цю обставину позивачу стало відомо з отриманого листа - Міністеретва охорони здоров'я України від 31.01.2018 року, що також є нововиявленою обставиною. Позивач наголошує, що він отримав лише копію цього листа. Більш того, у зазначеному листі вказано, що протокол (а не Протокольне рішення ) від 13.02.2015 року зазначеної міжвідомчої наради не вівся.

Суд першої інстанції зазначив, що на думку позивача Міністерство соціальної політики України в листі від 11.03.2015 року та Міністерство охорони здоров'я України помилково застосували до нього рішення міжвідомчої наради від 13.02.2015 року, так як зазначили, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. Однак, це помилкове рішення, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою. Зазначене рішення міжвідомчої наради було прийнято тільки відносно внутрішньо переміщених осіб. Про це позивачу стало відомо з листа Міністерства охорони здоров'я від 20.02.2015 року. Заявник зазначає, що це його висновок про те, що рішення від 13.02.2015 міжвідомчої наради відноситься тільки до внутрішньо переміщеним особам. Ніде в зазначеній заяві позивача від 18.05.2018 не вказано, що Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 11.03.2015 №626/0/039/15-зв зазначало, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. Вважає, що саме відповідачем суд був введений в оману стосовного того, що нібито рішення від 13.05.2015 міжвідомчої наради відноситься до позивача.

Далі в описової частині ухвали від 23.06.2018 вказано, що згідно відповіді Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації від 21.02.2018 року, позивачу стало відомо, що оригінали медичних документів по діагностиці та лікуванню за 2013 рік та 2014 рік на даний час знаходяться на тимчасово неконтрольованій території України, у зв'язку з чим, позивач не має можливості пройти повторний огляд МСЕК, оскільки для його проходження необхідно надати оригінали медичних документів.

Між тим, позивач зазначає, що Департамент охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації не повідомив його про зазначені обставини. З вищезазначеної відповіді позивач дійшов висновку про відсутність документів на контрольованій території України, за відсутності таких доказів. Про ці нововиявлені обставини позивач дізнався з відповіді Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації від 21.02.2018 №249/0/77-18

Крім того, позивач звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі суду нічого не сказано про нововиявлені обставини і факти, а саме:

Про правової вакуум в мотивувальної частині постанови Краматорського міського суду від 19.05.2015.

Про відсутність будь якого наказу о припиненні у 2014 році діяльності української «міжрайонної офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії». Зазначена відсутність наказу говорить про те, що вищевказана українська «міжрайонна офтальмологічна медико-соціальна експертна комісія» мала усі повноваження проводити огляд відносно позивача 17.12.2014.

Зазначає, що вищевказана українська «міжрайонна офтальмологічна медико-соціальна експертна комісія» мала усі повноваження проводити огляд відносно позивача 17.12.2014.

Також зазначає, що «виписка із акту огляду МСЕК №409733» від 17.12.2014 є неанульованою, що випливає з нововиявлених обставин про відсутність рішень від 13.02.2015 міжвідомчої наради - рішень, про які Міністерство охорони здоров'я України повідомляє Кабінету Міністрів України у від 20.02.2015 №16.03-10/394-15/5367. З огляду на те, що «виписка із акту огляду МСЕК №409733» від 17.12.2014 є законною та неанульованою випливає висновок, що постанова Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 є неправосудною з огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позову «зобов'язати управління ПФУ у м.Краматорську відновити виплату пенсії позивачу по «виписці з акту огляду МСЕК №409733» від 17.12.2014, котра, відповідно до нововивлених обставин є законною та неанульованою.

Пенсійним органом на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провадження за нововиявленими обставинами регламентується главою 3 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 ст. 361 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, за відомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 361 КАС України, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

"Істотність" обставини означає, що, якби суд міг урахувати її при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення справи.

Ознаку "не були і не могли бути відомі особи" слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. В разі, якщо вона все ж таки могла знати про певну обставину, то у суду відсутні підстави для перегляду судового рішення, визначені п. 1 ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 ст. 361 КАС України, визначено, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Колегія суддів зазначає, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Таким чином, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Крім того, варто наголосити на тому, що не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, за змістом процесуального закону, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, і, по-друге, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Слід зазначити, що нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Тобто, нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Питання про те, які обставини можна вважати нововиявленими, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи існували ці обставин на час розгляду справи; чи могла особа, яка звертається із заявою про перегляд рішення, або суд знати про ці обставини на час розгляду справи; чи вплинуло б врахування цих обставин на зміст судового рішення. Істотність обставини означає, що якби суд її міг урахувати при розгляді справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення.

Обставини, що виникли чи змінились після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, також не можуть визнаватись ново виявленими обставинами.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Краматорського міського суду Донецької області від 19 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання дій незаконними, зобов'язання відновлення виплати пенсії, зобов'язання нарахувати пенсію, визнання права на стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено (т. 1 а.с. 90-92)

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року постанову Краматорського міського суду Донецької області від 19травня 2015 року по адміністративній справі № 234/3288/15-а залишено без змін (т. 1 а.с. 136 -138)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2015 року постанову Краматорського міського суду Донецької області від 19травня 2015 рокута ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року залишено без змін (т. 1 а.с. 167 - 173)

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 22 лютого 2017 року згідно п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України.

