Ухвала суду № 76211752, 04.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/118/2018(м)

263/12459/17

Єдиний унікальний номер 263/12459/17 Головуючий суддя у суді 1-ої інст.: ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/775/118/2018(м) Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області (м. Маріуполь) у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Гришина Г.А.,

ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання Меляник К.В.,

прокурора Григор’євої О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017050770002490 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 09 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, судимого:

1) 02 червня 2006 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя за ч.2 ст.187, ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

2) 22 листопада 2006 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч.2 ст.187, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

3) 03 квітня 2007 року Кіровським районним судом м.Донецька за ч.2 ст.187, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років,

зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

засуджено за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_4 визнаний винуватим у тому, що він 25 серпня 2017 року приблизно о 18.49 год., умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись тим, що ніхто не спостерігає за його діями, знаходячись в приміщенні магазину ТОВ «Український Рітейл» (Бруснічка), який розташований по вул.Троїцькій, 77, в Центральному районі м. Маріуполя, таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ТОВ «Український Рітейл», а саме: одну упаковку розчинної кави «ОСОБА_6 Голд», 400 гр. вартістю 180,96 грн., одну упаковку розчинної кави «Якобз Монарх», 130/120 гр. вартістю 79,04 грн., одинадцять шоколадок «Мillennium», чорний, загальною вартістю 147,84 грн., чотирнадцять шоколадок «Мillennium», молочний, загальною вартістю 188,16 грн. чим заподіяв ТОВ «Український Рітейл» матеріальну шкоду на загальну суму 596 грн., без ПДВ. Викрадене ОСОБА_4 приховав при собі у поліетиленовий пакет, пройшов через вхідний турнікет, товар не оплатив та попрямував у бік виходу з ТОВ «Український Рітейл», тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі - був затриманий охоронцем ТОВ «Український Рітейл», в результаті чого ТОВ «Український Рітейл» матеріальної шкоди спричинено не було.

Не погодившись із судовим рішенням, обвинуваченим ОСОБА_4 подана апеляційна скарга, зі змісту якої убачається, що він просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання й призначити йому покарання, не пов’язане з обмеженням волі.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого прокурор просив її залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції, як законний і обґрунтований, без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого на підтримання апеляційної скарги, просив її задовольнити, вирок суду – змінити й призначити йому покарання, не пов’язане із обмеженням волі; прокурора, яка, в свою чергу, заперечувала відносно задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, а вирок суду, як законний і обґрунтований, просила залишити без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого в її межах, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з положеннями ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального закону України.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, за обставин, викладених у вироку суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій ґрунтуються на зібраних у справі та перевірених судом доказах, є обґрунтованими, належним чином мотивованими та не оспорюються обвинуваченим в апеляційній скарзі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості, колегія суддів зазначає наступне.

Покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_4, відповідає вимогам ст.65 КК України та роз'ясненням, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Зокрема, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання ОСОБА_4С, врахував конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер і ступінь його суспільної небезпеки, сукупність всіх даних, які характеризують їх особи, в тому числі й ті, на які є посилання сторони захисту у поданій апеляційній скарзі.

Так, ОСОБА_4 раніше судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченому, судом, відповідно до вимог ст.66 КК України, обґрунтовано віднесено повне визнання ОСОБА_4 вини, щире каяття,

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, судом, відповідно до вимог ст.67 КК України, не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в наближених до мінімальних меж санкції статті, саме у виді арешту на строк 6 місяців.

На міркування колегії суддів, суд першої інстанції врахував дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4, а ті обставини на які посилаються обвинувачений в апеляційній скарзі, зокрема, працевлаштування на посаду підсобного робітника в ТОВ «Транстех», спільне проживання з матір’ю пенсійного віку, яка потребує піклування, не спростовує тих висновків суду, за які обґрунтовують неможливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

За таких обставин обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими та соціально-виховними заходами буде очевидно недостатнім для реальної корекції соціальної поведінки обвинуваченого та запобігання новим злочинам.

Без відбування ОСОБА_4 покарання такі заходи не здатні забезпечити реалізацію визначеної у ст.50 КК України мети, захистити права і свободи інших осіб від протиправних посягань, а відтак застосування до нього вимог, передбачених ст.75 КК України не сприятиме досягненню справедливого балансу між його правами та свободами й інтересами держави та суспільства.

На думку колегії суддів по своєму виду і розміру призначене ОСОБА_4 покарання є співмірним протиправному діянню, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.

Переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду, вмотивованість його висновків при призначенні обвинуваченому покарання в апеляційній скарзі не наведено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено.

За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 09 листопада 2017 року колегія суддів вважає необхідним залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу останнього – без задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, з цих підстав Суд

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 09 листопада 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

_____ ______ ______

Г.А.ОСОБА_7ОСОБА_8ОСОБА_3