Рішення № 76205286, 09.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25573/16-ц

Провадження № 2/761/2748/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Малинникова О.Ф., розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної М.А. про визнання кредитного договору припиненим та його розірвання,-

в с т а н о в и в:

У липні 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної М.А. про визнання кредитного договору припиненим та його розірвання.

09.06.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (сучасне найменування ПАТ «ВіЕйБі Банк» з 18.05.2010р надалі - Відповідач та ОСОБА_1 ( надалі - позичальник -Позивач) був укладений кредитний договір № 11 / III (надалі - Кредитний договір).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Кредитного договору, Банк надав Позичальнику (Позивачу) кредитні кошти в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч ) доларів США строком до 09.06.2016 року.

Річна ставка за користування кредитними коштами становить - 14 % (п 1.3 Кредитного договору).

Додатковою угодою № 1 від 29.07.2008 року, внесені зміни до Кредитного договору, а саме п 1.1.3. Договору виклали в новій редакції «за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 15 % процентів річних».

Відповідно до п.3.3.3, 3.3.4 Кредитного договору , Позичальник -Позивач зобов'язується повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в строки та на умовах , визначених Кредитним договором.

Банк зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі, а Позичальник-Позивач виконував свої зобов'язання і тільки останній 2015 рік у зв'язку із економічним та політичним становищем в державі виконував зобов'язання із запізненням.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (Позивача) за вказаним Кредитним договором 09.06.2006 року між банком (Відповідачем ) та Позивачем ( надалі - Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1937 зі змінами (надалі - Іпотечний договір).

Відповідно до умов вказаного Іпотечного договору, Іпотекодавцем передано в іпотеку Банку нежитлове приміщення з №1 по № 2 (групи приміщень №1 ) по вул. Артема 55 , в місті Києві (літера А), нерухоме майно передане в іпотеку разом з усіма його при належностями. Нежитлові приміщення загальною площею 94,10 кв.м.

Враховуючи те, що дійсно було прострочено виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідач звернувся до суду з вимогою дострокового погашення кредиту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем , на час подання позовної , станом на 28 серпня 2015 року загальна заборгованість перед банком відповідно до Розрахунку за Кредитним договором становила 23 528 , 28 ( двадцять три тисячі п'ятсот двадцять вісім) доларів США 28 центів, що в еквіваленті до курсу НБУ 21 , 425702 за один долар США на 27.08.2015 року

23 березня 2016 року у Шевченківському районному суді м. Києва суддею Притулою Н.Г. розглядалась цивільна справі № 761/25836/15-ц , за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підчас слухання справи відповідач (ОСОБА_1) сплатила заборгованість в розмірі 533 123 , 67 ( п'ятсот тридцять три тисячі сто двадцять три ) гривни 67 копійок ,а тому оскільки сплачена заборгованість, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог . Отже суд відмовив позивачу ( Банку ) в задоволені позовних вимог про стягнення на предмет іпотеки .

Відповідно до п 5.1 Кредитного договору Позивач ( ОСОБА_1) звернулась до відповідача листом з проханням визнати Кредитний договір №11/ІІІ від 09.06.2006 року припиненим та розірвати його .

На зазначений лист відповідач надіслав лист відповідь від 05.07.2016 року № 12/2- 35644 в якому зазначив , що визнання Кредитного договору №11/111 від 09.06.2006р припиненим та розірвати його не може бути задоволено у зв'язку з існуючою заборгованістю.

Враховуючи вищевикладене позивач просить суд: визнати Кредитний договір №11/ІІІ від 09.06.2006р між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (сучасне найменування ВАТ «ВіЕйБі Банк» ) та ОСОБА_1 припиненим та розірвати його.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63, було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк», провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни строком на два роки до 19.03.2018 включно.

Між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (Позивач) та ОСОБА_1 (Відповідач) укладено Кредитний договір №11/ІІІ від 09.06.2006 року (далі-Договір), відповідно до якого надано кредит в розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) доларів США строком до 09.06.2016 року.

Річна ставка за користування кредитними коштами становить - 14 % (п.1.3. Кредитного договору).

Додатковою угодою № 1 від 29.07.2008 року внесені зміни до Кредитного договору, а саме п 1.1.3. Договору виклали в новій редакції «за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 15% процентів річних».

Відповідно до п. 3.3.3., 3.3.4. Кредитного договору, Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в строки та на умовах, визначених Кредитним договором.

Банк зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі, а Позичальник від виконання зобов'язань ухиляється.

Позичальник порушив свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плату за управління Кредиту.

