Вирок № 76211698, 04.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/2289/17 Провадження №11-кп/773/325/18 Головуючий в 1 інстанції Лизун Ю. В. Категорія: ч.1 ст.191 КК України Доповідач : Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Борсука П.П.,

суддів - Філюка П.Т., Клока О.М.,

з участю секретаря - Білоуса І.Л.,

прокурора - Супрунюк Т.А.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченої Колєсова М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Данилюк О.В. на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 23 березня 2018 року,

встановив:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Ульт-Ягун Сургутського району Тюменської області, з професійно-технічною освітою, яка не працює, не одружена, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судиму,

засуджено за ч.1 ст.191 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік.

Звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Вирішено цивільний позов ТОВ «НОВО ПІЦЦА». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВО ПІЦЦА» 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. майнової шкоди.

В порядку ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.

Так, ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона в період часу з 15.08.2017 року по 22.08.2017 року, відповідно до наказу № 31 від 05.10.2016 працювала адміністратором у кафе-піцерії «Фелічіта» ТОВ «НОВО ПІЦЦА», розташованого за адресою: бульвар Шевченка, 8, м.Нововолинськ, і згідно посадової інструкції, затвердженої директором ТОВ «НОВО ПІЦЦА» 06.10.2016 року, була матеріально-відповідальною особою, маючи безпосередній доступ до коштів, які перебували у її відданні, та які надходили готівкою від споживачів, в порушення п.п.1.2., 2.32, 4.7 Посадової інструкції, де вказано, що адміністратор є матеріально-відповідальною особою та несе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому матеріальних цінностей у відповідності з діючим законодавством та Договором про матеріальну відповідальність; при відсутності керівника Ресторану адміністратор виконує його обов'язки та несе повну матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, кошти та прийняті рішення, інвентар, обладнання, довірені йому для виконання посадових обов'язків, керуючись корисливим мотивом та єдиним злочинним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, привласнила грошові кошти в сумі 16 900 грн., які зберігалися у сейфі кафе, чим спричинила ТОВ «НОВО ПІЦЦА» майнову шкоду на вказану суму.

У поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій, доведеності вини обвинуваченої та звільнення її від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що оскільки обвинувачена на утриманні має дитину до чотирнадцяти років, то згідно з нормами ч.3 ст.61 КК України до неї не могло бути застосовано покарання у виді обмеження волі. З огляду на це, просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, призначивши їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік. Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляцію у повному обсязі, обвинувачену та її захисника, які не заперечили проти її задоволення в частині застосування амністії та просили застосувати покарання у виді штрафу, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим,

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у привласненні чужого майна, яке перебувало у її віданні, та кваліфікація її дій за ч.1 ст.191 КК України є правильними і ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Посилання прокурора на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованим виходячи з наступного.

Частиною 3 ст.61 КК України передбачено, що обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Обираючи міру порання обвинуваченій даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, так як встановивши, що обвинувачена ОСОБА_1 має дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 (до 14 років), призначив їй покарання у виді обмеження волі, чим порушив вимоги ч.3 ст.61 КК України.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок Нововолинського міського суду від 23 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання відповідно до положень п.4 ч.1 ст.409 КПК України слід скасувати і ухвалити новий вирок.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд згідно із ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винної, яка на диспансерному обліку у лікарів нарколога і психіатра не знаходиться, не працює, не одружена, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, за місцем проживання характеризується позитивно, не судима, а також ту обставину, що на час розгляду справи в суді завдана матеріальна шкода потерпілому не відшкодована.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 апеляційний суд не вбачає.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 апеляційний суд відносить щире каяття, повне визнання своєї винуватості.

З урахуванням вищенаведених обставин, апеляційний суд призначає ОСОБА_1 за ч.1 ст.191 КК України покарання у виді позбавлення волі в межах санкції даної норми та в межах мінімального строку - 1 (одного) року, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік.

При цьому, апеляційним судом враховано, те що більш м'яке покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.191 КК України у виді штрафу до ОСОБА_1 не може бути застосовано, оскільки ОСОБА_1 ніде не працює, завдані збитки потерпілій стороні не відшкодовані у зв'язку із скрутним матеріальним становищем обвинуваченої, і при цьому таке покарання на думку суду поставить останню в більш скрутне матеріальне становище.

Не може також бути застосовано до обвинуваченої і покарання у виді випраних робіт, оскільки остання ніде не працює, що може призвести до фактичного невиконання судового рішення, так як таке покарання відбувається за місцем роботи засудженого, із суми заробітку якого провадиться відрахування в дохід держави.

Апеляційний суд, вважає, що покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нею нових злочинів.

Водночас, як встановлено апеляційним судом, під час розгляду справи судом першої інстанції сторона захисту звернулася до суду із клопотанням про застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.04.2016 року та згідно з довідкою виконкому Нововолинської міської ради від 13.02.2018 року №А-176 не позбавлена батьківських прав, що є підставою для звільнення її від відбування призначеного покарання відповідно до п.«в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, що не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Обвинувачена вчинила умисний злочин середньої тяжкості, вирок стосовно неї не набрав законної сили, виховує малолітнього сина та не позбавлена батьківських прав.

ОСОБА_1 дала згоду на застосування до неї закону про амністію.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, наявні усі підстави для застосування до обвинуваченої Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, Апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Данилюк О.В. задовольнити.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 23 березня 2018 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасувати та ухвалити новий.

Призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст.191 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

У решті вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді