Ухвала суду № 76202899, 03.09.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/257/18

Провадження № 2-зз/638/103/18

03.09.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Скрипаченко В. Р.

з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

з участю представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

з участю представника відповідача - ОСОБА_6 - ОСОБА_7

з участю представника третьої особи управління державної реєстрації Головного

територіального управління юстиції в Харківській області - Горбунової К.Ю.

з участю представника третьої особи - П'ятої Харківської Державної нотаріальної контори Державного нотаріуса Печко О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_11 про скасування заходів забезпечення позову, застосованих у цивільній справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_10, треті особи: Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицький Сергій Олександрович, П'ята Харківська Державна нотаріальна контора Державний нотаріус Печко Олександр Сергійович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гнилицька Тетяна Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова Світлана Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна про визнання довіреностей та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартири,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у грудні 2017 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з відповідним позовом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.01.2018 року відкрито провадження по вказаній справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.02.2018 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково:до вирішення спору по суті та набранням рішення у справі законної сили заборонено ОСОБА_10 та іншим особам чи органам здійснювати дії, спрямовані на відчуження (зміну власника) нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_10, ІН НОМЕР_1, у задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

У серпні 2018 року представник відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_11 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтовуючи його тим, що заходи забезпечення позову у даній справі порушують права відповідача ОСОБА_10 на володіння, користування та розпорядження майном, передбачені статтею 317 ЦК України. Крім того, позивачу ОСОБА_2 повідомлено про підозру у кримінальному провадженню щодо розтрати коштів підприємства та його самого оголошено у розшук.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_11 не з'явилася, надала до суду клопотання про проведення судового засідання без її участі, клопотання про скасування заходів забезпечення позову просить задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_5 також заявила клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі, оскільки ухвала постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи. Так, у позові немає жодного обґрунтування та доказів того, що ОСОБА_10 є недобросовісним набувачем та що спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі. Позов має штучний характер, позивач зловживає своїми процесуальними правами, так як у провадженні суду знаходилося кілька необґрунтованих позовів, у задоволенні яких було відмовлено. Крім того, стало відомо, що позивач на даний момент є підозрюваним у кримінальному провадженні за фактом привласнення та розтрати чужого майна, а саме майна підприємства ТОВ «Мідас Ойл», та перебуває у розшуку. Окрім того, ОСОБА_2 систематично здійснює різноманітну протиправну діяльність по зловживанню та порушенню прав фізичних та юридичних осіб. Просить суд клопотання задовольнити, скасувати заходи забезпечення позову у даній справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позов з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Факт повідомлення про підозру ще не свідчить про визнання позивача ОСОБА_2 винним, адже винуватість може встановлюватись лише судом. Представником відповідача не доведено, що вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають можливості користування спірним майном.

У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_6 - ОСОБА_7 підтримав внесене клопотання про скасування заходів забезпечення позову, просив суд його задовольнити з підстав обґрунтованості.

Представник третьої особи - управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Харківській області - Горбунова К.Ю., п'ятої Харківської Державної нотаріальної контори Державний нотаріус Печко О. С. при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих судом, покладались на розсуд суду.

У відповідності до частини 1 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як роз'яснено в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, матеріали клопотання містять інформацію про наявність кримінального провадження №12018220500001223, у якому 18.06.2018 року позивачу ОСОБА_2 оголошено про підозру у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, та на даний час досудове розслідування зупинено у зв'язку з оголошенням ОСОБА_2 у розшук.

Дійсно, враховуючи приписи статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Проте суд враховує ту обставину, що у позові ОСОБА_2 посилається на неможливість 22.11.2017 бути присутнім у нотаріуса, так як знаходився за кордоном, водночас довіреність на представництво інтересів видана саме 22.11.2017 року та у ній містяться відомості про підписання цієї довіреності у присутності позивача ОСОБА_2

З огляду на встановлені у судовому засіданні нові обставини, що не були та не могли бути відомі при застосуванні заходів забезпечення позову у справі, зважаючи на те, що на теперішній час матеріали справи містять сумнівні відомості, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, суд приходить до висновку про задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову з огляду на його обґрунтованість.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», ст.ст. 149-158, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_11 про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.02.2018 року, у цивільній справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_10, треті особи: Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицький Сергій Олександрович, П'ята Харківська Державна нотаріальна контора Державний нотаріус Печко Олександр Сергійович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гнилицька Тетяна Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова Світлана Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна про визнання довіреностей та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартири - задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.02.2018 року по цивільній справі №638/257/18,у вигляді заборони ОСОБА_10 та іншим особам чи органам здійснювати дії, спрямовані на відчуження (зміну власника) нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_10, ІН НОМЕР_1.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Головуючий: