Рішення № 76209791, 19.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року № 810/2497/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України від 20.12.2017 № 453552/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної № 82 від 24 листопада 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України від 18.04.2018 №655694/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної № 31 від 13 листопада 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за № 82 від 24 листопада 2017 року, подану позивачем;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за № 31 від 13 листопада 2017 року, подану позивачем.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуваними рішеннями протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних, незважаючи на їх відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені ПК України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, оскаржувані рішення ДФС України не містять жодної інформації щодо невідповідності вказаних накладних законодавчо встановленій нормі або щодо порушення законодавства при їх складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН.

На підставі цього позивач вважає, що рішення були прийняті ДФС України з грубим порушенням процедури, встановленої ст. 201 ПК України, та всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190 і наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567; рішення по своїй суті не відображає фактичних обставин справи, не ґрунтуються на первинних документах, складених позивачем та його контрагентами - ТОВ «Ліхтер» та ТОВ «Украгросервіс Т.О.В.» для підтвердження господарських операцій між ними, а базується на доказово і юридично непідтверджених суб'єктивних припущеннях членів комісії ДФС України про відповідність критеріям, викладеним в наказі Мінфіну України від 13.06.2017 №567.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, згідно яких вважає оскаржувані рішення Комісії ДФС України обґрунтованими, оскільки позивачем після зупинення реєстрації податкових накладних не було надано копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій з ТОВ «Ліхтер» і ТОВ «Украгросервіс Т.О.В.».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 18.06.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники сторін звернулись до суду із клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності.

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована уповноваженим органом державної влади 10.04.2000 року, про що в журналі обліку реєстраційних справ вчинено запис за № 2 353 017 0000 017411, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У листопаді 2017 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець, постачальник) і ТОВ «Ліхтер» (податковий номер 39932649, покупець) укладено Договір купівлі-продажу (поставки) товару № 379/17 від 24.11.2017.

Згідно п.1.1. Договору на умовах визначених цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцю у власність Товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарська продукція, інша продукція), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та провести його оплату.

Відповідно до п. 1.2. Договору конкретний асортимент, кількість, ціна, строки і умови поставки та оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору та/або накладних. Накладні та/або Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно із п. 2.1. Договору ціна Товару встановлена по домовленості Сторін.

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем у формі 100% передоплати, однак, в будь-якому випадку, не пізніше дня отримання Товару. Специфікацією може бути визначений інший порядок та строки проведення оплати, (при зміні валютного курсу до гривні, долар США буде перерахований на дату оплати).

Згідно із п. 2.3. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в Українській валюті - гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Можливе проведення розрахунків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 2.4. Договору оплата здійснюється на підставі безпосередньо даного Договору чи видаткової накладної, що зазначається в призначенні платежу Покупцем. Підставою для оплати також може бути рахунок-фактури, виставлений Постачальником. Покупець вважається таким, що прострочив виконання свої зобов'язань у випадку не оплати Товару у строки, визначені цим Договором та/або Специфікацією (ями) не залежно від того, чи виставлявся Постачальником рахунок-фактури.

Відповідно до п. 3.1. Договору продукція поставляється на умовах, визначених цим договором та/або Специфікаціях.

Базис поставки (за правилами Інкотермс 2010): DАР. Поставка Товару може здійснюватися через перевізника за вибором Постачальника.

Згідно із п. 3.4. Договору право власності на продукцію переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки продукції по видатковій накладній. З моменту переходу права власності на продукцію всі ризики її загибелі, втрати, пошкодження, хімічного впливу тощо переходять від Постачальника до Покупця.

Відповідно до п. 8.1. Договору права та обов'язки виникають для сторін з дня підписання тексту договору повноважними представниками. Договір дійсний до « 31» грудня 2018 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

На виконання Договору: Продавець відпускає Товар покупцю, а саме: насіння кукурудзи НК Кобальт в кількості 145 пакетів та насіння кукурудзи СИ Аладіум в кількості 120 пакетів на загальну суму 709 368,00 грн. Умовою оплати є 100 % попередня оплата.

ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Ліхтер» попередню оплату у розмірі 709 368,00 грн.

З метою оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій сторонами були складені відповідні первинні документи, серед яких:

- податкова накладна № 82 від 24.11.2017;

- рахунок на оплату по замовленню №84 від 24.11.2017;

- видаткова накладна №76 від 06.02.2018;

- видаткова накладна №643 від 05.04.2018.

Про належну оплату контрагентом отриманого від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товару свідчить відповідне платіжне доручення від 24.11.2017 за № 683.

У подальшому, 06.02.2018 та 05.04.2018 ФОП ОСОБА_1 було відвантажено товар ТОВ «Ліхтер», що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними від 06.02.2018 за №Р76 та від 05.04.2018 №Р643.

Також, у листопаді 2017 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець, постачальник) і ТОВ «Украгросервіс Т.О.В.» (податковий номер 37349109, покупець) укладено Договір купівлі-продажу (поставки) № 215/17 від 15 лютого 2017 року згідно умов якого Продавець відпускає Товар покупцю, а саме: засіб для захисту рослин «Майстер Пауер» в кількості 150 літрів на загальну суму 121 010,40 грн. Умовою оплати є 100 % попередня оплата.

ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Украгросервіс Т.О.В.» попередню оплату у розмірі 121 010,40 грн.

З метою оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій сторонами були складені відповідні первинні документи, серед яких:

- податкова накладна № 31 від 13.11.2017;

- рахунок на оплату по замовленню №42 від 13.11.2017;

Про належну оплату контрагентом свідчить відповідне платіжне доручення від 13.11.2017 №5160.

Однак, листом від 16.11.2017 за №74 ТОВ «УКРАГРОСЕРВІС Т.О.В.», повідомило про необхідність повернення коштів сплачених по рахунку на оплату по замовленню №42 від 13.11.2017 року.

ФОП ОСОБА_1 було виконано вимоги листа та відповідно до платіжного доручення №7001 від 24.11.2017 кошти повернуті ТОВ «УКРАГРОСЕРВІС Т.О.В.», але податкова накладна за № 31 від 13.11.2017 залишена заблокованою, у зв'язку з чим не прийнято розрахунок корегування.

При спробах позивача у відповідності до ПК України зареєструвати в ЄРПН згадані вище податкові накладні ФОП ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку було отримано Квитанції № 1 в яких повідомлялось, що документи були прийняті на центральному рівні ДФС України, але їх реєстрацію зупинено у відповідності до п. 201.16 ст. 216 ПК України, оскільки податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення їх реєстрації в ЄРПН, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, а саме - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання товарів за УКТ ЗЕД 3808.

ФОП ОСОБА_1 були направлені податковому органу відповідні пояснення з копіями підтверджуючих документів.

Не зважаючи на надані пояснення та не враховуючи первинних документів господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідач прийняв оскаржувані рішення.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятих рішень та вважаючи їх необґрунтованими, звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї ст. та/або пунктом 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї ст., протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї ст. (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (з наступними змінами, далі - Порядок №1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567).

Згідно з підпунктом 1 п. 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем в квитанції №1 від 07.07.2017 в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 20.06.2017 №38, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підп. 1 цього п. та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підп. 1 цього п., більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 розділу V Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 Переліку №567 для критерію, зазначеного у підпункті 1 п. 6 Критеріїв, визначений такий вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд звертає увагу на те, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Згідно з підпунктом 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підп. 201.16.2 цього п., розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такі підстави встановлені постановою Кабінетом Міністрів України від 29.03.2017 №190, якою закріплено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 ст. 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підп. "в" підп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

З матеріалів справи вбачається, що саме остання обставина (надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування) була зазначена Комісією ДФС України в якості підстави прийняття оскаржуваного рішення.

Така підстава для відмови в реєстрації податкової накладної за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету Міністрів України містить сполучники "та/або", що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення у ній Комісія ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника "або".

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.

У свою чергу, така підстава для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення Комісією у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Відповідно до п. 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №566, Комісією розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що Комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Згідно з пунктом 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26 червня 2017 року №450, матеріали, що виносяться на розгляд Комісії ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення Комісією ДФС України відповідного засідання, на якому членами Комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях від 20.12.2017 №453552/НОМЕР_1 та від 18.04.2018 №655694/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкових накладних №82 від 24.11.2017 та №31 від 13.11.2017 не зазначено, які саме документи, надані позивачем, були складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних; Комісією ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Оскаржуваними рішеннями Комісією було відмовлено в реєстрації податкових накладної з підстави надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, ДФС України лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком №567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд звертає увагу на те, що оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття Комісією рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, відповідність обсягу наявної у позивача фізичної сили, а також відповідність наданих послуг, відображених в податкових накладних №82 від 24.11.2017 та №31 від 13.11.2017, підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які за допомогою сервісу "Електронний кабінет платника" були надіслані позивачем Державній фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначених податкових накладних.

Разом з тим, Комісією ДФС України, незважаючи на вищевказані повідомлення позивача та додані до них документи, що підтверджують факт, викладений у повідомленнях, прийнято оскаржувані рішенні від 20.12.2017 №453552/НОМЕР_1 та від 18.04.2018 №655694/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкових накладних №82 від 24.11.2017 та №31 від 13.11.2017, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування наданих позивачем документів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що дії Комісії ДФС України по прийняттю оскаржуваних рішень, в яких не наведено мотивів його ухвалення та не зазначено підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення Комісією як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття оскаржуваного рішення та неврахування наданих позивачем Комісії ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ТОВ «Ліхтер» і ТОВ «Украгросервіс Т.О.В.», та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані ФОП ОСОБА_1 відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття рішеннь про відмову у реєстрації податкових накладних №82 від 24.11.2017 та №31 від 13.11.2017.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішень від 20.12.2017 №453552/НОМЕР_1 та від 18.04.2018 №655694/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкових накладних №82 від 24.11.2017 та №31 від 13.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за №82 від 24.11.2017 та №31 від 13.11.2017, подані ФОП ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені в п. 19 Порядку №1246.

При цьому, п. 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та частиною 2 ст. 2 КАС України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 7 048 грн. (платіжне доручення від 18.05.2018 № 8471).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України підлягають судові витрати у розмірі 7 048,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.12.2017 № 453552/НОМЕР_1 та від 18.04.2018 № 655694/НОМЕР_1.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код 39292197) зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) № 82 від 24.11.2017 та № 31 від 13.11.2017.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код 39292197) судові витрати у сумі 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.