Рішення № 76199231, 30.07.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1588/2018

Справа № 359/2586/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Гомолі О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

04 квітня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексу - ПАТ КБ «Приватбанк» або Банк) звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 16776 грн. 62 коп. за кредитним договором № б/н від 21 грудня 2011 року та судові витрати у розмірі 1762 грн. 00 коп..

Вимоги обгрунтовано тим, що 21 грудня 2011 року відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 погодила, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», що викладено на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач при укладанні Договору надала свою згоду на те, що прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну здійснюється за рішенням та ініціативою Банку.

ПАТ КБ «Приватбанк» виконав свої зобов'язання та надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте остання неналежно виконує взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 16776 грн. 62 коп., яка складається із : заборгованості за кредитом в розмірі 1861 грн. 29 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 10560 грн. 25 коп., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3080 грн. 00 коп., штраф (фіксована частина та процентна складова) у розмірі 500 грн. 00 коп. та 775 грн. 08 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

20 липня 2018 року на адресу суду надійшов лист позивача, яким повідомлено про зміну назви з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту АТ КБ «Приватбанк») та просили у справах, розгляд яких на дату отримання листа не завершено і не постановлено судове рішення, зазначати саме нову назву банку.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представника до суду не направив. Разом з тим, направив відповідь на заперечення відповідача, з урахуванням та посиланням на які просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала заяву, якою розгляд справи просила здійснити у її відсутність. При ухваленні судового рішення просила врахувати письмові заперечення на позов із заявою про застосування строків позовної давності та, як наслідок, відмовити в задоволенні позову.

З урахуванням поданих сторонами заяв та вимог ст. 223 ЦПК України суд провів розгляд справи у відсутність представника позивача та відповідачки.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, подані сторонами заяви, заперечення на позов та відповідь на заперечення, прийшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 21 грудня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету - заяву № б/н між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» і отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно умов договору видано карту з встановленням кредитного ліміту. Дія кредитного договору встановлена до останнього дня місяця, до якого діє картка.

З вищевказаного договору видно, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1.1.2.5 та 1.1.2.9 Витягу з правил надання банківських послуг від 06 березня 2010 року затверджених наказом № СП-2010-256 (далі по тексту - Витяг з правил) клієнт банку зобов'язаний погасити заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплатити комісію на умовах, передбачених Договором. У випадку утворення заборгованості держателя карти по картковому рахунку внаслідок курсової різниці, технічних помилок в роботі апаратури та в інших випадках клієнт зобов'язується погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

Станом на 28 лютого 2018 року банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 16776 грн. 62 коп., яка складається з : заборгованості за кредитом в розмірі 1861 грн. 29 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 10560 грн. 25 коп., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3080 грн. 00 коп., штраф (фіксована частина та процентна складова) у розмірі 500 грн. 00 коп. та 775 грн. 08 коп..

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач не надав належних та допустимих доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо нарахування, відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені та штрафу.

Відповідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету.

Однак, такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення ОСОБА_1 з усіма істотними умовами договору. Відсутність підпису відповідачки на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідачкою саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Банк не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі ОСОБА_1, підписуючи заяву позичальника.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Відтак суд приходить висновку, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу.

Згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 578/5 від 12 квітня 2012 року до первинних документів, які фіксують факт виконання госпоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах є : касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

В обгрунтування заявлених позовних вимог до суду подано розрахунок заборгованості станом на 28 лютого 2018 року та виписки з карткового рахунку за період з 01 грудня 2011 року по 23 липня 2018 року.

Відповідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

За правилом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно п. 1.1.7.12 Витягу з правил договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін по договору не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, при цьому кінцевий термін згідно п. 1.1.7.12 Витягу з правил відповідає строку дії картки - грудень 2012 року. Останній раз відповідач здійснила оплату по кредиту 23 жовтня 2012 року в розмірі 800 грн. 00 коп. та здійснювала платежі за допомогою картки лише по грудень 2012 року включно. Позовна ж заява подана до суду лише 04 квітня 2018 року.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивач знав про порушення свого права з боку відповідача ще в грудні 2012 року, коли ОСОБА_1 в порушення вимог п. п. 1.1.2.5 та 1.1.2.9 Витягу з правил не погасила наявну заборгованість.

Відповідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При розгляді справи ОСОБА_1 заявила про застосування строків позовної давності, про що подала до суду відповідну заяву.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обгрунтовуючи звернення до суду з даним позовом лише у квітні 2018 року банк у відповіді на заперечення вказав, що оскільки ОСОБА_1 пролонговано картку із зазначенням кінцевого строку дії до останнього дня жовтня 2015 року, АТ КБ «Приватбанк» не пропущено строк позовної давності.

На підтвердження наведеного надано лист за № 30.1.0.0/2-20180330/1236 від 23 липня 2018 року, яким повідомлено про отримання відповідачем в рамках договору б/н від 21 грудня 2011 року картки № НОМЕР_1 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня жовтня 2015 року та фотозображення особи жіночої статі з карткою у руці.

Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Лист банку за № 30.1.0.0/2-20180330/1236 від 23 липня 2018 року та фотозображення особи жіночої статі з карткою у руці суд оцінює критично, оскільки вони не містять даних про отримання ОСОБА_1 пролонгованої перевипущеної картки зі строком дії до останнього дня жовтня 2015 року, як то : її розписка про отримання картки та коду до неї, акт прийому - передавання нової та простроченої картки. З самого зображення неможливо ідентифікувати ким саме, в який період та яку саме картку (номер, строк дії, ПІБ) отримано.

Крім того, згідно виписки з карткового рахунку за період з 01 грудня 2011 року по 23 липня 2018 року, яка в силу вимог Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 578/5 від 12 квітня 2012 року, є первинним документом, судом встановлено використання картки відповідачем виключно в період з грудня 2011 по грудень 2012 року.

Наведене в свою чергу спростовує твердження позивача про пролонгацію картки, її отримання і використання ОСОБА_1 після грудня 2012 року.

Оскільки суду не подано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності або неможливості дізнатись про виникнення заборгованості, порушення ОСОБА_1 прав банку, не заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності та враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд приходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 16, 526, 527, 530, 590, 652 ЦК України, ст. 76-89, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХШ Перехідних ПоложеньЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення суду виготовлено 08 серпня 2018 року.

Суддя Яковлєва Л.В.