Постанова № 76217854, 30.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 325/473/18Головуючий у 1-й інстанції Васильцова Г.А. Повний текст рішення складений 11.06.2018 рокуПр. № 22-ц/778/3010/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 06 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приазовської районної ради про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив:

- визнати поширену ОСОБА_3 на пленарному засіданні п'ятої сесії Приазовської районної ради сьомого скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію у формі публічного висловлювання наступного змісту: «я вам говорю не официально, потому что я не имею права это говорить, но ОСОБА_2 уже распространяет слухи такие: я уже опять купил прокуратуру и ничего не делается. Понимаете, вот, мне это не хотелось говорить, но вот так. Да» - недостовірною та негативною;

- зобов'язати ОСОБА_3 спростувати поширену ним недостовірну та негативну інформацію у спосіб її поширення - шляхом публічного виступу на черговій сесії Приазовської районної ради;

- зобов'язати Приазовську районну раду забезпечити надання ОСОБА_3 часу для спростування недостовірної інформації на пленарному засіданні чергової сесії Приазовської районної ради;

- стягнути з ОСОБА_3 на його користь 100000,00 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в приміщенні залу засідань Приазовської районної ради по вул. Покровська, 31, в смт. Приазовське Запорізької області було проведене пленарне засідання 25 сесії Приазовської районної ради сьомого скликання, яке транслювалося в прямому ефірі на Інтернет-ресурсі «YouTube» та відеозапис засідання якого розміщений в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

На цьому пленарному засіданні ОСОБА_3 - депутат Приазовської районної ради виступив з четвертого питання порядку денного та висловив оцінку роботи правоохоронних органів району, висловив в тому числі, і на його адресу, як адвоката, образливі та неправдиві висловлювання з приводу оцінки професійної діяльності його, як адвоката, та звинувачень щодо вчинення ним кримінальних правопорушень; та виступив з місця, де дозволив собі наступне висловлювання: «я вам говорю не официально, потому что я не имею права это говорить, но ОСОБА_2 уже распространяет слухи такие: я уже опять купил прокуратуру и ничего не делается. Понимаете, вот, мне это не хотелось говорить, но вот так. Да» (час відеозапису пленарного засідання сесії з 3:00:45 до 3:00:59). Фактично відповідач таким своїм публічним висловлюванням звинуватив, на думку позивача, його у підкупі посадових осіб органів прокуратури, і начебто, за словами відповідача, позивач особисто розповсюджував таку інформацію. Позивач вважав, таку інформацію публічно розповсюджену відповідачем шляхом виступу на пленарному засіданні Приазовської районної ради, негативною та недостовірною, а також такою, що порушує його немайнові права та принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Позивач наполягав, що розповсюджена відповідачем інформація не має нічого спільного з реальністю, є неправдивою та негативною; висловлювання відповідача містить твердження про порушення норм чинного законодавства (вчинення злочину) та порушення принципів моралі і неетичну поведінку в суспільному житті (розповсюдження слухів про вчинення злочину).

Крім того, позивач зазначав, що він ніколи в житті не притягався до кримінальної відповідальності та не вчиняв кримінальних правопорушень, та як адвокат, за природою своєї діяльності забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги громадянам та юридичним особам на професійному рівні; покликаний дотримуватися законодавства та захищати права громадян. З огляду на це, розповсюдження неправдивої інформації про нього, як особу, яка порушує закон, та особу, яка вчинила злочин, є явним приниженням його гідності та приниженням його честі.

Також, позивач вважав, що висловлюванням відповідача принижена його ділова репутація, оскільки висловлювання спрямоване на створення у осіб, що сприймають розповсюджену відповідачем неправдиву інформацію, негативної оцінки його професійної правозахисної діяльності, яку він здійснює як учасник суспільних відносин і саме в якості адвоката.

Відповідач, як депутат Приазовської районної ради, повинен неухильно дотримуватися вимог ЗУ «Про статус місцевих рад», та як представник громади, не повинен відкрито робити незаконні висловлювання та розповсюджувати неправдиву та негативну інформацію, та намагатися надати цій інформації якомога більшого розголосу з метою приниження, його честі гідності та ділової репутації, оскільки він, не лише займається адвокатською діяльністю, а є ще приватним підприємцем та добропорядним громадянином, одружений, має дорослого сина, займається спортом, займає активну громадську позицію, з 2015 по 2017 роки був депутатом Приазовської селищної ради сьомого скликання, є публічною та відомою більшості громадян району особою.

За таких обставин, позивач вважав, що незаконними діями відповідача, які виразилися у публічному поширені відносно нього негативної та неправдивої інформації, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, ганьбить його як особистість, громадянина, та адвоката, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 100000,00 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 13 квітня 2018 року (а.с.) провадження за позовом позивача у цій справі відкрито.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 06 червня 2018 року (а.с. 121-124) у задоволенні позову ОСОБА_2 у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 133-136) просив рішення суду першої скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву позивача задовольнити у повному обсязі.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, його нормами правильно керувався суд першої інстанції при розгляді цієї справи та ухваленні оскаржуємого рішення у цій справі, саме його нормами має також керуватись апеляційний суд при апеляційному перегляді законності та обґрунтованості останнього.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 139) апеляційне провадження у цій справі відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 141).

Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 148-151).

Відповідач Приазовська районна рада Запорізької області правом на відзив на апеляційну скаргу позивача у цій справі не скористалась.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 169) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання відповідача Приазовської районної ради Запорізької області (а.с. 165-168).

Заслухавши у судовому засіданні 30 серпня 2018 року доповідь судді -доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, в режимі відеоконференції пояснення відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача - Приазовської районної ради Запорізької області за довіреністю (а.с. 180) ОСОБА_5, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідачі із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у цій справі переглядається апеляційним судом лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_2

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача ОСОБА_2 у цій справі, керувався ст. ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 209, 279, 263-265, 274-279 ЦПК України та виходив із відсутності підстав для задоволення останнього.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що вищезазначену інформацію дійсно було поширено ІНФОРМАЦІЯ_2 на 25 черговій сесії Приазовської районної ради 7 скликання, на якій були присутні: зокрема» депутати ради, громадяни міста, та яка транслювалася в прямому ефірі на Інтернет-ресурс «YouTube», що визнають відповідачі у справі.

Вказана інформація стосується саме позивача ОСОБА_2

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідне визначати характер такої інформації та з'ясувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За змістом роз'яснень, що містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду» суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і свобод людини» від 11.09.1997 року, кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік, Хендісайд) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

За змістом ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, позивач по справі ОСОБА_2 є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 11), є фізично особою - підприємцем, про що свідчить копія витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12-13), в період часу з 2015 по 2017 роки був депутатом Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області, що підтверджується копією відповідного посвідчення № 8 (а.с. 11).

З аналізу Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року за № 5076-VI, вбачається, що адвокат не є публічною особою, проте надає публічно-правові послуги.

Позивач, стаючи адвокатом та обираючи собі незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги фізичній або юридичній особам, державі, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність, залишає себе відкритим до критики та пильного нагляду з боку суспільства.

Проаналізувавши висловлювання відповідача ОСОБА_3, висловлені ним 13.03.2018 року під час 25 сесії Приазовської районної ради, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони, хоч і містять некоректні висловлювання на адресу позивача, але не підлягають спростуванню, а отже і задоволення заявлених позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). Крім того, висловлення відповідача, які досліджувалися судом першої інстанції, не містять в собі брутальних, принизливих чи непристойних виразів.

При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 у повному обсязі.

Також, суд першої інстанції правильно вважав, що у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_3, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, заявлені до Приазовської районної ради, хоча представник Приазовської районної ради висловив свою думку про сприяння виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 дублюють доводи позовної заяви позивача ОСОБА_2 у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача ОСОБА_2 у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції мав право розглядати дану справу за вищезазначеним позовом позивача в порядку спрощеного провадження з викликом учасників цієї справи. Права позивача ОСОБА_2, при цьому, не були порушені.

