Вирок № 76217964, 04.09.2018, Сокальський районний суд Львівської області

Справа №454/781/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2018 р. місто Сокаль

Сокальський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Адамовича М. Я.

за участі секретарів Калиш В.О., Кочмар Н.-Г.М., Хомин В.М., Мандрик І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальне провадження №12016140310001385 про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., народженого та проживаючого в АДРЕСА_2, громадянина України, освіти середньо-спеціальної, раніше судимого 20.06.2011р. Сокальським районним судом за ч.2 ст.289 КК України на 5 років та 3 місяці позбавлення волі, неодруженого, непрацюючого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ст.395 КК України,

ОСОБА_4, народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Дорожів Дрогобицького району Львівської області, проживаючого в АДРЕСА_2, громадянина України, освіти середньо-спеціальної, раніше судимого 14.02.2013р. Цюрупинським районним судом Херсонської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі, одруженого, на утриманні дві неповнолітні дитини, непрацюючого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Буцького Б.В., Василіва В.Ф.,

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

захисника - адвоката Смолинця В.І.,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

Формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3

та визнаного Судом доведеним

22.12.2016р. близько 23.55год., ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшов на територію господарства по АДРЕСА_1, де пошкодивши двері, проник в приміщення гаражу, та повторно незаконно заволодів належним потерпілому ОСОБА_5 автомобілем марки «ВАЗ-2106» р.н.з. НОМЕР_1, яким надалі розпорядилися на власний розсуд.

Крім того, 15.09.2017р. близько 22.20год. по АДРЕСА_3 ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з господарства потерпілого ОСОБА_6 через незачинену браму вивів на вулицю належний останньому мопед марки «Хонда SH 150і», розпорядившись ним надалі на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 6500грн.

Також, ОСОБА_3 на порушення обмежень, встановлених щодо нього 25.11.2016р. адміністративним наглядом, після взяття його на облік 05.12.2016р. в Сокальському ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області, самовільно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, 28.09.2017р. залишив місце свого проживання по АДРЕСА_2, куди повернувся 04.10.2017р.

Позиція обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинених ним злочинах визнав повністю та показав, що 22.12.2016р. автомобіль марки «ВАЗ-2106» в потерпілого ОСОБА_5 викрав самотужки

22.12.2016р. вони з ОСОБА_4 були в нього вдома. Дружина ОСОБА_4 пішла до брата в гості та останній вирішив піти за нею.

Він проводив ОСОБА_4 та пройшовши територію ферми, він залишив ОСОБА_4 та пішов до господарства ОСОБА_5

15.09.2017р. він гуляв та побачив здалеку мопед, який стояв біля входу до хати. Він випхав його на дорогу та надалі додому, щоб ним кататися.

Після цього потерпілий питав його про мотоцикл і тому, він виштовхав мотоцикл з гаражу та залишив у канаві.

28.09.2017р. по 04.10.2017р. залишив місце проживання оскільки його злякали працівники поліції. Переховувався у лісі. Про обов'язки та обмеження, покладені на нього адміністративним наглядом йому відомо.

У скоєних злочинах щиро розкаявся.

Позиція потерпілих.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 22.12.2016р. викрали автомобіль. Він викликав поліцію.

Чув, як заводили на дорозі біля будинку автомобіль, але не звернув на це уваги.

Обвинуваченому ОСОБА_3 було відомо, що в нього є автомобіль і де він знаходиться.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що 15.09.2017р. подзвонила дружина та питала чи він не брав мопед бо він пропав.

Він побачив хлопця на автобусній зупинці та запитав чи не бачив нікого. Останній повідомив, що незадовго перед зникненням мопеда бачив ОСОБА_3 Після цього він пішов до останнього додому та питав за мопедом. На подвір'ї його мопеда не було. А гараж він відмовився показувати.

Досліджені в судовому засіданні докази.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що 22.12.2016р. був на роботі ПАФ «Білий Стік», де працює сторожем. Ввечері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проходили через територію даного підприємства та назад не поверталися.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що 22.12.2016р. в ночі вона бачила з вікна будинку, як двоє осіб чоловічої статі (зростом один вищий, а другий нижчий) намагалися завести автомобіль на вул.Українська в м.Сокаль.

Протокол від 23.12.2016р. та фототаблиця до нього, згідно якого місцем події є частина автомобільної дороги поблизу будинку №63 по вул.Українська в м.Сокаль Львівської області, де виявлено автомобіль марки «ВАЗ-2106» зеленого кольору, р.н.з. НОМЕР_1. На склі передніх лівих дверей та дзеркалі заднього виду в салоні виявлено сліди пальців руки. Також в салоні автомобіля виявлено документи, які посвідчують право власності на нього, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 та ключі в замку запалювання (том 2, а.с.к.п. 39-50).

Висновок експерта №4/15 від 30.01.2017р., з якого вбачається, що вищевказані сліди пальців рук, виявлені в автомобілі, належать ОСОБА_3 та ОСОБА_5.(том 2, а.с.к.п. 52-59).

