Постанова № 76213433, 30.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/8827/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/5/18 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Грушицького А.І., Данилюк В.А.,

секретар судового засідання - Савчук О.В.,

за участю представника позивача Савчук Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позов мотивує тим, що між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 було укладено -

- кредитний договір №86707С28 від 28.09.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 230000,00 Євро з кінцевою датою погашення 02.08.2016 року;

- кредитний договір №86707С29 від 28.09.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 287000,00 Євро з кінцевою датою погашення 08.08.2016 року;

- кредитний договір №86707С31 від 09.10.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 230000,00 Євро з кінцевою датою погашення 16.08.2016 року;

- кредитний договір №86707С32 від 09.10.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 287000,00 Євро з кінцевою датою погашення 16.08.2016 року;

- кредитний договір №86707С36 від 30.10.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 114000,00 Євро з кінцевою датою погашення 05.09.2016 року;

- кредитний договір №86707С3 від 30.10.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 147000,00 Євро з кінцевою датою погашення 30.08.2016 року.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого порушено строки погашення тіла кредиту та відсотків і станом на 21.05.2014 року сума його боргу за кредитними договорами становить: № 86707С28 від 28.09.2007 року - 33327,09 Євро, № 86707С29 від 28.09.2007 року - 40968,04 Євро, № 86707С31 від 09.10.2007 року - 32775,69 Євро, № 86707С32 від 09.10.2007 року - 40969,54 Євро, № 86707С36 від 30.10.2007 року - 15061,43 Євро, № 86707С37 від 30.10.2007 року - 41740,64 Євро.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитними договорами між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_3 були укладені договори поруки, а саме:

- договір поруки №86710Р3 від 04.08.2010 року з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №86707С28 від 28.09.2007 року;

- №86710Р4 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С29 від 28.09.2007 року;

- №86710Р5 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С31 від 09.10.2007 року;

- №86710Р6 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С32 від 09.10.2007 року;

- №86710Р7 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С36 від 30.10.2007 року;

- №86710Р8 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С37 від 09.10.2007 року.

Просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість за кредитними договорами та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги збільшила та просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитними договорами, яка станом на 07.07.2015 року становить: за кредитним договором №86707С28 від 28.09.2007 року - 49977,72 Євро, що у гривневому еквіваленті становить 1169953,39 грн., №86707С29 від 28.09.2007 року - 61774,62 Євро, що в гривневому еквіваленті - 1446112,90 грн., №86707С31 від 09.10.2007 року - 49547,61 Євро, що у гривневому еквіваленті - 1159884,73 грн., №86707С32 від 09.10.2007 року - 61802,49 Євро, що у гривневому еквіваленті - 1446765,33 грн., №86707С36 від 30.10.2007 року - 22708,10 Євро, що у гривневому еквіваленті - 531585,25 грн., №86707С37 від 30.10.2007 року - 64069,88 Євро, що у гривневому еквіваленті складає 1499843,80 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2015 року позов у даній справі задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №86707С28 від 28.09.2007 року в розмірі 49977 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) євро 72 євроценти, що в гривневому еквіваленті складає 1169953 (один мільйон сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 39 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №86707С29 від 28.09.2007 року в розмірі 61774 (шістдесят одну тисячу сімсот сімдесят чотири) євро 62 євроценти, що в гривневому еквіваленті складає 1446112 (один мільйон чотириста сорок шість тисяч сто дванадцять) грн. 90 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором № 86707С31 від 09.10.2007 року в розмірі 49547 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот сорок сім) євро 61 євроценти, що в гривневому еквіваленті складає 1159884 (один мільйон сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 73 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №86707С32 від 09.10.2007 року в розмірі 61802 (шістдесят одну тисячу вісімсот два) євро 49 євроцентів, що в гривневому еквіваленті складає 1446765 (один мільйон чотириста сорок шість тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 33 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №86707С36 від 30.10.2007 року в розмірі 22708 (двадцять дві тисячі сімсот вісім) євро 10 євроцентів, що в гривневому еквіваленті складає 531585 (п'ятсот тридцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 25 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №86707С37 від 30.10.2007 року в розмірі 64069 (шістдесят чотири тисячі шістдесят дев'ять) євро 88 євроценти, що в гривневому еквіваленті складає 1499843 (один мільйон чотириста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 80 коп.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2015 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 22 вересня 2015 року у даній справі відмовлено.

Відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2015 року. Просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Зазначає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, розрахунок заборгованості банком проведено з порушенням норм матеріального права, а саме ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1048, 1050, 1054 ЦК України. Банк всупереч ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не надсилав ні їй, ні позичальнику вимоги про сплату заборгованості за кредитом, кінцевий строк повернення отриманих кредитів настає в серпні 2016 року, а тому не має права заявляти вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту. Судом першої інстанції не взято до уваги, що заборгованість за кредитом виникла не з вини боржника, а внаслідок прострочення кредитора, оскільки банк не вжив необхідних заходів щодо своєчасного списання коштів з депозитних рахунків позичальника, кошти на яких було передано в заставу банку. За рішенням суду неустойку з позичальника та поручителя стягнуто поза межами позовної давності.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка в добровільному порядку ним не погашена, а тому вона підлягає стягненню солідарно з нього та поручителя в користь банку.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено, що між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 були укладені кредитні договори та договори про внесення змін до них, а саме:

- кредитний договір №86707С28 від 28.09.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 230000,00 Євро зі сплатою 7,0% річних з кінцевою датою погашення 02.08.2016 року (а.с. 51-59);

- кредитний договір №86707С29 від 28.09.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 287000,00 Євро зі сплатою 7,0% річних з кінцевою датою погашення 08.08.2016 року (а.с. 64-71);

- кредитний договір №86707С31 від 09.10.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 230000,00 Євро зі сплатою 7,0% річних з кінцевою датою погашення 16.08.2016 року (а.с. 75-82);

- кредитний договір №86707С32 від 09.10.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 287000,00 Євро зі сплатою 7,0% річних з кінцевою датою погашення 16.08.2016 року (а.с. 86-93);

- кредитний договір №86707С36 від 30.10.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 114000,00 Євро зі сплатою 7,0% річних з кінцевою датою погашення 05.09.2016 року (а.с. 97-105);

- кредитний договір №86707С37 від 30.10.2007 року, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 147000,00 Євро зі сплатою 9,0% річних з кінцевою датою погашення 30.08.2016 року (а.с. 110-118).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитними договорами між АТ «Укрексімбанк» та відповідачем ОСОБА_3 були укладені договори поруки, а саме:

- договір поруки №86710Р3 від 04.08.2010 року з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №86707С28 від 28.09.2007 року (60-63);

- №86710Р4 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С29 від 28.09.2007 року (а.с. 72-74);

- №86710Р5 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С31 від 09.10.2007 року (а.с. 83-85);

- №86710Р6 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С32 від 09.10.2007 року (а.с. 94-96);

- №86710Р7 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С36 від 30.10.2007 року (а.с. 106-109);

- №86710Р8 від 04.08.2010 року - за кредитним договором №86707С37 від 09.10.2007 року (а.с. 119-122), за якими поручитель зобов'язувалася перед кредитором за виконання зобов'язань щодо погашення кредиту відповідачем ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим станом на 07.07.2015 року у нього виникла заборгованість, а саме: за кредитним договором № 86707С28 від 28.09.2007 року - 49977,72 Євро, що у гривневому еквіваленті становить 1169953,39 грн., №86707С29 від 28.09.2007 року - 61774,62 Євро, що в гривневому еквіваленті - 1446112,90 грн., №86707С31 від 09.10.2007 року - 49547,61 Євро, що у гривневому еквіваленті - 1159884,73 грн., №86707С32 від 09.10.2007 року - 61802,49 Євро, що у гривневому еквіваленті - 1446765,33 грн., №86707С36 від 30.10.2007 року - 22708,10 Євро, що у гривневому еквіваленті - 531585,25 грн., №86707С37 від 30.10.2007 року - 64069,88 Євро, що у гривневому еквіваленті складає 1499843,80 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2016 року за клопотанням відповідача ОСОБА_3 у даній справі було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. чи підтверджується заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у сумі 7254145,40грн., яка зазначена у заяві про збільшення позовних вимог від 07.07.2015р. документами бухгалтерського обліку(в т.ч. первинними), які відображають надання та часткове повернення заборгованості на виконання умов укладених кредитних договорів, а саме кредитного договору №86707С28 від 28.09.2007 року; кредитного договору №86707С29 від 28.09.2007 року; кредитного договору №86707С31 від 09.10.2007 року; кредитного договору №86707С32 від 09.10.2007 року; кредитного договору №86707С36 від 30.10.2007 року; кредитного договору №86707С37 від 30.10.2007 року?

2. чи підтверджується документально на дату призначення експертизи заборгованість (у т.ч. прострочена) зі сплати тіла кредиту, відсотків, штрафних санкцій (пені) кредитних договорів, а саме кредитного договору №86707С28 від 28.09.2007 року; кредитного договору №86707С29 від 28.09.2007 року; кредитного договору №86707С31 від 09.10.2007 року; кредитного договору №86707С32 від 09.10.2007 року; кредитного договору №86707С36 від 30.10.2007 року; кредитного договору №86707С37 від 30.10.2007 року та у якому розмірі?