Згідно до п. 4.2. Кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки визначеної в п. 1.1.3. цього Договору, за кожен день прострочення виконання.

Станом на 27.03.2018 р. сума заборгованості Позичальника за Кредитним договором № 11/ІІІ від 09.06.2006 р. становить:

Заборгованість за кредитом - 3 368,47 дол. США; Відсотків за користування кредитом - 507,16 дол. США; Комісія за РО - 0,00 грн.; Неустойка -24 713,05 грн.

Доводи позивача про те, що борг за кредитним договором № 11/ІІІ від 09.06.2006 року сплачений в повному обсязі під час розгляду справи № 25836/15 є хибними, у зв'язку з наступним.

В серпні 2015 р. Відповідач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Сума заборгованості станом на 28.08.2015 р. становила: кредит - 22 953,00 доларів США, відсотки - 575,28 доларів США, штраф/пеня - 29 013,75 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ 21,425702 грн. за один долар США на 27.08.2015 р. загальна заборгованість становила 533 123,67 грн.

Тобто заборгованість в розмірі 533 123,67 грн., була нарахована станом на час подання позовної заяви до суду, а саме на серпень місяць 2015 р. Враховуючи те, що сума боргу щодня змінюється, у відповідності до умов кредитного договору та умов чинного законодавства, у зв'язку з нарахуванням процентів та штрафних санкцій, на момент ухвалення рішення по справі, сума заборгованості була значно більшою. Враховуючи вищезазначене, Позивачу, було необхідно дізнатися уточнену суму заборгованості на день оплати. Також кошти, булі сплачені Позивачем у національній грошовій одиниці. Однак, за час від моменту подання позовної заяви до суду та до ухвалення судового рішення по справі курс долара США відносно національної грошової одиниці змінився.

Водночас, п. 2.7 Кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості Позичальника здійснюється в наступній черговості:

-Проценти за користування Кредитом, прострочені на строк понад 31 день;

-Комісії, прострочені на строк понад 31 день;

-Проценти за користування Кредитом, прострочені на строк до 31 дня;

-Комісії, прострочені на строк до 31 дня;

-Прострочена до повернення сума Кредиту;

-Неустойка за користування Кредитом;

-Строкові комісії;

-Сума Кредиту по Графіку (поточний платіж);

-Комісія за дострокове погашення Кредиту;

-Дострокове погашення суми Кредиту.

Внесених коштів виявилося недостатньо для повного погашення кредиту, тому згідно п 2.5., п. 2.7. Кредитного договору, внесені кошти насамперед були спрямовані на сплату прострочених процентів за користування Кредитом, а вже потім на заборгованість за кредитом.

Згідно Кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 19 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09 червня 2006 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 11/ІІІ.

Згідно пунктів 1.1 ,1.2 Кредитного договору , Банк надав Позичальнику (Позивачу) кредитні кошти в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч ) доларів США строком дор 09.06.2016 року. Річна ставка за користування кредитними коштами становить - 14 % (п 1.3 Кредитного договору). Додатковою угодою № 1 від 29.07.2008 року , внесені зміни до Кредитного договору, а саме п 1.1.3. Договору виклали в новій редакції « за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 15 % процентів річних».

Відповідно до п.3.3.3, 3.3.4 Кредитного договору, Позичальник-Позивач зобов'язується повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в строки та на умовах , визначених Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору забезпечення виконання зобовязань Позичальника щодо повернення Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, комісій, неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, а також інших витрат Кредитодавця, виступає: застава нежилих приміщень з № 1 по № 2 (групи приміщень № 1) в (літ.А), загальною площею 94, 10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул.. Артема, 55.

Всі сої зобов'язання з Договором кредиту Кредитор виконав повністю та відповідно до умов, визначених Договором кредиту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як встановлено судом, Шевченківського районного суду м. Києва була розглянута цивільна справа № 761/25836/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення на предмет іпотеки. Рішенням від 26.03.2016 року в позові було відмовлено, у зв'язку з тим, що під час слухання справи ОСОБА_1 сплатила заборгованість в розмірі 533 123, 67 грн.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше гне встановлено законом.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Так, згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

У зв'язку з тим, що позивачем було сплачено заборгованість за кредитним договором, позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання кредитного договору припиненим та його розірвання - підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат вирішити в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 257, 258, 261, 264, 509, 525, 527, 526, 610, 611, 612, 631, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 19,81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної М.А. про визнання кредитного договору припиненим та його розірвання - задовольнити.

Визнати зобов'язання за кредитним договором № 11/ІІІ від 09 червня 2006 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 припиненими.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної М.А. в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.Ф. Малинников.