Постанова № 76197720, 27.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/9059/2012Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/794/18 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 47

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого - Дикун С.І.

Суддів - Храпак Н. М., Костів О. З.,

за участю секретаря - Дудіна Т.В.

та учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 1915/9059/2012 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2018 року, постановлену суддею Черніцькою І.М., повний текст ухвали складений 23 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3, ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо самовільного визначення межі між їхніми господарствами, здійснення монтажу огорож, ведення на спірній межі будівництва, демонтажу та пошкодження існуючих будівель, зобов'язання відповідачів забезпечити доступ позивачу до належної їй господарської будівлі по її периметру шляхом демонтажу самовільно встановленої ним огорожі.

В обґрунтування заяви позивачка вказує, що у травні 2012 року нею подано до суду позов про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, визнання недійсним державного акту. Протягом розгляду справи, ОСОБА_3 продовжує чинити самовільні дії, які обмежують її права на користування земельною ділянкою, зокрема, вимурував цегляні стовпчики, встановив на них металеві ворота, металеву огорожу по всій земельній ділянці, розбив стіну господарської будівлі та завів у середину металеву арматуру. Крім того, ОСОБА_3 обмежує заявницю у доступі до обслуговування господарської будівлі, яку необхідно термінову ремонтувати, самовільно встановивши огорожу, яка перекриває доступ до будівлі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району про визнання недійсними державного акта, зобов'язання скасувати реєстраційний запис відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою її заяву про забезпечення позову задоволити.

Подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 мотивує тим, що відповідач ОСОБА_3 за час розгляду справи у суді самовільно вимурував на її земельній ділянці цегляні стовпчики, встановив на них металеві ворота, встановив металеву огорожу по всій довжині вздовж межі між господарствами сторін, зруйнував стіну її господарської будівлі та завів всередину металеву арматуру, а на даний момент встановив на цій арматурі всередині будівлі огорожу з шиферних листів. Через такі дії відповідача вона змушена була подати заяву про уточнення позовних вимог. Позивачка просила суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо спірної межі до вирішення спору по суті, що відповідає цілям застосування даного процесуального заходу. Позивачка вважає висновок суду про те, що її заява про забезпечення позову грунтується лише на припущеннях, необрунтованим, оскільки на підтвердження наявності результатів незаконних дій ОСОБА_3 надала суду фотографії встановлених ним огорож, воріт, розваленої стіни її господарської будівлі. Крім того, вчинення таких дій не заперечується і самим ОСОБА_3

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, вважає, що апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає. Вказує, що заявницею не доведено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову та не надано доказів, які би свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.2 ст.149 ЦПК України. Крім цього, частина вимог про забезпечення позову є ідентичною заявленим позовним вимогам, у зв'язку з чим задоволення заяви фактично призведе до часткового вирішення спору.

У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 спростовує факт самовільного встановлення металевої огорожі актом погодження меж між ним та попереднім власником земельної ділянки позивачки - ОСОБА_6, а будівництво стайні - його генеральним планом, де чітко визначені лінії і розміри усіх будівель ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на мотиви скарги.

Решту учасників справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали. Враховуючи наведене та вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнає неявку учасників справи в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами - власниками суміжних земельних ділянок виник спір про усунення перешкод у здійсненні прав власності на земельні ділянки, а саме щодо меж земельних ділянок. Первісна позовна заява подана до суду ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 29 травня 2012 року. Позивач просила ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку площею 0,2287 га, розташованої в с.Кип'ячка Тернопільського району шляхом демонтажу відповідачами самовільно встановленої огорожі та зобов'язання відповідачів не чинити перешкод у встановленні межових знаків відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 23.12.2011 року.

Ухвалою суду від 10.07.2013 року справу було об'єднано в одне провадження із справою за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Великоберезовицької селищної ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішення сесії сільської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 23.12.2011 року.

Спір вирішується судом протягом тривалого часу у зв'язку із проведенням численних земельно-технічних експертиз за клопотаннями обох сторін.

Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 від 21.06.2018 року. ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді, на земельній ділянці щодо якої ведеться спір, вимурував цегляні стовпчики та встановив на них металеві ворота, встановив металеву огорожу, розбив стіну її господарської будівлі зі сторони свого подвір'я, пробив стіну її господарської будівлі і завів всередину на стик з перестінком 4-х метрову арматуру.

У зв'язку із такими діями ОСОБА_3, 21 червня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог та просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку площею 0,2287 га, розташовану у АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_3, ОСОБА_4 протягом 5 днів з моменту вступу рішення в законну силу демонтувати самовільно встановлені цегляні стовпчики, металеві ворота, огорожу по її ділянці вздовж всієї межі між їхніми господарствами, 4-х метрову металеву арматуру в приміщенні її господарської будівлі, а також зобов'язати відповідачів не чинити її перешкод у встановленні межових знаків відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 23.12.2011 року, стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 300 грн матеріальних збитків, 5000 грн моральної шкоди та судові витрати.