Протокол від 23.12.2016р. та фототаблиця до нього, з яких вбачається, що місцем події є господарство ОСОБА_5 по АДРЕСА_1, де виявлено пошкодження на дверях гаражу: сліди зламу на замку та вирваний болт із скобою, на якій знаходиться навісний замок. Автомобіль в гаражі відсутній (том 2, а.с.к.п. 32-36).

Протокол від 24.12.2016р., згідно якого на вул.Шевченка в с.Волиця Сокальського району Львівської області на відстані близько 150м від будинку ОСОБА_5 на землі виявлено металеву арматуру, на яку вказав ОСОБА_3, за допомогою якої він 22.12.2016р. відкрив двері гаражу ОСОБА_5 (том 2, а.с.к.п. 65-67).

Протокол від 29.12.2016р., з якого вбачається, що ОСОБА_3 добровільно надав куртку, в яку він був одягнений в ніч з 22.12.2016р. на 23.12.2016р. (том 2, а.с.к.п. 71-73).

Протокол проведення слідчого експерименту від 23.12.2016р. та компакт-диск з відеозаписом, згідно яких ОСОБА_3 показав як та яким чином проникнув в гараж потерпілого ОСОБА_5, звідки викрав автомобіль, де завів його та де викинув металеву арматуру, на яку вказав на узбіччі дороги (том 2, а.с.к.п. 77-80).

Протокол від 17.09.2017р., згідно якого місцем події є господарство ОСОБА_6 по АДРЕСА_3, де на мопеді марки «Хонда», який знаходився на асфавльтованому майданчику подвір'я, виявлено три сліди пальців руки, які відкопійовано на відрізки липкої стрічки (том 2, а.с.к.п. 13-15).

Висновок експерта №4/1738 від 21.09.2017р., згідно якого вищевказані три сліди пальців рук залишені не ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а іншими особами (том 2, а.с.к.п. 18-23).

Постанова Сокальського районного суду Львівської області від 25.11.2016р., якою щодо ОСОБА_3 встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 рік та встановлено обмеження (том 2, а.с.к.п. 2).

Реєстраційний листок, згідно якого ОСОБА_3 не з'явився для реєстрації 02.01.2017р. та 02.10.2017р. (том 2, а.с.к.п. 3).

Рапорти, згідно яких ОСОБА_3 під час перевірки був відсутній за місцем проживання о 23.12год. 28.09.2017р., 23.22год. 29.09.2017р. та 01.10.2017р. (том 2, а.с.к.п. 5-7)

Висновок судово-психіатричного експерта №483 від 17.10.2017р., з якого вбачається, що ОСОБА_3 в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, виявляв ознаки легкої розумової відсталості в ступені помірно вираженої дебільності з емоційно-вольовим порушенням. Через наявний в нього психічний розлад він не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (том 2, а.с.к.п. 9-11).

Таким чином, стороною обвинувачення в підтвердження вини ОСОБА_3 суду надано такі докази: показання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9; протоколи огляду від 23.12.2016р., 24.12.2016р., 29.12.2016р., 17.09.2017р.; протокол проведення слідчого експерименту від 23.12.2016р.; висновки експерта №4/15 від 30.01.2017р., №4/1738 від 21.09.2017р., №483 від 17.10.2017р.; Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 25.11.2016р.; реєстраційний листок; рапорти та дані, які характеризують обвинуваченого.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення враховує наступне.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в інкримінованих йому злочинах, зокрема: незаконному заволодінні транспортними засобами 22.12.2016р. та 15.09.2017р.; залишенні місця проживання в період з 28.09.2017р. по 04.10.2017р. з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Наведені вище докази, надані стороною обвинувачення, підтверджують вину ОСОБА_3

Суд, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України, дійшов наступного висновку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортними засобами, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб та поєднане з проникненням в приміщення.

Однак, з такою кваліфікацією суд не погоджується, оскільки стороною обвинувачення не доведено вчинення 22.12.2016р. незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб. Мотиви з цього приводу будуть наведені судом нижче.

Тому, суд перекваліфіковує дії ОСОБА_3 в частині його обвинувачення за ч.2 ст.289 КК України як: незаконне заволодіння транспортними засобами, вчинене повторно та поєднане з проникненням в приміщення.

Суд погоджується з кваліфікацією його дій за ст.395 КК України, оскільки він самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Вина ОСОБА_3 у скоєному доведена у повному обсязі.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставиною, яка обтяжує його покарання відповідно до статті 67 КК України є вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК України бере до уваги:

ступінь тяжкості вчинених злочинів, що згідно зі ст.12 КК України є тяжкими та злочином невеликої тяжкості відповідно та характеризуються умисною формою вини щодо наслідків;

особу винного: його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання та посередньої характеристики за таким, відсутність місця праці;

наявність судимості.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для обрання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, але обираючи таке, є всі підстави обрати його в межах санкції статті закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також, виходячи з наведених вище мотивів та того, що санкція частини другої ст.289 КК України передбачає застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, додатково беручи до уваги те, що його дії свідчать про розуміння ним характеру небезпеки наслідків його дій, суд визнає доцільним не призначати йому додаткове покарання.

