Постанова № 76196097, 28.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/8120/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Плав'янської сільської ради Сколівського району Львівської області на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Плав'янської сільської ради Сколівського району Львівської області, виконувача обов'язків голови Плав’янської сільської ради Сколівського району Львівської області Улич Дарії Матвіївни про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Курницька В.Я.,

час ухвалення рішення: 17:15:38,

місце ухвалення рішення - м. Сколе Львівської області,

дата складання повного тексту рішення - не вказано,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Плав'янської сільської ради Сколівського району Львівської області, в.о. голови ради Улич Д.М., яким з врахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправними дії та бездіяльність Плав`янської сільської ради, що полягають у неприйнятті рішення за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,03 га для обслуговування магазину по АДРЕСА_1; зобов`язати Плав`янську сільську раду у місячний строк з моменту набрання судовим рішення законної сили розглянути на сесії питання про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки та прийняти рішення відповідно до вимог ст. 123 Земельного Кодексу України.

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Плав’янської сільської ради Сколівського району Львівської області, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляди заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,03 га для обслуговування магазину по АДРЕСА_1; зобов'язано Плавянську сільську раду Сколівського районного суду Львівської області у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили на сесії розглянути питання про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га для обслуговування магазину по АДРЕСА_1 та прийняти рішення відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також суд стягнув з Плав’янської сільської ради Сколівського районного суду Львівської області на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, а саме 1280,00 грн. судового збору та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу.

Постанова мотивована тим, що в порушення вимог ст. 123 Земельного кодексу України Плав’янською сільською радою за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у встановлений законом місячний термін не прийнято жодного з двох можливих рішень - про надання такого дозволу чи про відмову у його наданні з підстав, передбачених законом, що підтверджується витягом з протоколу сесії ради від 28.10.2016 року та листів відповідача від 23.01.2017 року і 27.03.2017 року. Посилання відповідачів на положення ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якими у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, суд відхилив, оскільки відсутність затвердженого плану зонування або детального плану території є перешкодою для надання земельних ділянок у власність, а позивач звертався із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не з заявою про надання земельної ділянки у власність. При цьому, суд врахував, що позовні вимоги заявлено виключно до Плав’янської сільської ради як до колегіального органу, а не до в.о. сільського голови. Також суд зазначив, що підлягають задоволенню позовні вимоги лише в частині визнання протиправною бездіяльності Плав`янської сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. А в частині вимог про визнання протиправними дій Плав`янської сільської ради у задоволенні позову слід відмовити.

Постанову в апеляційному порядку в частині задоволення позову оскаржив відповідач Плав'янська сільська рада Сколівського району Львівської області. Вважає, що в цій частині постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати постанову у вказаній частині і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржена постанова всупереч вимогам ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України не містить правових обґрунтувань задоволення позову. Зокрема, відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме 1280,00 грн. судового збору та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу, оскільки, на думку апелянта, позивач не надав належних доказів факту понесення цих витрат та їх розміру, а також суд не навів мотивів свого рішення в цій частині.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, а тому з врахуванням положень ч. ч. 1, 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встанови суд, станом на день подання позову до суду ОСОБА_2 був власником об`єкта нерухомого майна - приміщення магазину площею 63, 1 кв. м по АДРЕСА_1, на підтвердження чого надав суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.06.2015 року індексний № 38872393.

Право власності позивача на вказане майно виникло на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08.04.2015 року у справі № 453/451/15-ц, яким за ним було визнано право власності на вказаний магазин у порядку спадкування за законом після смерті матері. Зокрема, у зазначеному рішенні суду вказано, що за життя чоловіку матері позивача належав магазин загальною площею 63, 1 кв. м (з яких основна площа 48,2 кв. м і допоміжна 14, 9 кв. м), розташований по АДРЕСА_1. Вказаний об'єкт нерухомого майна був побудований у 2005 році позивачем та його батьком на фундаменті магазину, що згорів і був переданий його батькові ОСОБА_5 споживчим товариством Сколівської райспоживспілки Львівської області на підставі накладної від 08.10.2004 року після проведення оплати за придбане майно.

Згідно з рішенням Плавянської сільської ради Сколівського району Львівської області від 05.02.2003 року № 7 «Про затвердження земельних ділянкок під забудовами магазинів Сколівського СТ» за магазином № 36 Сколівського СТ (зазначений вище магазин в с. Плав`я) було закріплено земельну ділянку площею 0,03 га. Також даним рішенням зобов`язано землевпорядника сільської ради внести зміни до земельної кадастрової книги.

19.10.2016 року ОСОБА_2 як власник зазначеного нерухомого майна звернувся до Плавянської сільської ради Сколівського району Львівської області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,03 га для обслуговування приміщення магазину.

