Рішення № 76196813, 07.09.2015, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/3256/15-ц

Провадження № 2/589/806/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: судді Стародубцевої Л.О., з участю секретаря судового засідання Артеменко М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Шостка матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Шосткинської міської ради про припинення права власності на 1/2 частку в спільному майні, визнання права власності на цю 1/2 частку майна, стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2015 року позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом та посилаючись на ст.ст. 115, 183, 365 ЦК України, п. 6 Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", просить суд:

1. Припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку та на 1/2 частку господарських споруд в виді погребу «Пг» та огорожі АДРЕСА_1, вартістю 115759 грн.

2. Визнати право власності за позивачем ОСОБА_1 на 1/2 частку у житлового будинку та на 1/2 частку господарських споруд в виді погребу «Пг» та огорожі АДРЕСА_1, вартістю 115759 грн.

3. Присудити на користь відповідача ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості його 1/2 частки у праві власності на житловий будинок та 1/2 частки господарських споруд в виді погребу «Пг» та огорожі АДРЕСА_1, в сумі 115759 грн, яка була внесена позивачем ОСОБА_1 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області.

4. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 300 (триста гривень 00 коп.).

5. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір, плачений позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду.

Позовні вимоги мотивуються наступним.

З відповідачем по справі, ОСОБА_2, позивачка перебувала з зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 1997 року по 19.07.2013 року, який розірвано рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.07.2013 року (справа № 589/3250/13-цр.).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час перебування в шлюбі за спільні кошти сім'ї було придбано у власність житловий будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу (житлового будинку) від 25.09.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Даниленко Є.О., р. № 2882. Покупцем по договору позивачка по справі.

Відповідно рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2015 року у справі № 2/589/24/15 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 були задоволені.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності кожного на 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку господарських споруд в виді погребу «Пг» та огорожі за АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18.03.2015 року у справі № 589/4086/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2015 року в даній справі залишено без змін.

Даний будинок має такі технічні характеристики: загальна площа 55,6 кв.м., житлова площа 31,5 кв.м., і складається з двох житлових кімнат - площею 13,7 кв.м та 17,8 кв.м., санвузлу площею 5,6 кв.м., кухні 11,9 кв.м., передньої 4,5 кв.м, тамбуру 2,1 кв.м. Також побудовані наступні господарські споруди: гараж, літня кухня, сарай, огорожа. Але гараж, літня кухня, сарай збудовані самовільно, не узаконені.

Позивачка є власником земельної ділянки, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, площею 0,0645 га за адресою: АДРЕСА_1 відповідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.09.2008 року, сер. НОМЕР_1

Позивачка ОСОБА_1, зареєстрована та проживає в спірному будинку. Також в спірному будинку зареєстровані неповнолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в ньому й проживає, а також відповідач.

Але відповідач ОСОБА_2, з квітня 2013 року в спірному будинку не проживає, так як пішов проживати до іншої жінки, забравши з будинку свої особисті речі, інструмент, також ті речі, які забажав взяти.

Відповідно рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2015 року у справі № 2/589/24/15 відповідача ОСОБА_2 вирішено вселити до спірного будинку та зобов'язано позивачці не перешкоджати відповідачеві у здійсненні ним права користування спірним жилим будинком. В даний час позивачка не перешкоджає вселенню відповідача до спірного будинку, але спільне користування та володіння майном є неможливим за наступних обставин:

Після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні стосунки, що призвели до того, що позивачка неодноразово зверталась із заявами до Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області, а саме: 03.07.2014 року з приводу того, що відповідач проживаючи з іншою жінкою, після 29.06.2014 року став приходити в спірний будинок та погрожуючи фізичною розправою, нанесенням тілесних ушкоджень, увірвався на подвір'я в агресивному стані, бігав навколо будинку з погрозами та залякуваннями, стукав у вікна, хотів вирізати скло у вікнах, замахувався пляшками у вікна, тощо. Відповідач наполягав виплатити йому 1/2 частину вартості будинку, але за суму, яка ним пропонувалась. Позивачка запропонувала в 2013 році-на початку 2014 року відповідачу обумовлену суму 64000 грн., на яку він був згоден, але в липні 2014 року він став вимагати цю ж суму грошей, тільки в еквіваленті на теперішній курс долара, однак, такої суми у позивачки не було. Гроші він почав вимагати в ультимативній формі та словесно погрожувати фізичною розправою та пошкодженням майна, також залякувати тим, що вселиться в будинок і буде тероризувати сім'ю, аж поки позивачка не сплатить йому гроші за його частку.

Після цього позивачка змушена була змінити замок на вхідних дверях, побоюючись за своє здоров'я та життя та неповнолітнього сина.

Своєю відповіддю від 08.07.2014 року за № 5327 Шосткинський МВ УМВС України в Сумській області повідомив, що факти вказані в заяві підтвердились, але в діях відповідача відсутні ознаки кримінального правопорушення, вбачаються ознаки цивільно - правових відносин.

Так, 10.07.2014 року позивачка повторно звернулась до Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області з приводу того, що відповідач самовільно зняв замок з вхідних дверей до подвір'я будинку, переліз через паркан, знаходився в агресивному стані, чим її та сина налякав.

Своєю відповіддю від 13.07,2.014 року за № 5460 Шосткинський МВ УМВС України в Сумській області повідомив, що факти вказані в заяві підтвердились, але в діях відповідача відсутні ознаки кримінального правопорушення.

Так, 11.07.2014 року позивачка знов повторно звернулась до Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області з приводу того, що відповідач близько 08-00 год. увірвався до подвір'я будинку через калитку, замок від якої він зламав напередодні, став стукати у вікна, познімав москітні сітки, вимикнув електрику у будинку, та почав майструвати у дворі драбину. Син хотів вийти на вулицю, але не зміг, тому що двері з двору були чимось підперті. Оскільки позивачка не знала, що надумав відповідач, що він вирішив зробити з будинком, з нею та сином, тому, зателефонувала сестрі та поросила викликати міліцію.

Своєю відповіддю від 16.07.2014 року за № 5531 Шосткинський МВ УМВС України в Сумській області повідомив, що факти вказані в заяві, підтвердились. З відповідачем була проведена профілактична бесіда: його було офіційно попереджено про кримінальну відповідальність у разі вчинення ним реальних дій стосовно вказаних ним погроз. З нього взята розписка про те, що він не буде вчиняти дій, які б могли спричинити шкоду життю та здоров'ю сина та позивачки.

Позивачка на даний час проживає в будинку разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5, з яким уклала шлюб 19.06.2015 року, та сином, а відповідач зустрічається з іншою жінкою, яка має дітей, тому, позивачка вважає, що спільне проживання двох сімей в одному будинку буде гуртожитком та в подальшому призведе до виникнення скандалів та взаємних непорозумінь і сварок.

Позивачка посилаючись на ст. 183 ЦК України та Пленум Верховного Суду України п. 6 постанови від 04.04.1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок (зі змінами та доповненнями), що в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник у будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею, зазначає наступне.

Вважає, що спірний будинок є неподільною річчю і частка відповідача не може бути виділена в натурі з наступних обставин.

Спірний будинок складається з двох кімнат, тому неможливо поділити в натурі, оскільки неможливо влаштувати другий вхід і перепланувати для того, щоб зробити іншу кухню, санвузол, третю жилу кімнату. Оскільки під вікнами кімнати, площею 13,7 кв.м., знаходиться погріб, зробити окремий вихід з цієї кімнати, неможливо. Тому, призначення експертизи в даному випадку недоцільним, тому, будинок в даному випадку є неподільною річчю.

Позивачка проживає в спірному будинку разом зі своїм неповнолітнім сином, а також зі своїм чоловіком ОСОБА_5 Син знаходиться в підлітковому віці, для якого характерне становлення самосвідомості, яке найперше характеризується почуттям дорослості, формуванням самооцінки. Таким чином, дитина потребує підвищеної уваги, дуже реагує на поведінку дорослих, робить висновки з усього, син бачить поведінку та відношення до себе зі сторони відповідача, матері та її чоловіка, аналізує та робить висновки. Тому, спільне проживання з відповідачем в умовах агресії та залякувань з його боку дуже негативно впливає на розвиток свідомості дитини. Відповідач зовсім не цікавиться долею та розвитком сина, лише декілька разів після розлучення проявив бажання поспілкуватися з ним, і то лише в телефонному режимі. До того ж, будинок має дві кімнати, в одній позивачка проживає з чоловіком, в іншій - син. У сина багато друзів, які приходять до нього в будинок для того, щоб поспілкуватись з ним, вирішити якісь свої проблеми, тобто окрема кімната сина - це його особистий світ.

Тому, вважає, що спільне проживання з чоловіком та сином в одній кімнаті буде ставити всіх в незручне становище.

На даний час, позивачка та відповідач не є членами однієї сім'ї, не проживають спільно та не ведуть спільного господарства.

Крім цього, житловий будинок та надвірні споруди потребують ремонту, так як здійснено лише косметичний ремонт, а також необхідно облаштувати прибудинкову (дворову) територію, на що потребуються грошові вкладення, але відповідач не збирається здійснювати вкладення в нього, оскільки не має такої матеріальної можливості.

Тому, позивачка вважає, що вказані обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном, оскільки з боку відповідача не вчиняються жодні дії, спрямовані на утримання, ремонт, облаштування та догляд за будинком, як його співвласника, а натомість позивачка не має бажання та фінансової можливості в подальшому здійснювати всі наведені вище дії стосовно житлового будинку, право на який має і відповідач.

Крім того, відповідач сам неодноразово звертався до неї з пропозицією придбати його 1/2 частку, на що позивачка погодилась, проте після запропонованої ним ціни продажу 1/2 частки в житловому будинку - 10 000 доларів США, - позивачка відмовилась придбати 1/2 частку відповідача за таку ціну, оскільки вона являється нереальною та надто завищеною для вартості 1/2 частки в цьому житловому будинку. Неодноразові перемовини з приводу зменшення вартості 1/2 частки у праві спільної власності відповідача на житловий будинок бажаних результатів не дали.

На думку позивачки, це свідчить про те, що відповідач не відмовляється від отримання вартості його частки в грошовому виразі, тому позивачка й пропонує сплатити йому вартість його 1/2 частки.

Вказані вище обставини можуть підтвердити й свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, які були присутні при неодноразових розмовах позивача з відповідачем щодо вирішення між ними непорозумінь та конфліктів з приводу володіння та користування житловим будинком, а також можливості придбання 1/2 частки відповідача.

Відповідно Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкта нерухомості від 11.05.2015 року, складеного оцінювачем підприємцем ОСОБА_7, оціночна (ринкова) вартість спірного будинку на 08.05.2015 року складає 231518 грн., відповідно вартість 1/2 частини складає 115759 грн.

За таких обставин, вартість 1/2 частки відповідача у розмірі 115759 грн., внесена позивачкою на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області, що підтверджено квитанцією банку.

Припинення права відповідача на 1/2 частку у праві власності не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Враховуючи те, що неможливе ані спільне володіння та користування майном, ані його поділ в натурі між співвласниками, ані встановлення порядку його користування між співвласниками, а також те, що відповідач не утримує будинок, не вносить жодних коштів у рахунок його ремонту та плати комунальних послуг, а сам проживає в іншому житлі, - квартирі за адресою: вул. Прорізна, б. 12-а кв. 154. де він є співвласником 1/4 частини, відповідно до приватизації, тому, припинення права відповідача на 1/2 частку у спільному майні, яким є вказаний вище житловий будинок не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Також позивачка рахує, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним, посилаючись на п.7 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

За надану правову допомогу для звернення з даною позовною заявою до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області позивачкою було сплачено витрат на суму 300 грн., що підтверджується копією квитанції № 0003150 від 06.05.2015 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник - ОСОБА_8, позовні вимоги підтримали, мотивуючи тими ж самими обставинами. Позивачка пояснила, що з квітня 2015 року в міліцію щодо поведінки відповідача не зверталась. На даний час відповідач знаходиться на заробітках в Москві.

