Рішення № 76214452, 03.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 р. Справа № 1440/1589/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54001 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2018 № 4784069-1302-1403,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ ДФС) від 04.05.2018 року № 4784069-1302-1403.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що земельна ділянка використовується ним для отримання доходу, на ній розташоване нежитлове приміщення виставочного залу швейних машин, яке використовується в процесі здійснення підприємницької діяльності. Окремо від житлового приміщення земельна ділянка не використовується, так як знаходиться безпосередньо під житловим приміщенням на навколо нього. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому з посиланнями на норми Податкового кодексу України (далі – ПК України) зазначив, що позивач є платником земельного податку та зобов’язаний його сплачувати в розмірах та строки, встановлені законом. Відповідач не визнає позов та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

У відповідач на відзив позивач зазначив, що особа, яка володіє нерухомим майном, розташованим на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 Земельного кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі.

Ухвалою від 16.07.2018 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.09.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач надав клопотання про розгляд справи без його участі. Суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач 12.06.2000 року як фізична особа-підприємець та з 1 січня 2012 року перейшов на спрощену систему оподаткування та відношусь до другої групи платників єдиного податку.

Основний вид господарської діяльності позивача згідно КВЕД: 52.41.0 Роздрібна торгівля текстильними та галантерейним товарами.

З 26.07.2004 року позивач є власником нерухомого майна – нежитлового приміщення виставочного залу швейних машин по вул. Пушкінська, 1 в м. Миколаєві загальною площею 51,6 кв.м.

04.05.2018 року ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № 4784069-1302-1403, яким позивачу визначено зобов’язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 4065,84 грн.

Приймаючи рішення у справі, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно із статтею 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно із п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності (пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наведених норм слідує, що платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку в разі провадження діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність позивача пов’язана з роздрібною торгівлею текстильними та галантерейними товарами, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серія Б № 869102 від 01.06.2012 року.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія САА № 855057 від 26.07.2004 року, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень виставочного залу швейних машин по вул. Пушкінська, 1, м. Миколаїв.

Отже, земельна ділянка за адресою вул. Пушкінська, 1 у м. Миколаєві використовується позивачем для отримання доходу, оскільки нежитлові приміщення, що знаходяться за названою адресою належать підприємцю на праві приватної власності та використовуються в процесі здійснення підприємницької діяльності.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено, що земельна ділянка за адресою вул. Пушкінська, 1 у м. Миколаєві використовувалась позивачем з іншою метою, ніж отримання доходу, а відтак вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54001) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.5.2018 року № 4784069-1302-1403.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.09.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська