Постанова № 76206473, 23.08.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 року м. Чернівці

справа № 724/428/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Лисака І.Н, Одинака О.О.

секретаря Собчук І.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

учасники справи

позивач ОСОБА_4

відповідач ОСОБА_5, Колінковецька сільська рада Хотинського району Чернівецької області

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 7 травня 2018 року, головуючий у першій інстанції Гураль Л.Л.,

встановила:

ОСОБА_4 у березні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним та скасування.

Вказував на набуття права власності на будинок АДРЕСА_1 на підставі договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Хотинсьої державної нотаріальної контори Чернівецької області Мартинюк Є.Р. 22 червня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №836.

Зазначав, що рішенням 25 сесії 5 скликання Колінковецької сільської

Справа№724/428/17

Провадження №22-ц/794/729/18 Головуючий у 1 інстанції Гураль Л.Л.

Категорія 47 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

ради Хотинського району Чернівецької області від 25 травня 2010 року №22-25/10 надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою

щодо відведення земельної ділянки у приватну власність по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства.

Після чого рішенням 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Також рішенням 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га.

Посилався на порушення його права на земельну ділянку, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1.

Вказував на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, якою визнано дії Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області при прийнятті п.1.4 рішення18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 незаконними.

Просив визнати п.1.4 рішенням 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га недійсним та скасувати.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 7 травня 2018 року у позові відмовлено.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 7 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати п.1.4 рішенням 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га недійсним.

Посилається на неправильне застосування положень статей 12,120, 121 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Вважає, що судом першої інстанції неповно з»ясовано обставини закріплення за будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства, передачі п.1.4 рішення 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 у власність ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га у зв»язку із правом власності на будинок АДРЕСА_1.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Зазначає, що відповідно до абз.2 п.1 договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Хотинсьої державної нотаріальної контори Чернівецької області 22 червня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №836 житловий будинок розташований на земельній ділянці цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Посилання ОСОБА_4 з апеляційній скарзі на визнання ОСОБА_5 обставин закріплення за будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,4279 га не відповідає обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним та скасування, суд першої інстанції керувався положеннями ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України ч.1 ст.393 ЦК України, ч.3 ст.152, ч.1 ст.155 ЗК України та дійшов висновку про відсутність підстав для набуття ОСОБА_4 права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га у зв»язку із набуттям права власності на будинок АДРЕСА_1.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на недоведеність закріплення за будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства.

Водночас суд першої інстанції встановив, що п.1.4 рішенням 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га прийнято з дотриманням вимог закону, постанова Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2015 року скасована ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову

При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.

За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить

керуватися при вирішенні спору.

Предметом позову ОСОБА_4, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є визнання п.1.4 рішенням 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га недійсним та скасувати.

Підставою позову, тобто обставинами, якими ОСОБА_4 обґрунтовував позовні вимоги, зазначав порушення права на земельну ділянку, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1, у зв»язку із набуття права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

На підставі ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини 10 та 11 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 25 сесії 5 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 25 травня 2010 року №22-25/10 надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області Мартинюк Є.Р. 22 червня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №836.

ОСОБА_4 звернувся до сільського голови Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення і технічної документації із землеустрою по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Також рішенням 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га.

З приєднаного до матеріалів справи свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 за актовим записом Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецької області від 17 травня 1983 року №123 дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

На підставі ч.1 ст.120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або

споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій

вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах,

встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або

споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача

переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка

зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину

земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України , особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

З огляду на наведене посилання ОСОБА_4 в апляційній скарзі на закріплення за будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства не мають правового значення.

Доводи ОСОБА_4 щодо закріплення за будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства фактично зводяться до права ОСОБА_5 на земельну ділянку.

На підставі ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах у розмірі не більше 0,25 гектара.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За змістом абз.2 п.1 договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Хотинсьої державної нотаріальної контори Чернівецької області Мартинюк Є.Р. 22 червня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №836 житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1, розташовані на земельній ділянці цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства не відноситься до земельної ділянки, на якій розміщені житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1.

За таких обставин суд першої інстанціїі дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для переходу до ОСОБА_4 права користування або права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства при переході права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У разі відсутності підстав для переходу до ОСОБА_4 права користування або права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства при переході права власності на нерухоме майно, право ОСОБА_4 на передачу у власність земельної ділянки оспорюваним п.1.4 рішенням 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 не порушено.

ОСОБА_4 звернувся до сільського голови Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення і технічної документації із землеустрою по АДРЕСА_1 площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства після надання такого дозволу ОСОБА_5 рішенням 25 сесії 5 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 25 травня 2010 року №22-25/10.

Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що п.1.4 рішення 18 сесії 6 скликання Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 22 квітня 2013 року №255-18/13 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га прийнято з додержанням вимог закону.

Отже, рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 7 травня 2018 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 7 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 14 серпня 2018 року.

Головуючий - (підпис) Половінкіна Н.Ю.

Судді - (підписи) Лисак І. Н., Одинак О.О.

З оригіналом згідно: