Ухвала суду № 76205458, 31.08.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33416/18

Провадження № 1-кс/761/22741/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року м.Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Головчак М.М., за участю секретаря Савенко О.І., прокурора Гаврищука Я.І., слідчого Мельниченка О.О., захисника Левченко І.І., підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області Мельниченко О.О., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018110350000081 від 31 травня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання с таршого слідчого СУ ГУ НП в Київській області Мельниченко О.О., погоджене з прокурором військової прокуратури Київського гарнізону Балійчуком Р.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2.

На обґрунтування клопотання зазначено, що 30.08.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, вказане кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.

ОСОБА_2, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місце придбав 8 набоїв проміжні патрони з кулею «ПС» зі сталевим сердечником калібру 5,45х39 мм, тобто боєприпаси, які в подальшому переніс до гаражного приміщення, що в садибі будинку АДРЕСА_2 та почав їх зберігати.

В подальшому ОСОБА_2 в ході телефонної розмови із ОСОБА_4, запропонував останньому придбати вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, а також діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 також запропонував придбати психотропну речовину «амфетамін».

На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню, та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, наполягаючи на застосуванні запобіжного заходу не пов'язаного з позбавлення волі.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.

Слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018110350000081 від 31.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:

-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_2 ознак інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.

Керуючись наведеним, слідчий суддя вважає, що на користь існування наведеного ризику свідчить відсутність у ОСОБА_2 тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування, зокрема, міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи.

Крім того, характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_2 злочину, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей останнього, що підтверджує ймовірність свідомої не процесуальної поведінки підозрюваного.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Крім того, враховуючи, що інкримінований злочин вчинений з корисливих мотивів, що ОСОБА_2 офіційного та стабільного джерела коштів не має, не виключено, що з метою отримання доходу, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому вказаний ризик є достатньо високим.

Водночас, стороною обвинувачення не надано даних на підтвердження ризику, що підозрюваний може здійснити незаконний вплив на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.

У силу ст.178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, його репутацію, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Відповідно до ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція ч. 3 ст.307 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_2 передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК розмір застави, слідчий суддя вважає, що застава у межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області Мельниченко О.О., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018110350000081 від 31 травня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою визначити в межах строку досудового розслідування, строком до 26 жовтня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_2 розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 140 960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ р/р 37318005112089.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:

- після звільнення з-під варти невідкладно прибути до уповноваженого органу для застосування електронного засобу контролю;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_2, ухвалою слідчого судді обов'язків - 60 днів з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя: Головчак М.М.