Одночасно із заявою про уточнення позову, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, де вказувала, що всі дії відповідачів під час розгляду справи у суді на земельній ділянці, щодо якої ведеться спір, є самоуправними і продовження їх у майбутньому до завершення справи провокують щораз нові уточнення позовних вимог, а в майбутньому ускладнять виконання рішення суду.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог п.п.2,3 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії та встановленням обов'язку вчинити певні дії.

В силу вимог ч.ч. 3, 10 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідноcті до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з тих обставин, що заява ґрунтується лише на припущеннях та доводи заявника жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Колегія суддів не може погодитись із зазначеним висновком суду в частині відмови у забезпеченні позову шляхом заборони відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснювати монтаж будь-яких огорож та ведення на спірній межі будь-якого будівництва, демонтажу та пошкодження існуючих будівель, належних ОСОБА_1

Твердження суду про недоведеність заяви про забезпечення позову в цій частині спростовується поясненнями сторін, у тому числі й самих відповідачів за первісним позовом - ОСОБА_3, ОСОБА_4, котрі, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу не заперечували про факт проведення таких робіт, мотивуючи, що вони їх здійснюють на своїй власній земельній ділянці, а також поданими фотоматеріалами.

Отже, ухвала суду у вказаній частині підлягає скасуванню відповідно до вимог п.п.1,3 ч.1 ст.376 ЦПК України у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зважаючи на обґрунтованість доводів заявниці ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між зазначеним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів та, враховуючи, що є реальна загроза ускладнення виконання рішення суду в майбутньому у зв'язку із продовженням здійснення на спірній земельній ділянці відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 монтажу огорож та ведення будівництва, а також здійснення дій щодо демонтажу та пошкодження існуючих будівель, належних ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову в цій частині підлягає до задоволення.

Отже, слід забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району про визнання недійсними державного акта, зобов'язання скасувати реєстраційний запис, шляхом заборони відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснювати монтаж будь-яких огорож та ведення на спірній межі будь-якого будівництва, демонтажу та пошкодження існуючих будівель, належних позивачу ОСОБА_1

Однак, висновки суду щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_3, ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо самовільного визначення межі між їхніми господарствами, зобов'язання відповідачів забезпечити доступ позивачу до належної їй господарської будівлі по її периметру шляхом демонтажу самовільно встановленої ним огорожі, відповідають вимогам закону та обставинам справи і апеляційний суд із ними погоджується.

Із уточненої позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить усунути перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку площею 0,2287 га в с.Кип'ячка Тернопільського р-ну шляхом зобов'язання відповідачів демонтувати в 5-ти денний термін, з моменту вступу рішення в законну силу, самовільно встановленої огорожі та зобов'язання ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод у встановленні межових знаків згідно Державного акту НОМЕР_2 від 23.12.2011 року, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У заяві про забезпечення позову, позивачка просить зобов'язати відповідачів забезпечити їй доступ до господарської будівлі по її периметру шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі, яка перешкоджає цьому доступу.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині, колегія суддів зазначає, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову фактично призведе до часткового вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, що є недопустимим порушенням норм процесуального права при розгляді заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів не приймає посилання апеляційної скарги про те, що дані заходи забезпечення позову не стосуються демонтажу самовільно встановленої огорожі по всій довжині межі, як зазначено в позовних вимогах, а виключно біля господарської будівлі з метою забезпечення доступу до її зруйнованої стіни зі сторони господарства ОСОБА_3 для її відновлення, оскільки зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається вимога про зобов'язання відповідачів забезпечити доступ до господарської будівлі позивачки по її периметру, тобто по сумарній довжині границь, які обмежують будівлю по довжині, що фактично збігається із заявленою позовною вимогою в цій частині.

Щодо вимог апеляційної скарги в частині забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо самовільного визначення межі між господарствами сторін, то колегія суддів також не може прийняти їх до уваги, оскільки перелік таких дій не конкретизований, що суперечить вимогам цивільного процесуального закону щодо визначення певного переліку дій, які підлягають забороні. А тому колегія суддів погоджується із висновком суду щодо відмови у такому заході забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2018 року в частині відмови у забезпеченні позову по справі №1915/9059/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району про визнання недійсними державного акта, зобов'язання скасувати реєстраційний запис, щодо заборони відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснювати монтаж будь-яких огорож та ведення на спірній межі будь-якого будівництва, демонтажу та пошкодження існуючих будівель, належних позивачу ОСОБА_1, скасувати.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району про визнання недійсними державного акта, зобов'язання скасувати реєстраційний запис, шляхом заборони відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснювати монтаж будь-яких огорож та ведення на спірній межі будь-якого будівництва, демонтажу та пошкодження існуючих будівель, належних позивачу ОСОБА_1.

У решті ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 03 вересня 2018 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Храпак Н.М.

Костів О.З.