Рішення № 76213051, 26.07.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6355/17

Провадження № 2/204/205/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Сорокіної А.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила права користування житлом та виселення, -

В С Т А Н О В И В:

9 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку згодом уточнив та остаточно просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 8 будинку № 3 по провулку Архітектурному у місті Дніпрі, та усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що він є власником квартири АДРЕСА_2. Право власності на дане житло він набув на підставі акту про проведення електронних торгів – внаслідок купівлі цього об’єкту нерухомості на відкритому аукціоні про що вказано в самому свідоцтві. Раніше дана квартира належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 24.09.2007 року, виданого КЖЕП «Південне». Однак на теперішній час він не може вільно користуватись та розпоряджатися даним об’єктом нерухомості, оскільки в квартирі мешкає колишній чоловік попередньої власниці – ОСОБА_2. На замовлення позивача робітник будівельної компанії прийшов за вказаною вище адресою аби змінити вхідні двері, однак йому відчинив відповідач та сказав, що добровільно дане жиле приміщення він не покине, при цьому викликав співробітників патрульної поліції. Такі дії відповідача створюють перешкоди у здійсненні прав власника позивача, який не може вільно користуватись квартирою та проживати в ній. З огляду на те, що відповідач добровільно відмовляється звільнити належну йому квартиру та знятися реєстрації, та враховуючи, що він не є членом сім’ї власника, то позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував, що квартира належить новому власнику та він у ній дійсно проживає, однак у зв’язку з тим, що він не має іншого житла, вимушений проживати у квартирі колишньої дружини, а тому проти задоволення позову заперечує.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у власності будинок, користуються ним і мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, здавати в оренду. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 16.03.2017 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі нерухомого майна за № 810, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2.

Право власності на дане житлове приміщення, тобто на квартиру АДРЕСА_2, ОСОБА_3 отримав на підставі акту про проведення електронних торгів, згідно ЗУ «Про виконавче провадження» - внаслідок купівлі об’єкту нерухомості на відкритому аукціоні. Вказана вище квартира раніше належала ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Однак, до теперішнього часу у вказаній вище квартирі проживає ОСОБА_2 –колишній чоловік попередньої власниці квартири ОСОБА_4. Відповідач у судовому засіданні визнав факт свого проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому дана обставина не підлягає доказуванню.

У зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач не може належним чином розпоряджатися та користуватися належним йому на праві власності майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Права власника житлового приміщення також визначені ст. 150 ЖК України, зокрема, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ст. 64 ЖК України.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

З урахуванням положень до ч. 1 ст. 156 ЖК, ч. 1 ст. 405 ЦК, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім’ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на це житло, а відтак припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім’ї на користування цим житлом.

Таким чином, право члена сім’ї власника житлового будинку на користування ним є похідним від права самого власника. У випадку зміни власника житла чине законодавство не передбачає перехід прав і обов’язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім’ї і колишнього власника.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Враховуючи той факт, що відповідач по справі був вселений у спірну квартиру зі згоди попереднього власника вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 втратив право користування житлом з моменту зміни власника житлового будинку, а його проживання позбавляє нового власника - позивача по справі можливості користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності нерухомим майном. Тому, суд вважає за необхідне, усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні належним нерухомим майном, а саме: квартирою 8 будинку 3 по провулку Архітектурному у місті Дніпрі шляхом виселення ОСОБА_2 з спірної квартири.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір по справі у розмірі 640 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 64, 109, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 4, 12, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) про визнання особи такою, що втратила права користування житлом та виселення – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 8 будинку № 3 по провулку Архітектурному у місті Дніпрі.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська