Постанова № 76196113, 28.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/749/18

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Потапчук В.О.

суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року прийнятого у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Присиваське Дослідне Господарство" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2018 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, скаржник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Присиваське Дослідне Господарство" в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 9 166,67 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 22,00 грн. на банківські реквізити (одержувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/50070000, код 37959779, МФО 852010, р/р 31219230700002; банк: ГУДКСУ у Херсонській області).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (в редакції від 06 жовтня 2005 року Закон №2960-IV) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому відповідно до Закону виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Позивач вказує, що за робоче місця, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю в 2017 році, відповідач до 17 квітня 2018 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9166,67 грн., у відповідності до звіту за формою 10-ПІ № 2764 від 28 лютого 2018 року за 2017 рік та розрахунку заборгованості по сплаті вищезгаданих санкцій. Крім того, нарахована пеня у сумі 22,00 грн. У зв'язку із несплатою вказаних сум, утворилась заборгованість у розмірі 9 188,67 грн. Несплата вказаних санкцій завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову Херсонському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року відкрито провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Обставини справи.

ДП "ПДГ" 28 лютого 2018 року подано до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою № 10-ПІ затвердженою Наказом Мінпраці України 10 лютого 2007 року № 42, відповідно до якого у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила 9 осіб, норматив штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа, фактично не працювало жодної особи з інвалідністю.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування визначена відповідачем у сумі 9 166,67 грн.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника 18 333,33 грн.

Не погоджуючись з вищевикладеним позивач звернувся до суду з вказаним позом.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вини відповідача по невиконанню нормативу створення робочих місць для інвалідів за 2017 рік немає, в його діях відсутні порушення статей 18, 19, 20 Закону № 875-ХІІ, а роботодавець, в свою чергу, вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення за невиконання нормативу робочих місць, таким чином суд прийшов до висновку, що вимога позивача про застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача є необґрунтованою, а тому в задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року (в подальшому - Закон № 875-ХІІ).

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» визначений обов'язок роботодавців своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону ч. 4ст. 20 Закону № 875-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що на підприємства покладено обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про кількість таких створених робочих місць і наявних вакансіях органи працевлаштування осіб з інвалідністю, проте, у підприємства відсутній обов'язок самостійно займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування на цьому підприємстві.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 та від 02 квітня 2013 року у справі № 21-95а13.

Оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, згідно листа-відповіді Генічеського районного центру зайнятості від 11 квітня 2018 року за вих. №2107/06/262 слідує, що відповідач 23 лютого 2017 року подав до центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316).

Для працевлаштування було зазначено 1 посаду "інженер з лісового господарства". Категорія громадян, бажана для працевлаштування на дану вакансію була зазначена - особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку. Актуальність зазначеної вакансії підтверджували в телефонному режимі, що передбачено ч. 4 Р. І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316.

Крім того, з вказаного повідомлення вбачається, що в 2017 році особи з інвалідністю, які знаходились на обліку в Генічеському районному центрі зайнятості до ДП "ПДГ" не направлялися, у зв'язку з тим, що не мали професій, відповідних до спеціалізації підприємства.

З викладеного вбачається, що ДП "ПДГ" наявне створене та введено в дію місце для працевлаштування особи з інвалідністю, на підставі чого суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів, щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до встановленого нормативу.

Крім того, необхідно зазначити, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про факт відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні інвалідів за 2017 рік, а судом таких фактів не встановлено.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції правильно зазначено, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, або за відмову направлених інвалідів працевлаштуватися або за відсутності безпосереднього звернення інваліда для працевлаштування.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат передбачений ст.139 КАС України здійсненню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції залишено судом апеляційної інстанції без змін.

Частиною першою ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

При цьому, відповідно до п. 2 частини 5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року прийнятого у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Присиваське Дослідне Господарство" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текс судового рішення складений та підписаний 28 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Потапчук В.О.Судді Шляхтицький О.І. Семенюк Г.В.