Рішення № 76213316, 04.09.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1706/18

провадження №2/176/901/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

04 вересня 2018 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

за участю секретаря Ханіної М.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, де просять ухвалити судове рішення, яким визнати відповідача, ОСОБА_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 26 в будинку №47 по вул. 8-го Березня у м. Жовті Води Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилались на те, що їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 червня 2017 року належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі окрім них зареєстрований проживаючим їх син ОСОБА_3 29 червня 2017 року ОСОБА_3 зібрав свої речі та добровільно покинув квартиру, виїхавши за межі країни. З зазначеного часу відповідач не проживає у спірній квартирі, не користується нею, як житловою площею, витрати на утримання квартири не несе, комунальні послуги не сплачує, квартирою не цікавиться, його майна в квартирі немає. Реєстрація відповідача у квартирі створює їм перешкоди у користуванні належною їм квартирою, оскільки вони позбавлені можливості оформити житлову субсидію, на яку мають право, так як при обчисленні субсидії враховуються доходи всіх зареєстрованих на житловій площі осіб, а відсутність відповідача позбавляє їх можливості надати інформацію про доходи, що змусило їх звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 15 серпня 2018 року було вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження передбаченого ст. ст. 274-279 ЦПК України без виклику сторін.

Поштовий конверт з вищезазначеною ухвалою та копією позовної заяви з додатками, направлений на адресу відповідача повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про слухання справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст. 280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачі відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13 червня 2017 року, виданого відділом приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства, капітального будівництва, комунальної власності та регулювання земельних відносин Жовтоводської міської ради є власниками АДРЕСА_2, загальною площею 48,20 кв.м. /а.с.7/

Як вбачається з довідки про склад сім’ї, виданої відділом ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради у спірній квартирі окрім позивачів зареєстровані проживаючими ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 онука, та син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. /а.с.14/

Відповідно до акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 27 липня 2018 року, підписаного сусідами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідач, ОСОБА_3, починаючи з 29 червня 2017 року фактично не проживає за місцем своєї реєстрації. /а.с.10/

Копії паспортів вищезазначених громадян долучені до матеріалів справи. /а.с.11-13/

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності до ст.405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом ст. 72 ЖК України дозволяється в судовому порядку визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Із роз'яснень, викладених в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» слідує, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

Позивачі, ставлячи питання про визнання відповідача, ОСОБА_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням в у квартирі АДРЕСА_3посилаються на те, що відповідач в спірній квартирі не мешкає, а вони, в свою чергу, змушені оплачувати комунальні послуги за особу, яка фактично не проживає і не користується житлом, також позивачі позбавлені можливості оформити субсидію, так як при її обчисленні враховуються доходи всіх зареєстрованих на житловій площі осіб, що ставить їх у скрутне матеріальне становище.

Оскільки відповідач, не проживає і не користується даним житловим приміщенням, що є приватною власністю, не виявив наміру проживати у квартирі вчиненням відповідних дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обґрунтованими і підлягають задоволенню і ОСОБА_3 слід визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3.

При цьому, суд враховує, що обставин, які б свідчили, що позивач та/або будь-які інші особи коли-небудь перешкоджали відповідачу в користуванні квартирою, та/або що з цього питання відповідач зверталася до суду або до правоохоронних органів (до звернення позивачів до суду із даним позовом) судом не встановлено. Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідно до пунктів 1-7 ст.71 ЖК України за відповідачем зберігається спірне жиле приміщення понад одного року.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 133,141 ЦПК України із відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп. так як позивачі були звільнені від його сплати при поданні позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 131, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 287, 288, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн.80 коп. (реквізити для сплати судового збору на користь держави: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача МФО 899998, рахунок отримувача 312111256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 стягувачем виступає Державна судова адміністрація України).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_8