Оскільки, позивач ОСОБА_2 викликався у судові засідання у цій справі та надавав суду першої інстанції свої пояснення у судових засіданнях 10.05.2018 року (протокол с/з а.с. 92-94), 29.05.2018 року (протокол с/з а.с. 99), 06.06.2018 року (протокол с/з а.с. 113-120).

Крім того, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд першої інстанції сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи: заслуховував пояснення сторін, допитував свідків, досліджував всі докази сторін, наявні у матеріалах цієї справи тощо.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 в силу вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є публічною особою.

Однак, позивач, стаючи адвокатом та обираючи собі незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги фізичній або юридичній особам, державі, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність, залишає себе відкритим до критики та пильного нагляду з боку суспільства.

Про оціночність вищезазначених суджень відповідача ОСОБА_3 відносно позивача ОСОБА_2 свідчать слова ОСОБА_3 перед висловлюванням «я вам говорю не официально…».

Також останнє підтверджується показами свідків у цій справі:

-ОСОБА_6 в суді першої інстанції, за змістом яких: «він являється головою Приазовської селищної ради, а тому постійно спілкується з населенням та депутатами; люди кажуть, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_10 не повернуть рухоме майно, належне громаді за рішенням суду, оскільки населення вважає, що існує якийсь зв'язок між ОСОБА_2 та співробітниками поліції та прокуратури; стосовно інформації, висловленої ОСОБА_3, ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_3 особисто ОСОБА_2 про те, що ним «куплена прокуратура» не говорив; цю інформацію висловлює населення селища; стосовно інформації про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у нього відомостей немає; ОСОБА_3 казав, що чув від мешканців селища, що ОСОБА_2 купив прокуратуру»;

-- ОСОБА_7 в суді першої інстанції, за змістом яких: «він, як людина, яка працює та спілкується з людьми, чув від людей, що у ОСОБА_2 все «схвачене», навіть, і з прокуратурою, а тому ОСОБА_3 про що чув, про те і повідомив на сесії райради; він про що чув від людей, про те і казав ОСОБА_3».

В разі відмови судом першої інстанції у задоволенні первісних вимог позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (про визнання поширеної ОСОБА_3 на пленарному засіданні п'ятої сесії Приазовської районної ради сьомого скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію у формі публічного висловлювання наступного змісту: «я вам говорю не официально, потому что я не имею права это говорить, но ОСОБА_2 уже распространяет слухи такие: я уже опять купил прокуратуру и ничего не делается. Понимаете, вот, мне это не хотелось говорить, но вот так. Да» - недостовірною та негативною); похідні від них позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (про зобов'язання ОСОБА_3 спростувати поширену ним недостовірну та негативну інформацію у спосіб її поширення - шляхом публічного виступу на черговій сесії Приазовської районної ради; стягнення з ОСОБА_3 на його користь 100000,00 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації, а також зобов'язання Приазовської районної ради забезпечити надання ОСОБА_3 часу для спростування недостовірної інформації на пленарному засіданні чергової сесії Приазовської районної ради) також не підлягали задоволенню у цій справі.

В силу вимог ст. 4 ЦПК України ОСОБА_2 мав право на звернення до суду із вищезазначеним позовом у цій справі.

Оскільки, в силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб…у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Випадки, встановлені ст. 82 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, для звільнення позивача ОСОБА_2 у цій справі від доказування, відсутні.

Позивач ОСОБА_2 не надав суду першої інстанції належних допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі та наявності підстав для задоволення останнього.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 у цій справі.

Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Встановлено, що в оскаржуємому рішенні суд першої інстанції хоча й послався на ст. 141 ЦПК України, однак, фактично він не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи у порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови позивачу ОСОБА_2 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів у цій справі будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору (а.с. 132), сплаченого ним при подачі вищезазначеної скарги до апеляційного суду у цій справі.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 06 червня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 04.09.2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.