Заявник вважає та посилається в своїх обґрунтування на зазначену вище заяву, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено наданий відповідачем до суду першої інстанції у якості доказу - копію неіснуючого документу - рішення міжвідомчої наради від 13.05.2015 міжвідомчої наради про яке Міністерство охорони здоров'я України сповістило у листі від 20 лютого 2015 року № 16.03-10/394-15/5367 Кабінет Міністрів України зазначену недостовірну інформацію о прийнятті нібито міжвідомчою нарадою рішень. Вважає, що саме відповідачем суд був введений в оману стосовного того, що нібито рішення від 13.05.2015 міжвідомчої наради відноситься до позивача. Зазначає що згадане протокольне рішення ніколи не складалось, про цю обставину позивачу стало відомо з отриманої копії листа - Міністеретва охорони здоров'я України від 31.01.2018 року, що також є нововиявленою обставиною. У зазначеному листі вказано, що протокол від 13.02.2015 року зазначеної міжвідомчої наради не вівся.

Вважає, що саме відповідачем суд був введений в оману стосовного того, що нібито рішення від 13.05.2015 міжвідомчої наради відноситься до позивача. Також, зазначає, що згадана вище обставина - факт надання як доказу копії неіснуючого документу - є дуже істотною для справи, адже саме цей доказ, згаданий вище лист, був взятий до уваги судом першої інстанції та застосований ним при винесенні постанови від 19 травня 2015 , про перегляд якої просив заявник.

Відповідно, не існування такого документу свідчить про протилежне - про наявність у позивача права на захист.

Окрім того, згаданий вище факт свідчить про явну недобросовісність відповідача, який навмисно увів суд в оману, що викликає обґрунтований сумнів в правильності висновків суду, заснованих на цих доказах.

Згідно відповіді Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації від 21.02.2018 року, позивачу стало відомо, що оригінали медичних документів по діагностиці та лікуванню за 2013 рік та 2014 рік на даний час знаходяться на тимчасово неконтрольованій території України. З вищезазначеної відповіді позивач дійшов висновку про відсутність документів на контрольованій території України, за відсутності таких доказів. Про ці нововиявлені обставини позивач дізнався з відповіді Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації від 21.02.2018 №249/0/77-18

Також, заявник посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі суду нічого не сказано про нововиявлені обставини і факти, а саме:

Про правової вакуум в мотивувальної частині постанови Краматорського міського суду від 19.05.2015. Про відсутність будь якого наказу о припиненні у 2014 році діяльності української «міжрайонної офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії». Зазначена відсутність наказу говорить про те, що вищевказана українська «міжрайонна офтальмологічна медико-соціальна експертна комісія» мала усі повноваження проводити огляд відносно позивача 17.12.2014. Зазначає, що вищевказана українська «міжрайонна офтальмологічна медико-соціальна експертна комісія» мала усі повноваження проводити огляд відносно позивача 17.12.2014. Виписка із акту огляду МСЕК №409733 від 17.12.2014 є неанульованою, що випливає з нововиявлених обставин про відсутність рішень від 13.02.2015 міжвідомчої наради - рішень, про які Міністерство охорони здоров'я України повідомляє Кабінету Міністрів України у від 20.02.2015 №16.03-10/394-15/5367. З огляду на те, що «виписка із акту огляду МСЕК №409733» від 17.12.2014 є законною та неанульованою випливає висновок, що постанова Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 є неправосудною з огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позову «зобов'язати управління ПФУ у м.Краматорську відновити виплату пенсії позивачу по «виписці з акту огляду МСЕК №409733» від 17.12.2014, котра, відповідно до нововивлених обставин є законною та неанульованою.

Суд першої інстанції зазначив, що у ході розгляду заяви про перегляд судом з'ясовано, що як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на листи та відповіді державних установ та організацій, які були отримані ним після винесення постанови Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 року по справі № 234/3288/15-а та переоцінює наявні у справі докази.

Колегія суддів зазначає, що перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявник не навів жодної істотної обставини, на підставі якої постанова Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 року по справі № 234/3288/15-а мала б переглядатися, а обставина наведена ним у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами, не є нововиявленою, оскільки не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище обґрунтування заявника були предметом судового розгляду у справі та їм надавалась відповідна оцінка судами у зв'язку з чим їх не можна віднести до нововиявлених обставин у справі, зокрема істотних обставин у справі, що не були і не могли бути відомими особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи.

Крім того, колегія суддів вважає вірним посилання судом першої інстанції на практику Європейського суду з прав людини.

Згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.

Правова певність передбачає дотримання принципу resjudicata…, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі «Правєдная проти Росії», №. 69529/01; у справі «Рябих проти Росії», № 52854/99, п.52; у справі «Брумареску проти Румунії», № 28342/95, п. 61).

Тому, слід зазначити, що в контексті п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення можуть слугувати лише ті фактичні обставини, які мали істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі усім особам, які брали участь у справі та суду. Ініціювання перегляду судового рішення лише з метою нового слухання і вирішення справи суперечить принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заява про перегляд не підлягає задоволенню, оскільки обставини, зазначені заявником як підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, такими не являються.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. 1,2,5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 369 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для скасування постанови Краматорського міського суду Донецької області від 19.05.2015 року у суду відсутні, а заява задоволенню не підлягає.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 23 червня 2018 року у справі № 234/3288/15-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 23 червня 2018 року у справі № 234/3288/15-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 4 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок