Постанова № 76197496, 03.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 664/1289/18 Головуючий в І інстанції: Яценко О.М.

Провадження №33/791/321/18 Доповідач: Литвиненко І.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області Литвиненко І.І., за участю ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 липня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 липня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, розміром двадцять п'ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 425 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2, займаючи посаду директора ТОВ «Водоканал +» листом №70 від 27 лютого 2018 року не надав відповіді на запит ОСОБА_3 про надання копії акту перевірки на герметичність вигрібної ями ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, чим порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.212-3 КУпАП. Після надходження листа Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Херсонській області ОСОБА_2 як директор ТОВ «Водоканал+» надав відповідь на запитувану інформацію відповідно до листа №134 від 14 травня 2018 року.

Не погоджуючись із таким висновком суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 липня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 послався на відсутність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, оскільки запит ОСОБА_3 не стосувався публічної інформації, а був зверненням, яке і було розглянуто у порядку та в строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Крім того відповідно до п.4 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ТОВ «Водоканал +» є розпорядником інформації виключно щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Натомість, у відповіді від 27 лютого 2018 року ОСОБА_3 було роз'яснено, що відповідно до Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про захист персональних даних» право на отримання копії акту має лише власник вигрібної ями з яким укладено договір на обстеження її герметичності, у зв'язку із чим ОСОБА_3 може лише ознайомитись з актом за адресою знаходження ТОВ «Водоканал+».

Також вказує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, адже правопорушення, яке йому інкримінується не є триваючим, а датою його вчинення є 27 лютого 2018 року, тобто на час розгляду справи в суді строки, передбачені ст.38 КУпАП сплинули.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП - апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційним судом встановлено, що 16 травня 2018 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого 16 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся з інформаційним запитом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал +» (далі - ТОВ «Водоканал +»), в якому просив надати копію «Акту перевірки на герметичність вигрібної ями ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1».

Листом №70 від 27 лютого 2018 року ТОВ «Водоканал +» за підписом директора ОСОБА_2 запитувачу відмовлено в наданні інформації із посиланням на Закон України «Про інформацію» та Закон України «Про захист персональних даних».

Таким чином в діях директора ТОВ «Водоканал+», ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, а саме ненадання інформації.

Лише на виконання листа Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Херсонській області, ТОВ «Водоканал +» надав ОСОБА_3 запитувану інформацію.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, при обставинах викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Так, частиною 2 ст.212-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.

Статтею 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визначаються, в тому числі суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Крім того до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, викладену в цій статті, у порядку, передбаченому цим законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

При цьому частиною 2 ст.39 ЗУ «Про інформацію», передбачено, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З огляду на вказані положення законодавства, ТОВ «Водоканал+» є розпорядником публічної інформації стосовно умов постачання товарів, послуг та цін на них, а також інформації, що становить суспільний інтерес.

Частиною 2 ст.1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

При цьому ч.7 вказаної норми встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація доступ до якої необмежений.

Дослідивши зміст поданого інформаційного запиту на предмет запитуваної інформації, в контексті положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що запитувана інформація щодо перевірки на герметичність вигрібної ями ОСОБА_4 є публічною інформацією, оскільки не є інформацією з обмеженим доступом. Більш того, запитувана ОСОБА_3 інформація, з огляду на вказані положення закону та фактичні обставини справи, є суспільно необхідною, адже може свідчити про можливість порушення прав людини чи шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності фізичних осіб.

За таких обставин суддя першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії ОСОБА_2 як директора ТОВ «Водоканал +» слід кваліфікувати за ч.2 ст.212-3 КУпАП, оскільки повну і вичерпну відповідь на запитувану інформацію товариством у листі за вих.№70, від 27 лютого 2018 року надано не було.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 - 3 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 16 травня 2018 року (а.п.1-4); заяві ОСОБА_3 від 16 лютого 2018 року (а.п.5); листі ТОВ «Водоканал +» за вих.№70 від 27 лютого 2018 року (а.п.7), якими підтверджено факт відмови ТОВ «Водоканал+» в наданні ОСОБА_3 запитуваної інформації.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що заява ОСОБА_3 є зверненням громадян, а не запитом, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки, відповідно до ч.1 ст.3 ЗУ «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Натомість заява ОСОБА_3 не є зверненням, оскільки містить прохання надати публічну інформацію та відповідає критеріям, передбаченим ч.5 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови щодо визнання ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм діючого законодавства, а тому, як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд наклав стягнення на ОСОБА_2 поза межами строку накладення такого стягнення, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

З матеріалів справи убачається, що адміністративне правопорушення ОСОБА_2 було вчинене 27 лютого 2018 року, а саме в момент коли товариством хоч і було надано відповідь на запит ОСОБА_3, проте не надано запитувану інформацію. Таким чином, з урахуванням вимог ст.38 КУпАП, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, сплинув.

Положеннями пункту 7 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Враховуючи, що на час перегляду справи апеляційним судом сплинули, передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 липня 2018 року, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.212-3 КУпАП, відносно ОСОБА_2, скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, і провадження у справі закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області І.І.Литвиненко