Ухвала суду № 76204874, 07.08.2018, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-п/759/73/18

ун. № 759/14658/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого- судді- П’ятничук І.В.,

за участю секретаря- Медвідчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву адвоката ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15.03.2018 по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2018 року Святошинським районним судом м. Києва були задоволенні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до Коротченко Вікторії Вікторівни про стягнення заборгованості.

20 квітня 2018 року адвокат ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 25 квітня 2018 р. прийнято до розгляду заяву адвоката ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15.03.2018 по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2018 р. задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за договром б/н від 21.01.2014 р. на загальну суму 79125 грн. 75 коп. та понесені судові витати.

24.04.2018 р. представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15 березня 2018 р. посилаючись на те, що рішення суду було ухвалено в відсутності відповідача, що не дало відповідачу можливості реалізувати в судовому засіданні свої процесуальні права, а також не досліджено та не з'ясовано усіх фактичних обставин справи, крім того, вказувала, що відповідачем не було отримано копію даного рішення суду, позовну заяву та жодної повістки з викликом до суду у встановленому законом порядку, таким чином відповідача не було повідомлено про час та місце розгляду даної справи. Вважаючи ці обставини достатніми для перегляду заочного рішення суду, просить задовольнити заяву.

Представник заявника в судовому засіданні підтримала дану заяву та просила її задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в заяві про перегляд заочного рішення суду.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» проти задоволення заяви про перегляд та скасування заочного рішення заперечував.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.287 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати заяву в їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи знаходить підстави для задоволення заяви та перегляду ухваленого судом заочного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено, що заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва в справі було ухвалене судом 15 березня 2018 року у відсутності відповідача по справі.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем відповідач двічі викликалася в судове засідання у встановленому законом порядку, однак про причини своєї неявки суд до відома не ставила, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не надавала.

Таким чином справа була вирішена за правилами ст. 224 ЦПК України ( чинної на час винесення заочного рішення ), оскільки відповідач повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином, був повідомлений про час і місце судового розгляду справи та про поважність причин своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою : 1 ) залишити заяву без задоволення; 2 ) скасувати заочне рішення і призначити справу до за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та ( або ) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

При винесенні заочного рішення відповідачі не були належним чином повідомленими про дату, час та місце судових засідань, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, які повернулися на адресу суду без вручення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475 / 97 - ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення " № 11 від 17 жовтня 2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( РИМ, 4.XI.1950 ) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Зазначене є завданням цивільного судочинства ( ст. 3 ЦПК України )

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного ( без невиправданих зволікань ) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади ( насамперед суду ); характер процесу та його значення для заявника ( справи " Федіна проти України " від 02 вересня 2010 року, " Смірнова проти України " від 08 листопада 2005 року, " Матіка проти Румунії " від 02 листопада 2006 року, " Літоселітіс проти Греції " від 05 лютого 2004 року та інші ).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011, роз'яснив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь - кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Причини пропуску тридцяти денного строку та причини неявки відповідача в судове засідання, суд вважає поважними, а докази на які в заяві про перегляд заочного рішення суду є посилання у спростування позовних вимог, мають істотне значення для справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про поновлення пропущеного на подання заяви про перегляд заочного рішення суду та скасувати заочне рішення суду.

Керуючись ст. ст. 284, 287, 288 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву про перегляд заочного рішення суду.

Скасувати заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Призначити справу до судового розгляду в зальному порядку на 14:00 год. 27 вересня 2018 року, про що повідомити сторін по справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В.П’ятничук