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_4

та визнане судом недоведеним.

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що:

22.12.2016р. близько 23.55год., за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 зайшли на територію господарства по АДРЕСА_1, де пошкодивши двері, проникли в приміщення гаражу та повторно незаконно заволоділи належним потерпілому ОСОБА_5 автомобілем марки «ВАЗ-2106» р.н.з. НОМЕР_1, яким надалі розпорядилися на власний розсуд.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_4

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні своєї вини не визнав повністю та пояснив, що не був на місці події та не викрадав автомобіля ОСОБА_5

Під час досудового розслідування на нього спричиняли психологічний тиск і тому він сказав, що був учасником викрадення автомобіля.

22.12.2016р. він з ОСОБА_3, який його проводив, йшли через ферму, де Їх побачив сторож.

Після цього вони розійшлися: він пішов додому та не бачив ОСОБА_3

Досліджені в судовому засіданні докази.

Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_4 суду надано такі докази: показання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9; протоколи огляду від 23.12.2016р., 24.12.2016р., 29.12.2016р.; протокол проведення слідчого експерименту від 23.12.2016р.; висновок експерта №4/15 від 30.01.2017р.; дані, які характеризують обвинуваченого, які вже зазначені вище.

Оцінка суду.

Сторона обвинувачення надала суду вищевказані докази, які вважає достатніми для доведення вини ОСОБА_4

З іншої сторони, обвинувачений ОСОБА_4 повністю заперечив вчинення ним даного злочину.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в даній конкретній ситуації враховує наступне:

ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердив, що 22.12.2016р. в вечірній час дійсно був разом з ОСОБА_3, однак до господарства ОСОБА_5 з ним не ходив, автомобіля не викрадав. Пройшовши територію ПАФ «Білий Стік», вони пішли в різні сторони та йому не відомо куди надалі прямував ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив позицію ОСОБА_4 та ствердив, що сам пішов до господарства ОСОБА_5, звідки викрав автомобіль.

Обвинувачення покликається на показання свідка ОСОБА_9, яка в судовому засіданні показала, що в нічний час 22.12.2018р. бачила в м.Сокаль з вікна свого помешкання двох осіб, які намагалися завести викрадений автомобіль. Однак, дані покази не можуть безумовно підтверджувати присутність в зазначений час та місці ОСОБА_4, оскільки будь-хто з прохожих мав змогу та вільний доступ до залишеного в м.Сокаль на вул.Українська автомобіля, в якому були присутні ключі замка запалювання.

Сторона обвинувачення доказуючи обставини щодо вчинення ОСОБА_4 цього злочину не надано жодних доказів.

Також, показання свідків зі сторони обвинувачення не містять відповідних відомостей, які доводять вину ОСОБА_4

Інших доказів, які підтверджують твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 в період інкримінованих йому дій, а саме 22.12.2016р. близько 23.55год. перебував по АДРЕСА_1, де за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, проникли в приміщення гаражу та незаконно заволоділи належним потерпілому ОСОБА_5 автомобілем марки «ВАЗ-2106» р.н.з. НОМЕР_1, не надано.

Таким чином, відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини „поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Вказаний стандарт доказування є застосовним до даних правовідносин і враховується ОСОБА_4

Також, статтею 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні:

Зокрема, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Важливим є те, що статтею 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею (ч.1 ст.337 КПК України).

Так, в даних конкретних правовідносинах стороною обвинувачення не виконано свого обов'язку по доведенню винуватості ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Відповідно до частини першої статті 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

У зв'язку з цим та виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов'язків, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_4

З цих підстав, судом виключено з кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.289 КК України, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі в розмірі 351,84грн. та 595,48грн. на проведення експертиз слід покласти на ОСОБА_3

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраний ОСОБА_4 слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3:

- визнати винуватим за ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації належного йому майна;

- визнати винуватим за ст.395 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 09 жовтня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 351 (триста п'ятдесят одну)грн. 84 коп. та 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять)грн. 48грн. витрат на залучення експерта .

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній - тримання під вартою.

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.289 КК України у зв'язку із недоведеністю того, що злочин вчинено ОСОБА_4 та виправдати його.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді домашнього арешту - скасувати.

Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ-2106», р.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_5 - повернути ОСОБА_5; стерильний марлевий відріз, металевий предмет (арматуру), які знаходяться на зберіганні в Сокальському ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області - знищити; Куртку ОСОБА_3, яка знаходиться в Сокальському ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області - повернути ОСОБА_3; мотоцикл марки «Хонда SH150i», який знаходиться в потерпілого ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_6

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.

У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Решті учасників судового провадження роз'яснити їх право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий:М. Я. Адамович