В повідомленні Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яке надійшло на адресу апеляційного суду 05.07.2018 року, експертом зазначено про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи, оскільки надані на дослідження документи потребують надання правової оцінки діям Банку в частині несвоєчасного врегулювання суми вкладу на депозитному рахунку по відношенню до кредиту, несвоєчасного списання коштів з Депозитного рахунку для повного погашення кредиту, а також невідповідності п. 2.3.1. вищезазначених кредитних договорів Валюти Кредиту в наданих на дослідження банківських документах, що виходить за межі компетенції експерта з економічного виду досліджень. Вказане повідомлення експерта суд оцінює критично, оскільки експертом не здійснено перевірку розміру заборгованості позичальника, не проведено співставлення відповідних розрахунків відповідно до поставлених на експертизу запитань, експерт надіслав повідомлення про неможливість надання висновку в зв'язку з обставинами, які не входять до компетенції експерта і виходять за межі поставлених на експертизу запитань.

Колегія суддів вважає, що відсутність висновків щодо правомірності дій банку щодо списання коштів з депозитного рахунку не є обставиною, яка вплинула на можливість надання висновку щодо того, чи підтверджуються розмір заборгованості позичальника за кредитними договорами. Висновки суду з цього питання могли стати підставою для коригування розміру такої заборгованості вже після надання висновку щодо того чи відповідає розмір заборгованості позичальника ОСОБА_2 документам бухгалтерського обліку( в т.ч. первинними), які відображають надання та часткове повернення заборгованості на виконання умов укладених кредитних договорів.

Заборгованість ОСОБА_2 за кредитними договорами (кожним зокрема) підтверджується розрахунком заборгованості, графіками надання та погашення кредиту за договором, виписками та довідками по рахунках, наданими банком.

Відповідач ОСОБА_3 не подала в судове засідання жодних доказів, які б заперечували вказану суму заборгованості, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За таких обставин справи і відповідно до вищенаведених норм матеріального права суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог та стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк не мав права заявляти позов про стягнення всієї суми кредиту, оскільки всупереч положенням ЗУ «Про захист прав споживачів», не направив позичальнику та поручителю письмової вимоги про сплату заборгованості за кредитом, а кінцевий строк виконання зобов'язань за укладеними кредитними договорами настає лише в серпні 2016 року, не заслуговують на увагу суду. Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2014 року позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було направлено письмові вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 днів з моменту отримання даної претензії, які боржниками, кожним зокрема, отримані 28.04.2014 року і не виконані.

Пунктом 2.6.2 кредитних договорів передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за Договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення у випадку, якщо позичальник не виконав будь-яке зобов'язання за цим договором. Отже, банк мав право пред'явити вимогу про дострокове погашення кредиту.

Вимоги ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» в даному випадку банком не порушені.

Згідно п. 2.4.3. укладених кредитних договорів пеня нараховується на суму прострочених платежів починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за кредитом, процентами та платежами за цим договором у повному обсязі. А тому, покликання в апеляційній скарзі про безпідставне стягнення судом неустойки в заявленому банком розмірі і не застосування до цих вимог позовної давності в один рік відповідно до вимог Закону, суперечить умовам укладених кредитних договорів між позичальником та банком, поручителем за якими є ОСОБА_3 Кредитні договори підписані сторонами, які своїми підписами засвідчили згоду з умовами цих договорів, і є обов'язковими для виконання ними.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо стягнення штрафних санкцій та врахування вимог ст. 258 ЦК України були предметом розгляду під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2., і ці доводи ідентичні доводам викладеним в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_3 А відповідно до ч. 4 ст. 370 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Покликання в апеляційній скарзі про те, що заборгованість за кредитними договорами виникла не з вини боржника, а внаслідок прострочення кредитора, який вчасно не здійснив списання коштів з рахунків позичальника, які передані в заставу банку як забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, не ґрунтуються на вимогах Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Статтею 616 ЦК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Згідно укладених кредитних договорів (п. 2.4.7) передбачено право банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника. Здійснення договірного списання коштів із рахунків відповідача у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором є правом, а не обов'язком банку.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві і ним обрано стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на предмет застави.

Надані на вимогу експерта в суд апеляційної інстанції договори застави, укладені між сторонами для забезпечення вимог, що випливають з кредитних договорів, не були підставою для стягнення заборгованості за кредитними договорами з боржника і поручителя. Порушення зобов'язання сталось не з вини кредитора і відсутні підстави для звільнення боржника від відповідальності.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: