Рішення № 76214396, 03.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3071/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року о 11 год. 52 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1, - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: 65123, АДРЕСА_1, для листування:65009, м. Одеса, вул. Академічна,5а) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4 від 26.03.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 22 червня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: 65123, АДРЕСА_1, для листування:65009, м. Одеса, вул. Академічна,5а) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4 від 26.03.2018 року.

Ухвалою від 26 червня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсутні правові підстави застосування штрафних санкцій до гр. ОСОБА_3 у зв’язку із протиправним ігноруванням ГУ ДФС в Одеській області п. 8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України, відсутністю у громадянина ОСОБА_3 доходу у вигляді додаткового блага, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Так, позивач зазначив, що після укладання договору про прощення частини боргу за кредитним договором від 28.02.2008 року №3279-048/08Р не виникло зобов’язання щодо сплати податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (1,5%), у зв’язку з відсутністю доходів (додаткового блага) у розумінні пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Позивач вважає, що з урахуванням п. 8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України не вважається додатковим благом сума прощена гр. ОСОБА_3 за кредитним договором у розмірі 302 348 грн., відповідно до п. 4 Договору, заборгованість за кредитом, яка підлягає прощенню банком становить 12 422, 37 доларів США, що за курсом на дату укладання договору становить 318 004,9 грн., тобто сума, що була прощена позивачу на 15 656, 9 грн. більша ніж сума, що не вважається додатковим благом.

Таким чином, позивач вважає, що гр. ОСОБА_3 було погашено кредитну заборгованість по тілу кредиту у розмірі 8 913,76 доларів США, що станом на 30.11.2016 року згідно офіційного курсу НБУ становить 228 192,56 грн.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №19460/18 від 09.07.2018р.) (а.с. 96-100).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що за 2016 рік позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» у розмірі 318 004,9 грн., у зв’язку з чим, позивач повинен був подати до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУДФС в Одеській області податкову декларацію за майновий стан та доходи за 2016 рік та сплатити податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 57 240,88 грн. та військового збору у сумі 4770,07 грн., в зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Позивач, в свою чергу, надав відповідь на відзив (вхід. №20543/18) від 17 .07.2018 року, відповідно до якого заперечував проти відзиву на позовну заяву (а.с. 113-117).

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

На відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 пп.78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, відповідно до наказу від 09.02.2018 року №826, виданого ГУДФС в Одеській області податковими ревізорами-інспекторами проведена позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних см податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку як додаткове благо (ознака 126) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за наслідками якої складено акт №367/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 27 лютого 2018 року.

Відповідно до висновків акту перевірки №367/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 27 лютого 2018 року встановлені порушення: пп.4918. 4 п. 49.18 ст. 49,п.179.1 ст. 179 ПК України – не надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку подання до 01.05.2017 року; п.164.1 п.п. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 п.п.167.1 ст. 167 п.п.168.2.1 п. 168.2 ст. 168 п.п.179.7 ст. 179 ПК України донарахована сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 57240,88 грн. за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року: п.п.1.2 п. 1.4 п.1.5 пп.1.6 п. 16 підрозділу 10 Розділу XX ст. 163 п.п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 168.4 ст. 168, п.п.168.2.1 п. 168. 2 ст. 168 ПК України донараховано військового збору у розмірі 4770,07 грн. (а.с.37-41).

На підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2018 року №0159731305, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 170 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; №0159821305 від 26.03.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір та застосовані штрафні санкції у розмірі 5 962,58 грн. та податкове повідомлення-рішення №0159741305 від 26.03.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування у розмірі 57 240, 88 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 14 310, 22 грн.(а.с.34-36).

Позивачем подано скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення, яка рішенням про результати розгляду скарги від 11.06.2018 року залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Судом досліджено кредитний договір №3279-048/08Р від 28 лютого 2012 року (а.с. 62-69) та Договір від 30 листопада 2016 року про прощення частини боргу за кредитним договором №3279-048/08Р від 28 лютого 2008 року (а.с. 49-50), рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2016 року у справі № 523/13120/15-ц (а.с. 51-55), розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 56-61), квитанції на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором та відсотків (а.с. 70-91)

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.2. п.178.1 ст.178 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

В акті перевірки зазначено, що згідно з отриманої інформації з ЦБД Державного реєстру фізичних осіб-платників податку ДФС України про одержані доходи та сплачений податок з доходів фізичних осіб у 4 кварталі 2016 року фізична особа ОСОБА_3 отримав доходи у вигляді додаткового блага за ознакою « 126» у розмірі 318 004,9т грн.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Таким чином, Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

При цьому, п.п 165.1.55 п. 165.1 ст.165 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що 28 лютого 2008 року між Акціонерний комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» «Банк» та ОСОБА_3 («Позичальник) укладено кредитний договір №3279-048/08Р, відповідно до п.п.1.1. п.1 якого з метою своєчасної оплати Позичальником автомобіля, що купується за Договором №102 купівлі-продажу автомобіля, укладання яких здійснюється на підставі з урахуванням вимог п.6.1.11 даного Договору, банк надає позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 16362 доларів США (а.с.62-67).

Окрім того, 28 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_3 укладено додаток №1 до кредитного договору №3279-048/08Р від 28 лютого 2018 року стосовно сплати тарифів банку при отриманні кредиту за купівлю автомобіля (а.с.68-69).