Надали в судовому засіданні копію Свідоцтва про право власності на житло відповідача на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 а також примірні витяги -об'яви продажу нерухомості по м. Шостка будинків з зазначенням їх суми продажу та зазначили, що по м. Шостка саме будинки в цілому, коштують від 10 тис. доларів США, а не за 1/2 будинку (півбудинку, як хоче відповідач).

Представник відповідача ОСОБА_9, позов не визнав в повному обсязі, просить відмовити за необґрунтованістю, посилаючись на ст. 365 ЦК України, пояснивши наступне. Позивачем не доведені обставини на які посилається.

Відповідач на даний час бажає залишити за собою право власності на 1/2 будинку та можливо в подальшому цю частку залишити своєму сину.

Позивачка зверталась до міліції у 2014 році лише три рази протягом одного тижня з приводу начебто неправомірної поведінки відповідача. Проте, відповідач правомірно приходив до будинку - своєї власності для з'ясування питання щодо подальшого користування будинком і на той час вважав, що його інтерес, отримання компенсації в грошовому еквіваленті за 1/2 частину будинку не буде ущемлений. Однак, не знайшовши порозуміння в ціні в наслідок чого між ними виникала словесна перепалка.

Посилання позивачки на ст. 365 ЦК України, про припинення права особи на частку в спільному майні, допускається за наявності будь-якої з передбачених цією статтею підстави, взагалі необґрунтовані, оскільки відсутні умови, передбачені цією статтею, що унеможливлює задоволення зазначеної позовної вимоги.

Так, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Позивач посилається саме на незначний розмір частки, однак ця частка відповідача є рівною часткою позивача і при цьому не є незначною з точки зору арифметичного виразу у співвідношенні 1/2 будинку до зазначеної позивачем 1/4 квартири.

Позивачем не доведені доводи щодо неможливості виділення в натурі та що будинок є неподільною річчю, оскільки не підтверджено відповідною експертизою.

Позивач неправомірно посилається на неможливість проживання з відповідачем, оскільки відповідач мешкає в іншому місці, інколи (чотири рази) заходив в будинок просив документи на будинок, що також свідчила і сама позивачка та свідки.

Обставини перешкоджання належним чином не доведені.

Посилання позивачки на практику цін на будинки в м. Шостка також не доцільні, оскільки ціна відповідача не влаштовувала, тому він і не погоджувався, оскільки це суперечило його інтересам щодо права розпоряджатися своєю власністю, зокрема позбавлення майна проти його волі.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані: ОСОБА_3, 1998 р.н., - син позивачки, який є студентом, ОСОБА_5, чоловік позивачки, та ОСОБА_6, - сестра позивачки.

Свідки свідчили про погані відносини між сторонами після їх розлучення. Відповідач декілька разів у 2014 році (чотири рази) приходив в будинок стосовно отримання копій документів на будинок, виплати компенсації за частку будинку, отримання ключів від будинку. В управлінні будинком участі не приймає, комунальні платежі не сплачує. Пояснили також, що спочатку відповідач був згодний на отримання компенсації 8 тис. доларів США, потім 10 тис. доларів США, проте позивачка не згодна, оскільки 10 доларів США є не реальною ціною і у неї таких коштів немає, тому вони не дійшли згоди в ціні. Під час таких приходів відповідача між ними виникала словесна сварка, яка переходила в скандал в наслідок чого позивачка викликала міліцію.