Однак, як встановив суд з копії виписки з протоколу засідання 8-ої сесії 7-го скликання Плав’янської сільської ради Сколівського району Львівської області від 28.10.2016 року, розгляд вказаної заяви позивача вирішено відтермінувати на наступну сесію, а з наявної в матеріалах справи копії листа сільської ради від 23.01.2017 року № 5 вбачається, що 30.12.2016 року на 9 сесії 7-го скликання рішення по питанню надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га для обслуговування магазину не прийнято. Також в листі відповідача від 27.03.2017 року № 41 зазначено про неприйняття рішення із спірного питання на 10-ій сесії 17.03.2017 року, в якому той зазначив про обговорення вказаного питання на сесії та про те, що земельну ділянку під обслуговування магазину можна надати після розробки детального плану території земельної ділянки житлової та громадської забудови.

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, Плав’янська сільська рада Сколівського району Львівської області не прийняла в межах своїх повноважень і встановлений законом строк жодного рішення по суті за результатами розгляду зазначеної вище заяви ОСОБА_2, а саме рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу, чим допустила протиправну бездіяльність.

Доводи відповідачів про те, що вказана заява позивача була розглянута у встановленому законом порядку колегія суддів вважає безпідставними і не бере до уваги з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з нормами ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

А відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм реалізація повноважень здійснюється місцевою радою виключно шляхом прийняття відповідного рішення (у спірному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу).

Однак, як зазначено вище, Плав’янська сільська рада Сколівського району Львівської області не розглянула і не вирішила заяву по суті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та строк, оскільки не прийняла жодного рішення, а саме рішення окремим документом в письмовій формі.

А відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий же обов'язок органів місцевого самоврядування встановлений ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у спірному випадку Плав’янська сільська рада Сколівського району Львівської області допустила протиправну бездіяльність щодо невирішення у встановленому законодавством порядку та у спосіб заяви ОСОБА_2 від 19.10.2016 року про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,03 га для обслуговування приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1.

Також, на думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Плав’янської сільської ради Сколівського району Львівської області у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили на сесії розглянути спірне питання та прийняти рішення відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України.

Щодо посилання апелянта на факт скасування постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.02.2018 року зазначеного вище рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08.04.2015 року у справі № 453/451/15-ц, яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на вказаний магазин, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, а також скасування запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1, на підтвердження чого відповідач надав копію вказаної постанови апеляційного суду і копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності від 16.04.2018 року індексний № 120742486, колегія суддів зазначає таке.

Зазначені обставини, рішення суду та державного реєстратора мають значення для вирішення питання і повинні враховуватись відповідачем при вирішенні по суті заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,03 га для обслуговування приміщення магазину. Однак колегія суддів зазначає, що питання наявності чи відсутності підстав надання ОСОБА_2 спірного дозволу не належить до предмета спору у даній справі, а тому надані відповідачем додаткові докази не мають значення для вирішення даної справи. Також колегія суддів наголошує, що суд вирішує питання правомірності рішень (дій) або наявності чи відсутності протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень на момент їх прийняття (вчинення, допущення), а обставини, які виникли пізніше, не можуть бути підставою визнання незаконним чи необґрунтованим рішення суду, прийнятого без врахування цих обставин, про які суду не було і не могло бути відомо.

Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат колегія суддів зазначає таке.

Частинами 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваної постанови, було встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 87 цього Кодексу було визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Частинами 1, 3 ст. 90 цього Кодексу було передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваної постанови, було передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Враховуючи зміст наведених вище норм законодавства, колегія суддів зазначає, що для відшкодування особі, на користь якої ухвалене рішення суду, іншою стороною понесених позивачем судових витрат, необхідно встановити факт понесення цих витрат, зв'язок цих витрат із розглядом справи, їх підтвердження належними доказами.

Як зазначено вище, суд першої інстанції стягнув з Плав’янської сільської ради Сколівського районного суду Львівської області на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, а саме 1280,00 грн. судового збору та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу.

Факт сплати позивачем судового збору у вказаному розмірі підтверджується квитанцією від 24.04.2017 року № 86. Також судовий збір сплачений у розмірі, встановленому чинною на день подання позову редакцією ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

А факт понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується договором про надання правової допомоги від 10.05.2017 року, укладеним з адвокатом ОСОБА_6, актом виконаних робіт до цього договору від 21.06.2017 року із детальним розрахунком видів та вартості наданих послуг та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 21.06.2017 року № 2 про сплату позивачем вартості правової допомоги за вказаним договором в розмірі 4200,00 грн.

Дослідивши зазначені документи, колегія суддів вважає, що факт понесення ОСОБА_2 витрат на правову допомогу та їх розмір підтверджується належними та достатніми доказами, надані позивачу види правової допомоги передбачені Законом України «Про адвокатуру» та безпосередньо пов'язані з підготовкою і розглядом справи, а також їх розмір не перевищує граничного розміру, встановленого Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано стягнув з Плав’янської сільської ради Сколівського районного суду Львівської області на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, а саме 1280,00 грн. судового збору та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Плав'янської сільської ради Сколівського району Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Сколівського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року у справі № 453/442/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Плав'янської сільської ради Сколівського району Львівської області, виконувача обов'язків голови Плав’янської сільської ради Сколівського району Львівської області Улич Дарії Матвіївни про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 03.09.2018 р.