Суд встановив, що 30 листопада 2016 року між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» (ОСОБА_2 «Банк») та ОСОБА_3 (надалі «Позичальник») укладено договір про прощення частини боргу за кредитним договором №3279-048/08Р від 28.02.2008р., відповідно до п. 2,3,4 якого банк підтверджує свої зобов’язання здійснити прощення частини боргу позичальника за кредитним договором, у розмірі, передбаченому у п.4 вказаного договору (а саме 12 422,37 доларів США, що за курсом НБУ станом на укладення вказаного договору в еквіваленті складає 318 004,9 грн.), за умови, що позичальник бере на себе зобов’язання у строк до 30 листопада 2016 року включно здійснити погашення за кредитним договором у розмірі 4750дол. США. в черговості передбаченій умовами Кредитного договору (а.с.49-50).

Відповідно до умов Договору від 30 листопада 2016 року про прощення частини боргу за кредитним договором №3279-048/08Р від 28 лютого 2008 року сторони підтвердили, що заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 30.11.2016 року складає 17172,37дол. США, з яких: 12 448,24 доларів США-непогашений кредит; 4724,13 доларів США несплачені відсотки.

Як вбачається з квитанції від 30.11.2016р. (а.с.48) на виконання умов договору №3279-048/08Р від 28 лютого 2018 року ОСОБА_3 сплачено 4750 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 121597,03 грн.

Згідно з п.4 Договору від 30.11.2016 року, сторони домовились про те, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає прощенню банком складає 12 422,37 дол. США, а заборгованість за кредитом, яка підлягає прощенню банком становить 12 422,37 дол. США, що за курсом НБУ на дату укладання цього договору в гривневому еквіваленті складає 318 004,90 грн.

Таким чином, прощений податковий борг за непогашений ОСОБА_3 кредит (тіло) склав 12 422,37дол.США. у гривневому еквіваленті - 318 004,9 грн.

Пунктом 12 Договору від 30 листопада 2016 року про прощення частини боргу за кредитним договором №3279-048/08Р від 28 лютого 2018 року повідомлено позичальника про те, що шляхом підписання даного договору Позичальник вважається повідомленим відповідно до абзацу «д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України про прощення частини заборгованості за кредитом (основної суми боргу) в розмірі, визначеному в п.4.1 даного Договору.

Позичальника повідомлено про те, що Банком буде повідомлено органам Державної фіскальної служби України про прощення частини заборгованості за кредитом (основної суми боргу) шляхом включення суми прощенної частини заборгованості за кредитом до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь Позичальника за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощенно.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що ПАТ КБ «ПРАВЕКС-Банк» був надісланий запит від 31.07.2017 року №3/15-32-13-11-23 щодо отримання інформації та підтверджуючих документів про отриману суму доходу ОСОБА_3 у вигляді додаткового блага в 2016 році на суму 318 004,9 грн. та в отриманій відповіді ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від 15.08.2017 року №3772/09-01-3 БТ (а.с. 107) повідомлено про ознайомлення позичальника-фізичної особи ОСОБА_3 з повідомленням про анулювання (прощення) боргу основної суми боргу по кредиту за рішенням банку та зобов’язання самостійно подати податкову декларацію за підсумками року та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір згідно вимог чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» виконані вимоги пп. «д» пп.164.2.17 п. 164. 2 ст. 164 ПК України у повному обсязі.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідно до договору від 30 листопада 2016 року про прощення частини боргу за кредитним договором №3279-048/08Р від 28 лютого 2008 року позивачу була спрощена (анульована) саме сума основного боргу, що у розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом та належить до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

До спірних правовідносин не може бути застосовані пункт 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення», з огляду на таке.

Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 8, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів, відповідачем не була визнана додатковим благом сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій, а також договір від 30 листопада 2016 року не стосувався різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, предметом договору була частина основної суми боргу за кредитним договором, яка не була оплачена позивачем.

Таким чином, пункт 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» не регулює спірні правовідносини.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що анульована (прощена) сума кредиту (тіла) повинна бути включена позивачем до доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо у порядку визначеному пп. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України та відповідно до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2018р. по справі №804/4182/17.

Відповідно до п. 54.3.1. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0159741305 від 26.03.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування у розмірі 57 240, 88 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 14 310, 22 грн.(а.с.34-36).

Відповідно до п.179.1. ст.179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпункту 49.18.4. пункту 49.18. ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, за не подання декларації, передбаченої цим Кодексом тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи вище встановлені судом обставини та перелічені норми Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення – рішення від 26.03.2018 року №0159731305, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 170 грн. за не подачу декларації, є законим та обґрунтованим та не належить скасування.

Також не належить скасуванню податкове повідомлення – рішення №0159821305 від 26.03.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір та застосовані штрафні санкції у розмірі 5 962,58 грн., з огляду на таке.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, є підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Враховуючи те, що позивачем не було подано до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік із включенням загального оподатковуваного доходу платника податку у розмірі 318004,9грн. та в порушення пп.1.2 п.1.4 пп.1.6 п. 16 підрозділу 10 Розділу XX, ст. 163,пп.164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 168. 4 ст. 168 п.п.168.2.1 п. 168. 2 ст.168 ПК України не сплачено військовий збір у розмірі 4770,07 грн., суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4 від 26.03.2018 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги не належать задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що відсутні докази, понесених відповідачем судових витрат, жодні судові витрати не належать компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,293,295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: 65123, АДРЕСА_1, для листування:65009, м. Одеса, вул. Академічна,5а) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4 від 26.03.2018 року, - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.1. п.15. ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано « 03» вересня 2018 року.

Cуддя Л.Р. Юхтенко

.