Представник 3-ї особи служба у справах дітей Шосткинської міської ради ОСОБА_10, в судовому засіданні підтримала вимоги позивача, враховуючи інтереси дитини, в подальшому просила слухати справу без її участі. Сторони не заперечували.

Суд вважає можливим слухати справу без участі 3-ї особи.

Вислухавши пояснення сторін, представників, свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З відповідачем по справі, ОСОБА_2, позивачка перебувала з зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 1997 року по 19.07.2013 року, який розірвано рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.07.2013 року (13-14).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.( а.с.9).

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2015 року визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності кожного на 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку господарських споруд в виді погребу «Пг» та огорожі за АДРЕСА_1, яке набрало законної сили ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18.03.2015 року. ( а.с.28-31).

Даний будинок має наступні технічні характеристики: загальна площа 55,6 кв.м, житлова площа 31,5 кв.м., і складається з двох житлових кімнат - площею 13,7 кв.м. та 17,8 кв.м., санвузлу площею 5,6 кв.м., кухні 11,9 кв.м., передньої 4,5 кв.м., тамбуру 2,1 кв.м. Також побудовані наступні господарські споруди: гараж, літня кухня, сарай, огорожа. Гараж, літня кухня, сарай збудовані самовільно, не узаконені. ( а.с.23-26).

Позивачка є власником земельної ділянки, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, площею 0,0645 га за адресою: АДРЕСА_1 відповідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.09.2008 року, сер. НОМЕР_1 (а.с.27).

Позивачка ОСОБА_1, зареєстрована та проживає в спірному будинку. Також в спірному будинку зареєстровані неповнолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в ньому й проживає, а також відповідач, що підтверджується відповідною довідкою квартального комітету № 47 від 06.05.2015 року ( а.с.17).

Відповідач ОСОБА_2, з квітня 2013 року в спірному будинку не проживає, що також сторонами не оспорюється.

Як встановлено в судовому засіданні після розірвання шлюбу з відповідачем, позивачка офіційно перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, а відповідач також проживає в цивільному шлюбі з іншою жінкою.

Як пояснили сторони та встановлено в судовому засіданні, між позивачем та відповідачем виникли суперечки з приводу користування спірного будинку. Відповідач декілька разів у 2014 році (чотири рази) приходив в будинок стосовно отримання копій документів на будинок, виплати компенсації за частку будинку, отримання ключів від будинку та під час цих з'ясувань згоди в ціні щодо компенсації частки будинку сторони не дійшли.

Під час відвідування відповідача спірного будинку, між ними виникала словесна сварка, яка переходила в скандал в наслідок чого позивачка викликала міліцію, а також і відповідач звертався в міліцію з приводу перешкоджання колишньою дружиною - позивачкою по справі, доступу в будинок та з цього приводу була проведена відповідна перевірка в ході якої було встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини стосовно спірних питань розподілу спільного майна та відсутність в діях відповідача ознак кримінального правопорушення, зокрема звернення позивачки в міліцію мали місце 03.07.2014, 10.07.2014, та 11.07.2014 року та відповідача 04.07.2014 року та 10.07.2014 року (а.с.22-50).

Свідки з боку позивачки також свідчили, що причиною приходу відповідача в будинок було з'ясування питання щодо користування власністю.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем не доведені обставини на які посилається.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як пояснив представник Відповідача на даний час відповідач бажає залишити за собою право власності на 1/2 будинку.

В судовому засіданні встановлені відсутність умов, передбачених ст. 365 ЦК України, що унеможливлює задоволення зазначених позовних вимог з огляду на наступне.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Позивач посилається саме на незначний розмір частки, та що таке припинення не завдасть істотної шкоди відповідачу, однак, суд вважає такий висновок позивачки необґрунтованим з тих підстав, що порушується принцип рівності прав співвласників, а правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Так, частка відповідача є рівною частки позивача, тому вона не може вважатись незначною, і при цьому також не є незначною з точки зору на арифметичний вираз у співвідношенні 1/2 будинку до зазначеної позивачем 1/4 квартири.

