Рішення № 76215041, 18.07.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.07.2018

Справа № 334/6648/17

Провадження № 2/334/1291/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Турбіної Т.Ф.,

при секретарі Нестеренко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату від 28.06.2017 їй стало відомо, що 08.11.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис про стягнення з неї на користь банку боргу в сумі 23705,31 грн.

Позивач вказує, що кредитного договору з банком від 25.03.2010, як вказано у виконавчому написі нотаріуса, вона не укладала, крім того, вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, вимога про усунення порушень на адресу боржника не надсилалась, спірний виконавчий напис вчинено за відсутності безспірності вимоги. Згідно тексту виконавчого напису, заборгованість утворилася за період з 25.03.2010 по 13.09.2016., тобто за 6 з половиною років, що свідчить про порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки відповідачем пропущений строк, на протязі якого він міг звернутися із заявою про вчинення виконавчого напису.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса від 08.11.2016 таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання позивач, представник позивача не з’явилися, звернулися із заявою про розгляд справи за їх відсутності.

ПАТ КБ «ПриватБанк» надало заперечення проти позову, вказуючи, що для вчинення виконавчого напису банк надав нотаріусу всі необхідні документи, які підтверджують заборгованість за кредитним договором.

Діючим порядком вчинення нотаріальних дій встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012р. №296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172. З урахуванням цього виконавчий напис нотаріуса може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності у боржника документа кредитора про одержання виконання в повному обсязі.

Банк надсилав на адресу позивачки вимогу про усунення порушень 10.10.2016, яка була залишена ОСОБА_1 без зауважень та заперечень. Строк стягнення банком також пропущений не був, оскільки за виконавчим написом стягнуто дійсну заборгованість за період з 22.06.2015 по 13.09.2016., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Крім того, ОСОБА_1 видавалися інші кредитні картки, строк дії яких свідчить, що строк стягнення банком не пропущений. З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити. Справу просить розглянути за відсутності представника банку.

Представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя) звернувся із заявою про розгляд справи без участі представника.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.03.2010 ОСОБА_1 уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг, що підтверджується анкетою-заявою про Приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, згідно якої ОСОБА_1 ознайомившись з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, отримала на своє ім’я дебетову особисту картку.

12.10.2016 Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору без номера від 25.03.2010 для стягнення боргу частинами, а саме: 23705,31 грн. з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10486,05 грн., відсотків у розмірі 3377,33 грн., пені у розмірі 8687,12 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 1100,00 грн., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1105,02 грн., з них 1550,20 грн. – внесено коштів на погашення заборгованості з 01.06.2015 (дата зміни облікових правил банка). Строк, за який просить стягнути заборгованість – 2364 днів, а саме з 25.03.2010 по 13.09.2016.

ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, 08.11.2016 вчинив виконавчий напис, на підставі якого пропонується стягнути заборгованість на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 не сплачену в строк за кредитним договором без номера від 25.03.2010 вищезазначену заборгованість у загальній сумі 23705,31 грн. Строк, за який провадиться стягнення – 2364 днів, з 25.03.2010 по 13.09.2016.

З наданих нотаріусом ОСОБА_2 документів вбачається, що даний виконавчий напис було вчинено на підставі наступних документів:

вищезазначеної заяви банку без номера від 12.10.2016 за підписом представника банку ОСОБА_3;

копії анкети-заяви про Приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, згідно якої ОСОБА_1 отримала на своє ім’я дебетову особисту картку;

розрахунку заборгованості за період з 22.06.2015 по 13.09.2016, згідно якого станом на 13.09.2016 мала місце заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10486,05 грн., відсотків у розмірі 3377,33 грн., пені у розмірі 8687,12 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 1100,00 грн., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., заборгованість по судовим штрафам 1605,02 грн., а всього 23705,32 грн.;

письмової вимоги (без вихідного номера і дати) про усунення порушень за кредитним договором від 25.03.2010;

списку згрупованих поштових відправлень за 10.10.2016, де під №16 значиться ОСОБА_1, номер договору SAMDN55000034409348, опису вкладення – претензія про наявність боргу ОСОБА_1;

копія статуту банку, свідоцтва про державну реєстрацію;

довіреності №592-К-Н представника банку ОСОБА_4, витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреностей), копій документів, що посвідчують особу представника банку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами подаються, зокрема, оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відмітною стягувача про непогашення заборгованості.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Встановлено, що у виконавчому написі нотаріуса від 08.11.2016, зареєстрованого в реєстрі за №3787, не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути, є заборгованістю за кредитним договором №б/н від 25.03.2010, укладеним між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Як встановлено судом, 25.03.2010 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладався окремий кредитний договір, а було заповнено лише анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк з відміткою про бажання отримати дебетову особисту картку.

З цієї анкети-заяви неможливо встановити надання кредиту, на підставі яких умов договору позичальнику нараховувались проценти за користування кредитом, пеня та штрафи, що відображені у розрахунку заборгованості за період з 22.06.2015 по 13.09.2016. Із анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк від 25.03.2010 вбачається, що вказана анкета-заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становлять кредитний договір.

Проте, при зверненні ПАТ КБ «ПриватБанк» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 для одержання виконавчого напису не були додані оригінали вказаних складових частин кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості по кредитному договору без номера від 25.03.2010, що є порушенням п. 2 Переліку документів, а нотаріус всупереч вимогам п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису не перевірив належним чином, чи подано на обґрунтування стягнення необхідний обсяг передбачених Переліком документів.

З виконавчого напису вбачається, що строк, за який провадиться стягнення, становить 2364 дні, а саме з 25.10.2010 по 13.09.2016, однак згідно з розрахунком заборгованості, який був наданий нотаріусу і на підставі якого нарахована заборгованість, розрахунок надано за період з 22.06.2015 по 13.09.2016.

Також при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не було взято до уваги, що банком було заявлено про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 25.03.2016, а додана до заяви про вчинення виконавчого напису претензія боржнику надсилалася за кредитним договором № SAMDN55000034409348.

Вищенаведене свідчить про відсутність ознаки безспірності заборгованості.

Надані відповідачем скріншоти з банківського програмного комплексу «Приват48+», з яких вбачається, що ОСОБА_1 були видані кредитні карти: Універсальна, номер карти/рахунку 5457082994413305, дата відкриття рахунку 10.06.2010, термін дії карти – червень 2014 року; Універсальна, номер карти/рахунку 5577212718483913, дата відкриття рахунку 13.09.2011, термін дії карти – вересень 2015 року; Універсальна, номер карти/рахунку 4149437839475702, дата відкриття рахунку 05.03.2014, термін дії карти – березень 2018 року, а також розрахунок заборгованості за період з 03.08.2010 по 31.05.2015, виписка по рахунку 5457082994413305 не спростовують висновки суду про відсутність ознаки безспірності заборгованості.

Також суд приймає до уваги, що всупереч вимогам закону виконавчий напис було вчинено на підставі заяви особи, яка не надала нотаріусу документів на підтвердження своїх повноважень. Так, із заявою про вчинення виконавчого напису звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3, який не надав документів на підтвердження своїх повноважень представника стягувача, додавши натомість до заяви довіреність №592-К-Н представника банку ОСОБА_4

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд присуджує з відповідача стягнення судових витрат по оплаті судового збору у сумі 640,00 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3787 від 08.11.2016, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» не сплаченої в строк за кредитним договором без номера від 25.03.2010 заборгованості у загальній сумі 23705,31 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.