Постанова № 76196089, 29.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/2629/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка, Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Гром І.І.,

представник позивача : ОСОБА_1

представник відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (головуючий суддя Дерех Н.В., м. Тернопіль, повне судове рішення складено 02.03.2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

25.01.2018 року ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2.) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області та просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3085471-13 від 10.05.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що земельна ділянка, що була використана як об'єкт нарахування земельного податку, надана для ведення Фермерського господарства «БИЧ», а тому саме дане Фермерське господарство-землекористувач і є суб'єктом податкових відносин і повинно бути платником земельного податку. Зазначив, що позивач не може використовувати зазначену земельну ділянку, оскільки законодавство не наділяє фізичних осіб правом бути суб'єктом фермерської діяльності безпосередньо без створення господарюючого суб'єкта, не порушуючи при цьому її цільового призначення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018у задоволенні адміністративного позовнувідмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Апелянт наполягає на тому, що податкове-повідомлення рішення є протиправним, оскільки у нього немає і ніколи не перебувало земельної ділянки, площею 10 га для ведення селянського господарства, а тому вважає податковий орган помилився із об'єктом оподаткування. Крім того вказує на те, що фактичним землекористувачем, земельної ділянки, як перебуває в нього в оренді є фермерське господарство, яке його використовує з метою ведення фермерського господарства, відтак податковий орган також помилився із платником земельного податку.

У відзиві на апеляційну скаргу, ГУ ДФС у Тернопільській області зазначає, що судом першої інстанції всебічно та повно досліджено всі матеріали справи, суд правомірно прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є правовірним та винесеним на підставі та у спосіб передбачений законом.

Доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів постійного права користування (оренди) земельної ділянки іншою особою. Звертає увагу на те, що платником даного податку є особа у котрої наявні правоустановчі документи щодо земельної ділянки, за котру така стягується.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно Державного Акта на право постійного користування землею, зареєстрованого у Книзі реєстрацій Державних актів на право постійного користування землею за № (25.02.1993року) 44, земельну ділянку, яка розташована на території (Жуківської) Надрічнянської сільської ради народних депутатів, надано для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_2.

Листами Надрічнянської сільської ради Бережанського району Тернопільської області від 23 червня 2016 року №252 та від 25 жовтня 2016 року №457, адресованих Бережанському відділенню Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, Надрічнянська сільська рада просить нарахувати земельний податок за земельну ділянку площею 10 гектарів, яка рішенням Бережанської ради народних депутатів Бережанського району Тернопільської області від 11 квітня 1991 року надана в постійне користування ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1). Кадастровий номер цій земельній ділянці, що знаходиться за межами населеного пункту, не присвоєно, нормативно-грошова оцінка не проведена.

Судом встановлено, що за земельну ділянку по населеному пункті с.Надрічне (для ведення особистого селянського господарства (рілля) площею 10 гектарів) контролюючим органом проведено нарахування земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік громадянину ОСОБА_2 в сумі 12517,5 грн..

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесене податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №3085471-13 від 10.05.2017 року по земельному податку з фізичних осіб.

На адресу позивача надсилалась податкова вимога форми «Ф» від 05.09.2016 року №626-12.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю, об'єктом оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності, оскільки позивач є власником земельної ділянки податковим органом правомірно визначено грошове зобов'язання позивачу, і як наслідок, правомірним є податкове повідомлення - рішення №3085471 від 10.05.2017 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до абзацу 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, Державного акту на право постійного користування землею виданого ОСОБА_2 на підставі рішення Бережанської районної ради Бережанського району Тернопільської від 11.04.1991 року, йому надано у постійне користування земельну ділянку площею 10 гектарів, тобто позивач є землевласником, землекористувачем, у встановлений законом спосіб, а відтак і платником земельного податку.

Зазначений факт також спростовує, покликання апелянта на те, що він фактично не є землевласником чи землекористувачем земельної ділянки розміром 10 га, оскільки як уже було зазначено, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відтак, з огляду на викладені норми та обставини справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача в 2017 році існував обов'язок зі сплати податку. Відповідно, здійснений контролюючим органом розрахунок суми податкового зобов'язання, яка була визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є правомірним.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо того, що фактичним землекористувачем є Фермерське господарство «Бич» є безпідставними, оскільки відсутні будь які документи, які б підтверджували статус особи землевласника чи землекористувача, набутого в порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі №819/105/18- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Гуляк Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено 31.08.2018 року.