Загальна площа будинку становить 55.6 кв.м., то 1/2 частка кожного становить 27.8 кв.м., а загальна площа квартири становить 68.9 кв.м., а 1/4 її частки становить лише 17.23 кв.м., крім цього, за згодою учасників спільної часткової власності, та з дозволу виконкому місцевої Ради розмір часток будинку може бути збільшений в результаті надбудови, прибудови та перебудови будинку, чим збільшиться корисна площа будинку. Крім цього при будинку є земельна ділянка.

Внесення позивачкою 115759 грн. грошової компенсації на депозитний рахунок вартості належної відповідачу частки не є безумовною підставою для позбавлення його права на частку у спірному майні.

Вирішуючи спір у частині неможливості виділення в натурі та що будинок є неподільною річчю, суд установив, що позивачем не підтверджено належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, обґрунтування вимог про поділ неподільної речі.

Позивачка зазначаючи, що будинок є неподільною річчю та недоцільність проведення експертизи дійшла висновку з особистих міркувань, що суперечить законодавчо визначеним вимогам. (ст. 183 ЦКУкраїни), так і заборону виділу згідно із законом (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Так, якщо сторони не досягли угоди про вартість будинку, то його дійсна вартість може бути визначена спеціалістами, зокрема відповідною експертизою або створеної судом для цієї мети комісією з урахуванням роздрібних (місцевих) цін на будівельні матеріали, тарифів на перевезення, оплати робочої сили за існуючими в даній місцевості розцінками, ступеня зносу будинку, а також з урахуванням інших конкретних обставин (місця розташування будинку, його благоустрою і т.д.).

Позивач неправомірно посилається на неможливість проживання з відповідачем, оскільки відповідач мешкає в іншому місці, інколи (чотири рази) заходив в будинок просив документи на будинок, з'ясовував ціну частки та за ключами від будинку, що також свідчила і сама позивачка та свідки.

Обставини перешкоджання належним чином не доведені.

Посилання позивачки на практику цін на будинки в м. Шостка є не доцільні, оскільки ціна відповідача не влаштовувала, тому він не погоджувався, оскільки це суперечило його інтересам щодо права розпоряджатися своєю власністю, зокрема позбавлення майна проти його волі.

Доводи Позивачки про те, що вона сама несе витрати по утриманню будинку також судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки з цього приводу позивачка має заявити вимоги про стягнення з відповідача коштів, попередньо відповідним чином підтверджених.

Наявність у відповідача на праві власності 1/4 частки іншого житла не може братися до уваги, оскільки також не може бути підставою для позбавлення його права на частку у спірному майні.

Враховуючи, що позивачкою були внесені кошти в сумі 115759 грн. на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області, як грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві власності на житловий будинок та 1/2 частки господарських споруд в виді погребу «Пг» та огорожі АДРЕСА_1, тому з урахуванням відмови у позові кошти внесені на депозит підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 207, 208-209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст. 365 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Шосткинської міської ради про припинення права власності на 1/2 частку в спільному майні, визнання права власності на цю 1/2 частку майна, стягнення грошової компенсації.

Управлінню Державної судової Адміністрації України повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 115759 грн., які були внесені позивачем ОСОБА_1 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області, як грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві власності на житловий будинок та 1/2 частки господарських споруд в виді погребу «Пг» та огорожі АДРЕСА_1, сплачені згідно квитанції № 7747 від 28 травня 2015 року, код платника ПАТ « Банк Грант» м. Харків, отримувач ТУ ДСА в Сумській області, код отримувача 26270240, банк отримувача ГУ ДКСУ у Сумській області, код отримувача № 000837013, відділення № 34 ПАТ « Східно-Український Банк « Грант» ( 41100, м. Шостка, Сумська область вул. Прорізна, 1а).

Відповідно до ст. 218 ЦПК України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особам, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом цього строку з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

У разі оскарження рішення, якщо воно не було скасованим, воно набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Л.О.Стародубцева