Рішення № 76206603, 28.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/523/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Гулай М.В.,

учасники справи не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про скасування п.6.2 рішення ХХІІІ сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 15.05.2018 року №1083 та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради (далі - відповідач). В позовній заяві просить визнати недійсним та скасувати п. 6.2. рішення ХХІІІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 15.05.2018 р. №1083 , про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів та просив зобов'язати Ужгородську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Позивач в судові засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справ без його участі (а.с.41). В обґрунтування позовних вимог вказав, що він 09.02.2018 року, через Центр надання адміністративних послуг подав до Ужгородської міської ради заяву про надання рішення міської ради "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок". Разом з заявою ним було додано копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, технічний паспорт на частину сараю літ "Д" та сараю літ "К" від 21.03.2016 року, та рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2017 року.

Пунктом 6.2. рішення XXIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 15.05.2018 року № 1083 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у зв'язку з відсутністю документів на нерухоме майно (гараж).

Як вказує позивач у позовній заяві, він вважає, що таке рішення є незаконним та таким що підлягає скасуванню з наступних підстав.

27 травня 2004 року позивач з гр. ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір міни нежитлових приміщень, за яким позивачу у власність перейшло 1/2 частина приміщення 3 площею 23,65 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно рішення Конституційного суду України № 4 від 02 березня 2004 року, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій. На момент укладання договору міни за 1/2 частиною приміщення 3 площею 23,65 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 було закріплено сарай під літ "К" площею 22 квадратні метри. В подальшому за приміщенням позивача було закріплено ще три суміжних сараї з приміщення під л. "Д", хоча доказів такого закріплення чи передачу суду надано не було. Проте, оскаржуваним рішенням позивачу було у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 60 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_1 щодо відведення земельної ділянки з підстав відсутності документів на нерухоме майно (гаражі), що позивач вважає не узгоджується з діючим законодавством.

Відповідач проти позову заперечив надіславши суду відзив на позовну заяву. В судове засідання представник відповідача не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. У поданому відзиві відповідач вказав, що позивач, подавши заяву не надав доказів належності йому об'єктів нерухомості під якими просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, а навіть ті документи, що подані позивачем вказують на площу 40 квадратних метрів, а не 60 квадратних метрів, як просив позивач.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання про необґрунтованість позовних вимог, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 травня 2004 року позивач з гр. ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір міни нежитлових приміщень, за яким мені у власність перейшло 1/2 частина приміщення 3 площею 23,65 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

09.02.2018 року, через Центр надання адміністративних послуг, ОСОБА_1 подав до Ужгородської міської ради заяву про надання рішення міської ради "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" площею 0,0060 га за адресою АДРЕСА_1. Разом із заявою, як вбачається з доданого опису (а.с.10) позивачем було додано копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування об'єкта та площа земельної ділянки. Як вбачається із доданих позивачем до позовної заяви копій документів зазначено, що ОСОБА_1 належить сарай під літерою «К» площею 17,2 кв. метри та приміщення 1, 2, 3 сараю літ. «Д» площею 18,0 кв. метри, що сумарно складає 39,2 кв. метри. Згідно ж довідки вих. №47 від 30.03.2016 року виданої ФОП ОСОБА_3 вже зазначено 22 кв. метри площу сараю під літерою «К» та 18,0 кв. метри (а не 17, 2 4кв. метри, як зазначено у викопіюванні (а.с.15-17) приміщень 1, 2 , 3 сараю під летерою «Д», що сумарно складає 40 кв. метри. Жодних інших документів щодо належності позивачу сараю під літерою «К» площею 22 кв. метри за адресою АДРЕСА_1 , крім рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20.08.2010 р. (а.с.18-20) позивачем подано не було. Про належність позивачу сараю під літ. «Д» доказів не надано.

Пунктом 6.2. рішення XXIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 15.05.2018 року № 1083 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у зв'язку з відсутністю документів на нерухоме майно (гараж). (а.с.11)

Відповідно до ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Згідно ч.2 ст. 118 рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Ужгородської міської ради документи щодо розмірів земельної ділянки, які не відповідають розміру, вказаному у заяві. Так, зокрема у заяві позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою площею 60 кв. метрів (а.с.5), згідно довідки вих. №47 від 30.03.2016 року виданої ФОП ОСОБА_3 вказано площу сараїв, 40 кв. метрів (а.с.17), згідно поданих графічних матеріалів вбачається площа 40 кв. метрів. (а.с.15-16). Інших технічних матеріалів та документів позивачем не подавалося.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, оскільки , як вбачається із опису документів (а.с.10) позивачем до Ужгородської міської ради не було подано підтверджуючих документів щодо належності позивачу сараїв під Літерою «К» та «Д» у АДРЕСА_1 площею 60 квадратних метрів, то рішення відповідача від 15.05.2018 р. щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 є правомірним та прийнятим відповідачем у межах компетенції та повноважень, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними й спростованими долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 72-76, 242-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Ужгородської міської ради (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл. Поштова, 3,код ЄДРПОУ 33868924) про визнання недійсним та скасувати пункт 6.2 рішення ХХІІІ сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 15.05.2018 року №1083 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 03.09.2018 року.

СуддяЮ.Ю. Дору