Рішення № 76214876, 31.08.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2473/18

Провадження №: 2/332/1251/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Мєркулової Л.О.,

при секретарі – Чебикіній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власністю за набувальною давністю.

У своєму позові позивач вказала, що з 2007 року вона проживала разом з ОСОБА_2 в житловому будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул..Олександра Невського,203, що належав йому на праві власності.

18 січня 2008 року ОСОБА_2 помер.

Будь-яких спадкоємців в нього не залишилось, а тому зазначений об’єкт нерухомості на даний час немає власника.

На сьогоднішній день позивач продовжує проживати в цьому будинку, тобто добросовісно та відкрито володіти цим майном більше десяти років Постійно сплачує комунальні послуги за цією адресою.

У своєму позові позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок № 203 по вул.. Олександра Невського в м.Запоріжжі.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надіслав до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений встановленому законом порядку, але своїх причин неявки та заперечень суду не надав. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до такого висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18.01.2008 року помер ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 100555, виданого19.01.2008 Запорізьким міським відділом РАЦС ГТУЮ в Запорізькій області, актовий запис № 686.

Із довідки , виданої керівником органу самоорганізації населення № 54 від 01.08.2018 року, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2007 року

Факт володіння і користування будинком з 2007 року року підтверджується технічним паспортом на будинок, випискою з погосподарської книги, а також паспортом громадянина України позивача.

Згідно ст.344ЦКУкраїни особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335і344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичнезначення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8Прикінцевих таперехіднихположеньЦК про те, що правила статті 344 ЦКпро набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, щоЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чим спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Отже,враховуючи,що позивач добросовісно заволодів чужим майном понад 10років продовжує відкрито, безперервно проживати у спірному будинку, суд вважає за можливе визнати право власності за набувальною давністю.

З наведенного суд приходить до висновку,що позивач ОСОБА_1 більше 10років відкрито,безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, тому вона набула право власності за набувальною давністю на будинок №203по вул.Олександра Невського в м.Запоріжжі.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 268 273 ЦПК України, ст.ст. 203,215, 229,230,233 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 59,5 кв. метрів, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Невського,203.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом 30днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Л.О.Мєркулова