Рішення № 76207544, 22.08.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.2018 Справа № 905/1795/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Нарожній М.С.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пропріус”, м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 19854,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Пропріус”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення 19 854,95 грн., з яких: основний борг – 17965,83грн., 3% річних – 344,06грн., інфляційні втрати – 1545,06грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань, передбачених договором про надання послуг №16000392 від 01.05.2016 року щодо оплати вартості наданих послуг, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача 19 854,95 грн., з яких: основний борг – 17965,83грн., 3% річних – 344,06грн., інфляційні втрати – 1545,06грн.

Ухвалою господарського суду від 04.10.2017р. повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь на підставі п.п. 4, 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь ухвалою суду від 18.10.2017р. провадження по справі №905/1795/17 було зупинено до закінчення апеляційного провадження та повернення справи до господарського суду Донецької області, матеріали справи скеровані до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь на ухвалу господарського суду Донецької області від 04.10.2017 по справі №905/1795/17 повернуто скаржнику.

У зв’язку з надходженням касаційної скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь на ухвалу господарського суду Донецької області від 04.10.2017 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2017, справу №905/1795/17 надіслано на адресу Вищого господарського суду України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018р. касаційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь в повернуто скаржнику.

11.06.2018р. матеріали справи №905/1795/17 повернулись до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 13.06.2018р. поновлено провадження у справі №905/1795/17; призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

03.07.2018р. представник відповідача надав суду заперечення від 03.07.2018р., в яких, посилаючись на ст.226 ГПК України, вказує, що даний спір підлягає вирішенню у третейському суді, у зв’язку з чим просить суд залишити позов без розгляду.

Позивач в клопотанні від 17.07.2018р. просив суд залишити без задоволення викладене в запереченнях відповідача клопотання про залишення позову без розгляду.

Розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

Положеннями ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, враховуючи предмет, підстави позову та суб'єктний склад сторін, спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому, ч.5 ст.4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Право сторін на передачу спору для вирішення третейським судом також передбачено у ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.7 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Як передбачено розділом 8 укладеного між сторонами Договору про надання послуг №16000392 від 01.05.2016 року, спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) з основної суми зобов’язань, вирішуються в постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності до регламенту вказаного суду), рішення якого є кінцевим і обов’язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами в строки, вказані в рішенні суду.

З огляду на те, що майнові вимоги позивача за даним позовом не перевищують еквівалент 10000 доларів США, даний спір мав би вирішуватися в постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група», як-то передбачили сторони в договорі.

Однак, суд звертає увагу на те, що позовна заява ТОВ “Пропріус” була подана 01.08.2017 року, тобто на час дії редакції господарського процесуального кодексу України від 19.07.2017 року.

15.12.2017р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-УІІІ від 03.10.2017р., яким ГПК України викладено в новій редакції.

У зв’язку з набранням чинності вказаного Закону, подальший розгляд справи №905/1795/17 здійснюється за правилами ГПК України в новій редакції.

При цьому, виходячи з положень ГПК України в новій редакції, законодавець не передбачив можливості направлення справи за підсудністю до Третейського суду, у випадку, коли ця справа вже прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності.

Навпаки, ч.2 ст.31 ГПК України в новій редакції, передбачає, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

При цьому, розглядаючи питання визначення позивачем підсудності на момент звернення останнього до господарського суду Донецької області з даним позовом 01.08.2017р., суд враховує таке.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України (в редакції, що діяла станом на 09.07.2002р.) передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

У зв'язку з викладеним у сторін існує/існувала виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2018р. у справі №910/13318/16.

Таким чином, відсутність взаємної згоди сторін спору передати його на вирішення до третейського суду (що випливає із наміру позивача розглядати спір у господарському суді), виключала можливість розгляду спору таким судом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновків про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

06.08.2018 року позивач подав клопотання про об’єднання позовів на підставі ст.173 ГПК України, посилаючись на знаходження в провадженні господарського суджу Донецької області справи №905/1828/17 (суддя Курило Г.Є.) про стягнення заборгованості за договором №16000391.

В клопотанні про об’єднання позовів судом відмовлено з огляду на те, що позовні вимоги у даній справі №905/1795/17 (суддя Сковородіна О.М.) та у справі №905/1828/17 (суддя Курило Г.Є.) не пов’язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, та не є похідними від основної вимоги, як-то передбачено ст.173 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 22.08.2018р. не з’явився, в клопотанні від 15.08.2018р. підтримав позовні вимоги, та просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 22.08.2018р. не з’явився, відзив на позовну заяву не надав.

За змістом ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив.

01.05.2016 між Публічним акціонерним товариством “Єнакієвський металургійний завод”, організаційно-правова форма (тип товариства) якого у подальшому була змінена на Приватне акціонерне товариство (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Пропріус” (виконавець) був укладений договір №16000392 про надання послуг (далі – Договір), згідно до якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором виконавець зобов'язується на замовлення Замовника надавати послуги на свій ризик надавати послуги:

- по прибиранню службових, побутових приміщень і бань на території замовника, переляк яких визначений в Додатку №1;

- по прибиранню і благоустрою території і клумб Макіївського філіалу ПАТ «ЄМЗ», санаторія-профілакторія «Сонячний» згідно із додатком №2;

- по комплексному обслуговуванню будівель і споруд Макіївського філіалу ПАТ «ЄМЗ», санаторія-профілакторія «Сонячний» і ДК «Металлургів», згідно із додатком №3;

