Рішення № 76211837, 30.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2218/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Петросян К.Є.,

за участю: секретаря судового засідання - Грищенко М.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кочеткової А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2018 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі ГУ ДФС у Луганській області або відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-1700-17 від 07.02.2018 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.02.2018 у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення № 9340501443644 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1700- 17 від 07.02.2018, яка складена Головним управлінням ДФС у Луганській області.

Вимогу №Ф-1700-17 від 07.02.2018 ГУ ДФС у Луганській області позивачем було оскаржено в порядку досудового оскарження.

02.04.2018 у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення № 0405338340214 ОСОБА_1 отримала рішення №4418/Є/99-99-11-02-02-25 від 28.03.2018 Державної фіскальної служби України, яким скаргу позивача від 26.02.2018 залишено без задоволення, а вимогу №Ф-1700-17 від 07.02.2018 - без змін.

На думку позивача, вимога є незаконною, оскільки нею сплачено єдиний внесок, у зв'язку із чим просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 07.02.2018 № Ф-1700-17 та стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеному у позові та відповідь на відзив, відповідно до якого просила суд задовольнити позовні вимоги, суду пояснила наступне (а.с.49-50).

Позивачем сплачено єдиний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями: №188 від 27.06.2014 на суму 1267,95 грн; №45 від 14.10.2014 на суму 1267,95 грн; №105 від 31.03.2015 на суму 1267,95 грн; №147 від 29.07.2015 на суму 1267,95 грн; №Р24А24519324А900297 від 15.10.2015 на суму 1323,47 грн; №237 від 12.01.2016 на суму 1434,50 грн; №283 від 06.04.2016 на суму 909,48 грн; №329 від 05.07.2016 на суму 941,16 грн; №381від 05.10.2016 на суму 957,00 грн; №429 від 05.01.2017 на суму 990,00 грн; №481 від 05.04.2017 на суму 2112,00 грн; №540 від 18.07.2017 на суму 2112,00 грн; №623 від 05.10.2017 на суму 2112,00 грн; №694 від 05.01.2018 на суму 2112,00 грн.

05.04.2018 позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за 1 квартал 2018 року, про що вказано в призначенні платежу платіжного доручення № 753 від 05.04.2018, а не заборгованість з єдиного соціального внеску вказаного у вимоги №Ф-1700-17 від 07.02.2018 в сумі 1265,36 грн.

06.07.2018 ОСОБА_1 сплачено єдиний соціальний внесок за 2 квартал 2018, про що вказано в призначенні платежу платіжного доручення № 813 від 04.07.2018.

Всі вищенаведені докази, на думку позивача, підтверджують відсутність будь якої заборгованості по єдиному соціальному внеску.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2018 №Ф-1700-17 повинна бути скасована, оскільки не існує боргу (недоїмки), а не тому, що заборгованість нібито є погашеною, як вважає відповідач.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

21.08.2018 від представника відповідача в судовому засіданні надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне (а.с.31-32).

За даними інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 18.01.2018 позивач мав переплату в сумі - 846,64 грн. В свою чергу, 19.01.2018 ОСОБА_1 було нараховано зобов'язання зі сплати єдиного внеску за IV квартал 2017 року в сумі 2112,00 грн. За рахунок існуючої переплати відбулось часткове погашення зазначеної суми зобов'язань, заборгованість складала - 1265,36 грн.

На виконання вимог п. 4 ст. 25 Закону № НОМЕР_1 ДФС у Луганській області було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1265,36 грн. Оскаржувана вимога відповідно до поштового повідомлення була отримана платником 15.02.2018.

05.04.2018 ОСОБА_1 було сплачено заборгованість з єдиного внеску в сумі 2457,18 грн.

Відповідно до пункту 6 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі.

Враховуючи те, що станом на 05.04.2018 позивачем було сплачено суму боргу в розмірі 2457,18 грн, таким чином, на думку відповідача, вимога зі сплати боргу (недоїмки) від 07.02.2018 № Ф-1700-17 є погашеною.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця, перебуває на обліку, як платник податків і зборів у в Слов'яносербській ОДПІ (Новоайдарське відділення) ГУ ДФС у Луганській області (а.с.53,54).

17.02.2018 позивачем засобами поштового зв'язку отримано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1700-17 від 07.02.2018, яка складена Головним управлінням ДФС у Луганській області (а.с.7, 7 на зворооті).

Позивач, не погодившись з правомірністю винесення вимоги №Ф-1700-17 від 07.02.2018 оскаржила її прийняття в адміністративному порядку (а.с.55-60).

Рішенням №4418/Є/99-99-11-02-02-25 від 28.03.2018 Державної фіскальної служби України скаргу позивача від 26.02.2018 залишено без задоволення, а вимогу №Ф-1700-17 від 07.02.2018 - без змін. Вказане рішення ДФС України позивачем отримано 02.04.2018 засобами поштового зв'язку (а.с.19,20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено єдиний соціальний внесок:

за ІІ квартал 2014 року - платіжним дорученням №188 від 27.06.2014 на суму 1267,95 грн (проведено банком 27.06.2014);

за ІІІ квартал 2014 року - платіжним дорученням №45 від 14.10.2014 на суму 1267,95 грн (проведено банком 14.10.2014),

за І квартал 2015 року - платіжним дорученням №105 від 31.03.2015 на суму 1267,95 грн (проведено банком 17.04.2015);

за ІІ квартал 2015 року - платіжним дорученням №147 від 29.07.2015 на суму 1267,95 грн (проведено банком 29.07.2015);

за ІІІ квартал 2015 року - платіжним дорученням №Р24А24519324А900297 від 15.10.2015 на суму 1323,47 грн (проведено банком 15.10.2015);

за 4 квартал 2015 року - платіжним дорученням №237 від 12.01.2016 на суму 1434,50 грн (проведено банком 12.01.2016);

за І квартал 2016 року - платіжним дорученням №283 від 06.04.2016 на суму 909,48 грн (проведено банком 06.04.2016);

за ІІ квартал 2016 року - платіжним дорученням №329 від 05.07.2016 на суму 941,16 грн (проведено банком 05.07.2016),

за ІІІ квартал 2016 року - платіжним дорученням №381 від 05.10.2016 на суму 957,00 грн (проведено банком 05.10.2016);

за 4 квартал 2016 року - платіжним дорученням №429 від 05.01.2017 на суму 990,00 грн (проведено банком 05.01.2017);

за І квартал 2017 року - платіжним дорученням №481 від 05.04.2017 на суму 2112,00 грн (проведено банком 05.04.2017);

за ІІ квартал 2017 року - платіжним дорученням №540 від 18.07.2017 на суму 2112,00 грн (проведено банком 18.07.2017);

за ІІІ квартал 2017 року - платіжним дорученням №623 від 05.10.2017 на суму 2112,00 грн (проведено банком 05.10.2017);

за 4 квартал 2017 року - платіжним дорученням №694 від 05.01.2018 на суму 2112,00 грн (проведено банком 05.01.2018) (а.с.8-11).

30.09.2014 ОСОБА_1 направлено до Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ Головного управління Мінідоходів у Луганській області супровідним листом вих.№ 1 від 30.09.2014 копії платіжних доручень про сплату єдиного податку та єдиного соціального внеску за ІІ квартал 2014 року (а.с.12,12 на звороті), зокрема платіжне доручення №188 від 27.06.2014 на суму 1267,95 грн. (а.с.8).

Проте, 17.11.2014 Новоайдарським відділенням Старобільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-103, де станом на 31.10.2014 недоїмка зі сплати єдиного внеску складає 1265,35 грн (а.с.6 на звороті).

22.12.2014 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження ВП №45908988 з примусового виконання вимоги № Ф-103У від 17.11.2014 щодо стягнення з позивача недоїмки у сумі 1265,35 грн (а.с.16).

31.01.2015 позивачем до Старобільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області надіслано заяву, відповідно до якої ОСОБА_1 просила, зокрема, скасувати та відкликати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-103 від 17.11.2014 та відізвати з ВДВС Новоайдарського РУЮ вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-103 від 17.11.2014 (а.с.6,14,15).

Також, позивач зверталась до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Ф-103 від 17.11.2014 (а.с.17,18, 18 на звороті).

З інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 вбачається, що за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 1265,36 грн (а.с.33-46). Також з інтегрованої картки платника податку вбачається, що у вказаній картці не відображено сплату позивачем ЄСВ за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн. платіжним дорученням № 188 від 27.06.2014, у зв'язку з чим 21.07.2014 за позивачем утворилась недоїмка у сумі 1265,35 грн (а.с.8,34).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, зокрема з 2014 року по теперішній час, своєчасно щоквартально сплачувала єдиний соціальний внесок, але внаслідок того, що відповідачем не було зараховано сплату позивачем ЄСВ за ІІ квартал 2014 року відповідно до платіжного доручення № 188 від 27.06.2014 відповідачем платежі зараховувались у рахунок погашення попередньої заборгованості, внаслідок чого 07.02.2018 відповідачем винесено оскаржувану вимогу № Ф-1700-17.

Вирішуючи правомірність прийнятої відповідачем вимоги від 07.02.2018 №Ф-1700-17, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 (із змінами та доповненнями), далі - Закон № 2464.

Згідно статтями 1, 12 Закону № 2464 органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової і митної політики, в частині адміністрування єдиного внеску, шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску є органи доходів і зборів.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Згідно частини першої статті 4 Закону №3464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2064 єдиний внесок нараховується, зокрема для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно із абзацем першим частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

В силу частини 11 статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2564).

Згідно із частиною 10 статті 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, у тому числі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла у позивача внаслідок неперерахування банком суми 1267,95 грн згідно платіжного доручення від 27.06.2014 № 188.

Так, здійснений з поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_3, відкритого в ПАТ "Укркомунбанк" платіж, був прийнятий банком до виконання своєчасно та в терміни, згідно діючого законодавства (а.с.8).

Зокрема, платіжне доручення № 188 від 27.06.2014 на суму 1267,95 грн зі сплати ЄСВ за ІІ квартал 2014 року, отримано до виконання 27.06.2014, однак фактично банком вказана сума перерахована не була, що вбачається з інтегрованої картки платника податків (а.с.33-46).

Тобто, неперерахування єдиного внеску відбулось з вини ПАТ "Укркомунбанк", а не з вини позивача, внаслідок чого виникла недоїмка, а сплачені у подальшому суми єдиного внеску були зараховані відповідачем відповідно до вимог Податкового кодексу України в порядку календарної черговості виникнення боргу.

За даними інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 18.01.2018 позивач мав переплату в сумі - 846,64 грн. В свою чергу, за рахунок існуючої переплати відбулось часткове погашення суми зобов'язань, тому заборгованість склала 1265,36 грн, на яку й винесено оскаржувану вимогу від 07.02.2018 № Ф-1700-17.

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-ІІІ (далі Закон №2346) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно із пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку (пункт 8.2 статті 8 Закону № 2346) .

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (пункт 8.3 статті 8 Закону № 2346).

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346 під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Отже, з наданням платником податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов'язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється. Тому, днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання."

Відповідно до пункту 1 частини 12 статті 25 Закону № 2464 органи доходів і зборів застосовують до банків фінансові санкції, зокрема за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум.

Разом з тим, частиною 11 статі 25 Закону №2464, яка визначає фінансові санкції до суб'єктів господарювання за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску, не передбачено застосування органом ДФС до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) єдиного внеску з вини банку.

Відтак, суд вважає, що суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання (невиконання) зобов'язання зі сплати єдиного внеску у випадку несвоєчасного його перерахування (неперерахування) з вини банку, що мало місце в спірних правовідносинах.

Матеріалами справи підтверджено факт прийняття банком на виконання платіжного доручення ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску за ІІ квартал 2014 року від 27.06.2014 № 188 на суму 1267,95 грн, а тому у позивача, на момент винесення оскаржуваної вимоги боргу не існувало.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача стосовно того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2018 № Ф-1700-17 є погашеною, оскільки на підтвердження даної обставини відповідачем не надано жодних доказів. Крім того, з рішення ДФС України від 28.03.2018 № 4418/Є/99-99-11-02-02-25 вбачається, що за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 оскаржувана вимога залишена без змін (а.с.19).

За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправність винесеної ГУ ДФС у Луганській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2018 № Ф-1700-17 та відповідно її скасування.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № 0.0.1082029448.1 від 12.07.2018 було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн (а.с.3), який підлягає стягненню на користь позивач з бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-1700-17 від 07.02.2018 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, вул.Енергетиків, 72, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401) на користь ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1, 93532) судовий збір у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 04 вересня 2018 року.

Суддя К.Є. Петросян