Ухвала суду № 76191912, 29.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1331/18 Справа № 172/419/18 Головуючий у 1 й інстанції - Лила В. М. Доповідач - Калініч Н.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Калініч Н.І.

суддів: Іванченка О. Ю., Мудрецького Р. В.

за участю секретаря: Гичка Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041560000029 від 28 березня 2018 року, за апеляційною скаргою начальника Васильківського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Скочка В. А. на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року, якою обвинувальний акт відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сергіївка Красноармійського району, Донецької області, громадянин України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, має чотирьох неповнолітніх дітей 2011, 2012, 2013 та 2016 року народження, відносно яких позбавлений батьківських прав, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше судимий:

1. 19.07.2017 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 296, ч.1 ст.125, ч.1 ст. 70, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнено з випробовуванням строком на 3 роки. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.10.2017 року вирок змінено в частині призначення покарання та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з випробовуванням строком 3 роки;

2. 26.05.2017 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75,76 КК України від відбуття покарання звільнено з випробувальним строком 3 роки.

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 166 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків,

за участю прокурора учасників провадження:

обвинуваченого: ОСОБА_3

прокурорів: Туча С.А., Скочка В.А.

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку стосовно твердження про невизначеність часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення, винуватості, форми вини, мотиву та мети вчинення злочину, який інкримінуються обвинуваченому, тобто суд фактично вийшов за межі питань, які має вирішувати суд під час проведення підготовчого судового засідання.

На думку прокурора висновок суду є необґрунтованим та незаконним, оскільки не відповідає змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні. Мотивуючи свою позицію прокурор зазначає, що в обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушенню, обвинувачення сформульовано достатньо детально, щоб можна було чітко зрозуміти, які саме діяння ставляться ОСОБА_3 у вину. Цілком зрозумілою є інформація щодо кваліфікації діянь обвинуваченого. У формулюванні обвинувачення (пред'явленого ОСОБА_3) викладені всі обставини, які у відповідності до положень ст.91 КПК України входять до предмету доказування.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він являючись батьком малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, посягаючи на основні принципи суспільної моральності у сфері виховання дітей, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов'язками, всупереч вимогам ст.51 Конституції України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.150, 180 Сімейного Кодексу України, ст. 166 КК України, які зобов'язують батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, утримувати дитину до досягнення повноліття, будучи обізнаним з травня 2014 року про тяжку хворобу сина у вигляді цукрового діабету І типу, тяжкого перебігу, участі у вихованні, утриманні та лікуванні малолітнього Даніла не приймав, перебігом тяжкої хвороби не цікавився, належного дієтичного харчування синові не забезпечив, не сприяв дотриманню режиму інсулінотерапії та правил особистої гігієни дитини, навпаки постійно зловживав алкогольними напоями, використовуючи соціальну допомогу не за призначенням, на ґрунті чого, постійно вчиняв сварки та бійки, тим самим постійно утримував родину в психологічному тиску, блокуючи перебіг необхідного лікування хвороби Даніла за рекомендацією лікаря - ендокринолога.

Таким чином, своїми протиправними діями та бездіяльністю відносно забезпечення належного лікування сина ОСОБА_4, які виразилися в злісному невиконанні батьківських обов'язків призвели до ускладнення перебігу цукрового діабету у вигляді діабетичного кето ацидозу 1 ступеня, які відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №3136 від 24.07.2017 р. відносяться до тяжких наслідків перебігу хвороби, оскільки цей стан при несвоєчасному лікуванні і проведенні інтенсивної терапії в умовах спеціалізованого стаціонару, може загрожувати життю дитини і привести до летального випадку.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 166 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків, як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті не конкретні, оскільки у обвинувальному акті не зазначено, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватості, форми вини, мотивів за якими діяв обвинувачений ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурорів, які вважали повернення акту необґрунтованим та просили задовольнити апеляційну скаргу прокурора, думку обвинуваченого, який просив прийняти рішення на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, встановлений ст. 291 КПК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, вказані вимоги закону суд першої інстанції дотримався та колегія суддів погоджується з висновками судом першої інстанції, що стороною обвинувачення не сформульовано обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті формально викладено фактичні обставини, оскільки обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1.фактичних обставин кримінального правопорушення, з зазначенням подій скоєння правопорушення.

2.правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3.формулювання обвинувачення.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту.

Обвинувальний акт містить вказівку про невиконання батьком обов'язків щодо піклування про здоров'я дитини, оскільки дитина страдає на цукровий діабет, однак що саме про це свідчить, що свідчить про ускладнення перебігу цукрового діабету, які факти були з цього приводу зафіксовано для вказаного висновку, обвинувальний акт не містить. Крім того, обвинувальний акт має вказівку про утримання обвинуваченим родини в психологічному тиску, однак обвинувачення формальне та не містить конкретних підстав для вказаного висновку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неконкретність, суперечливість обвинувачення , яке міститься у обвинувальному акті , що є порушенням права обвинуваченого на захист, оскільки у відповідності до ст. 42 КПК України, особа повинна знати у чому її підозрюють, щоб мати можливість захищати себе від пред'явленої підозри.

Однією із складових права обвинуваченого на справедливий суд, передбаченого п.а ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Вказані недоліки обвинувального акту суперечать положенням ст. 2 КПК України, відповідно до якої завданням кримінального провадження є повне та неупереджене розслідування і судовий розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали та не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування ухвали суду , тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, п.3 розділу Х11 «Прикінцевих та перехідних положень ЗУ « Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу начальника Васильківського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Скочка В. А. залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 166 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків, залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

_____ ___ ____

Калініч Н.І. Іванченко О. Ю. Мудрецький Р. В.