- з виконання художньо-оформлювальних робіт Макіївського філіалу ПАТ «ЄМЗ», згідно із додатком №3;

- по забезпеченню контролю і надзору на пунктах пропуску ДОЛ «Прибрежний» і відокремлених будівель і споруд Макіївського філіалу ПАТ «ЄМЗ», згідно із додатком №3;

- по виконанню робіт приймання-здачі спецодягу замовника, згідно із додатком №3;

- по прийому і видачі верхнього одягу відвідувачів, догляду за виконанням порядку в будівлі ДК «Металлургів», згідно із додатком №3;

- по забезпеченню охорони об’єктів, прибиранню прилеглої території, облік електроенергії на території замовника, згідно із додатком №3;

- по прийому і видачі верхнього одягу відвідувачів, догляду за виконанням порядку в будівлі санаторія-профілакторія «Сонячний», згідно із додатком №3.

Загальна вартість послуг за договором визначається в національній валюті України та складає 505362,46грн., в т.ч. ПДВ 84227,08грн. (п.3.1. договору в редакції Додаткової угоди до договору від 01.08.2016р.).

Відповідно до п.5.3. договору вартість послуг, наданих по дійсному договору, оплачуються замовником упродовж 75 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг і отримання від виконавця рахунку-фактури.

Здача - приймання наданих послуг оформлюється актом здачі - приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (п.4.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.07.2016р. (п.9.1. договору).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов вищезазначеного договору надавав відповідачу послуги, що підтверджується актом наданих послуг №411 від 21.09.2016р. з додатками до нього в сумі 66701,70грн.

Вищезазначений акт наданих послуг підписаний та скріплений печатками обох сторін.

З боку відповідача акт наданих послуг підписаний керівником УСБО відповідача ОСОБА_2 та затверджений директором по персоналу відповідача ОСОБА_3, додатки до актів приймання-передачі наданих послуг підписані директором по персоналу директором по персоналу відповідача ОСОБА_3

З урахуванням встановлених п.5.3. Договору вимог, відповідач мав оплатити надані позивачем послуги до 05.12.2016 року включно.

Позивач в позові зазначив, що відповідачем частково були оплачені надані послуги за актом №411 від 21.09.2016р. (в сумі 48776,28грн.), та з урахуванням часткової оплати сума боргу становить 17965,83грн.

В підтвердження часткової оплати відповідачем наданих послуг суду надане платіжне доручення №4500049661 від 27.10.2016р. на суму 48776,28грн.

Матеріали справи не містять рахунку №ГОПР0000411 від 21.09.2016р. на оплату за надані послуги за актом №411 від 21.09.2016р. на суму 66701,70грн., та не містять доказів направлення такого рахунку на адресу відповідача.

Проте, рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому, наявність або відсутність рухунку не звільняє відповідача від обов’язку оплатити виконані роботи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-3902к09 від 29.09.2009р. та у постанові Вищий господарський суд України №910/26157/15 від 24.05.2016р.

Суд зазначає, що у договорі про надання послуг №16000392 від 01.05.2016 року та акті наданих послуг №411 від 21.09.2016р. вказані банківські реквізити позивача, також, в акті вказана сума, яка підлягає оплаті.

Крім того, в наявному в матеріалах справи платіжному дорученні №4500049661 від 27.10.2016 на суму 48776,28грн., яке надано суду в підтвердження часткової оплати відповідачем наданих послуг, є посилання на рахунок №ГОПР0000411 від 21.09.2016р.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу була направлена претензія №16000392 від 27.03.2017 на суму 17965,81грн. Докази направлення відповідачу претензії надані суду (копія опису вкладення у цінний лист, копія фіскального чеку).

Однак відповідь на дану претензію не надійшла, відповідачем на день подачі позову до суду сума боргу не сплачена.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов’язань відповідно до умов договору про надання послуг №16000392 від 01.05.2016р. в частині надання послуг за договором, строк виконання зобов’язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому, за висновками суду, відповідачем в односторонньому порядку було порушено взяті на себе зобов’язання за договором в частині оплати за отриманні послуги від позивача.

З огляду на вищевикладене, вимога про стягнення заборгованості у розмірі 17965,83грн. за надані послуги є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 344,06грн. за період з 06.12.2016р. по 27.07.2017р., втрати від інфляції в розмірі 1545,06грн. за період з грудня 2016р. по червень 2017р.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН, і встановлено, що розмір 3% річних становить більшу суму – 345,43грн., тоді як позивачем заявлено вимоги про стягнення таких нарахувань у розмірі 344,06грн.

Разом з тим, враховуючи те, що згідно з вимогами ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в заявленому розмірі – в сумі 344,06грн.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляційних втрат суд встановив, що розрахунок позивача є невірним, оскільки інфляційні втрати за період з грудня 2016р. по червень 2017р. складають 1602,47грн.

Враховуючи те, що згідно з вимогами ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 1545,06грн.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріус", м. Київ до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м. Маріуполь про стягнення заборгованості – у розмірі 17965,83грн., 3% річних – у розмірі 344,06грн., інфляційні втрати – у розмірі 1545,06грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Маріуполь, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріус", м.Київ, заборгованість у розмірі 17965,83грн., 3% річних – у розмірі 344,06грн., інфляційні втрати – у розмірі 1545,06грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1600,00грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропріус" - 01021, м.Київ, Кловський узвіз, 7а, оф.8-6; код ЄДРПОУ 37312085.

Відповідач (боржник): Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" - 87504, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Ілліча, 54, корп. 4; код ЄДРПОУ 00191193.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна