Постанова № 76217934, 03.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2018 року справа № 808/2357/18 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Білак С.В. Юрко І.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу з питань забезпечення позову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 р. (суддя Татаринов Д.В.) у справі № 808/2357/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення № 116/2 від 23.03.2018 р. «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності з підстав невідповідності вимог паспорту прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності при її встановлення» в частині анулювання паспорту тимчасової прив'язки споруди № ТС-01138-Х від 28.04.2016 р. (реєстраційний номер 1939 від 27.04.2016 р.), який видано позивачу для провадження підприємницької діяльності - продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) за адресою : АДРЕСА_1.

Позивачем в межах розгляду справи подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 116/2 від 23.03.2018 р. «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності з підстав невідповідності вимог паспорту прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності при її встановлення» в частині анулювання паспорту тимчасової прив'язки споруди № ТС-01138-Х від 28.04.2016 р. (реєстраційний номер 1939 від 27.04.2016 р.), який видано позивачу для провадження підприємницької діяльності - продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) за адресою : АДРЕСА_1.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав її необґрунтованості, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постановити нову ухвалу про задоволення заяви. Апелянт вказує, що підставою позову є відсутність у відповідача компетенції на анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2018 р. в справі № 405/1317/15-а. З посиланням на пункти 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р., апелянт вказує, що у зв'язку з анулюванням паспорту прив'язки тимчасова споруда підлягає демонтажу, тому вважає, що наявні ознаки очевидної небезпеки заподіяння школи правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. При цьому вказує, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку по відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що заява не містить жодних обґрунтувань щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову та до заяви не додано жодного документального підтвердження наведених в заяві обставин, тому дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Видами забезпечення позову за приписами статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відтак, за змістом статті 150 КАС України правовий інститут забезпечення позову в адміністративному процесі застосовується, якщо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В розглядуваному випадку відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Також суд не вбачає ознак очевидної протиправності рішення відповідача та підстав для висновку, що порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому посилання апелянта на те, що у зв'язку з анулюванням паспорту прив'язки тимчасова споруда підлягає демонтажу, відповідно, наявні ознаки очевидної небезпеки заподіяння школи правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Дійсно, пунктами 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р., встановлено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.

Проте, зазначене не вказує, що тимчасова споруда, яка належить позивачу, має бути демонтована в примусовому порядку після анулювання паспорту прив'язки рішенням, яке оскаржується, тобто відсутні підстави для висновку про наявність ознак очевидної небезпеки заподіяння школи правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Також судом не встановлено ознак очевидної протиправності оскаржуваного рішення відповідача.

Суд вважає, що забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, а саме зупинення дії рішення, яке й є предметом оскарження, може бути розцінено як фактичне вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу з питань забезпечення позову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 р. у справі № 808/2357/18 залишити без задоволення.

Ухвалу з питань забезпечення позову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 р. у справі № 808/2357/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 03.09.2018 р. та відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 03.09.2018 р.

Суддя-доповідач: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: І.В. Юрко