Ухвала суду № 76191507, 31.08.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9730/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О.В., за участю секретаря судового засідання Рабош А.О., прокурора Андришин О.В., Попович В.Я., підозрюваного ОСОБА_1, захисників - Качайло А.І., Сегедій Ю.М., представника потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області радника юстиції Андришин О.В., в кримінальному провадженні №12018070000000204, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.07.2018 року про продовження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дубиничі Перечинського району Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, розлученого; з вищою освітою, депутата 7-го скликання, інваліда ІІІ групи, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

строку запобіжного заходу тримання під вартою без визначення застави на два місяці,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № №12018070000000204 від 14.07.2018 року за ч. 3 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що13 липня 2018 року біля 22 години 44 хвилини, водій ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Jeep» моделі «Grand Cherokee» реєстраційний номер Словацької Республіки «НОМЕР_1», разом з пасажиром гр.ОСОБА_7, яка сиділа на передньому сидінні пасажира, рухався по вулиці Ужгородській в населеному пункті місто Перечин, по автодорозі «Н-13» сполученням «Львів-Самбір-Ужгород», зі сторони міста Великий Березний у напрямку міста Ужгород, проїжджаючи заокруглення дороги праворуч, що перед будинком №10, де дорога має дві смуги руху, по одній у кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою горизонтальною розміткою 1.1. (вузька суцільна лінія) що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, діючи в супереч вимог п.п. 1.3.; 2.1. «а»; 2.3. «б»; 2.9. «а»; 10.1. та 12.1. «Правил дорожнього руху України», будучи самовпевненим та самонадіяним, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не втримав автомобіль у межах своєї смуги руху, допустив виїзд правими колесами автомобіля на правий по ходу його руху тротуар та наїзд на бетонний бордюр мосту над канавою, після чого, проїхавши правим тротуаром змінив напрямок свого руху ліворуч та переїхавши через зустрічну смугу руху, виїхав на лівий походу його руху тротуар де допустив наїзд на пішоходів гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9, які в той час рухалися тротуаром зі сторони міста Ужгорода у напрямку центру міста Перечин.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід гр.ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканка АДРЕСА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: травматичного розриву середньої сорочки і лівого шлуночка, дугоподібного розриву правої долі печінки, які супроводжувалися масивною внутрішньою кровотечею; переломів ребер зліва 2-8 по середньо-ключичній лінії з крововиливом в навколишні м'які тканини, і пошкодженням пристінкової плеври в проекції 5-6-го ребер; переломів 3-6-го ребер по біля ключичної лінії з пошкодженням пристінкової плеври (всі вищеописані переломи прямі); поперечного перелому грудини в області рукоятки грудини з крововиливом в навколишні м'які тканини; переломів ребер справа 1-11 по середньо ключичній лінії з крововиливами в навколишні м'які тканини і пошкодженням пристінкової плеври в проекції 4-7 ребер; переломів 2-9 ребер по біля хребтової лінії з крововиливами в навколишні м'які тканини; закритого перелому правого стегна в нижній третині; ділянок осадження на шкірних покривах правого плечового суглобу по передньо-внутрішній поверхні правого плеча в середній третині, по зовнішній передній поверхні правого передпліччя в верхній третині і середній третині, по передньо-боковій поверхні грудної клітини справа в проекції 3-8 ребер по середньо-ключичній лінії; на шкірних покривах черевної стінки зліва з переходом на задню поверхню грудної клітки; по передній поверхні лівого плечового суглобу в проекції лівої ключиці, по передній поверхні лівого плеча; лівого ліктьового суглобу, по передньо-внутрішній поверхні лівого стегна з захватом лівого колінного суглобу, які є характерними та виникли під час дорожньо-транспортної пригоди, а саме наїзду автомобіля на пішохода.

За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження, згідно п.2.1.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті гр.ОСОБА_9.

Крім цього, у результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід потерпіла ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканка АДРЕСА_3, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кісток тазу з пошкодженням судин і розчавленням м'яких тканин і м'язів; закритого уламкового перелому стегнової кістки лівого стегна; закритого уламкового перелому нижньої третини велико-гомілкової кістки справа; обширно-скальпованої рваної рани лівого стегна, у верхній третині та пахової ділянки; масивних синців і гематоми лівого стегна, лівої і правої ягодиць з розчавленням м'язів; ділянок осадження на шкірних покривах лівого стегна у верхній третині з захватом пахової ділянки і передньої поверхні брюшної стінки, які є характерними та виникли під час дорожньо-транспортної пригоди, а саме наїзду автомобіля на пішохода.

За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження, згідно п.2.1.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті гр.ОСОБА_8.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.3.; 2.1. «а»; 2.3. «б»; 2.9. «а»; 10.1. та 12.1. Правил дорожнього руху України.

Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог п.п. 1.3.; 2.1. «а»; 2.3. «б»; 2.9. «а»; 10.1. та 12.1. Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням гр.ОСОБА_9 та гр.ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, які потягли за собою їх смерть.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України, а саме, порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

14 липня 2018 року органом досудового розслідування у відповідності до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 та 213 Кримінального процесуального кодексу України, було затримано гр.ОСОБА_1

14 липня 2018 року гр.ОСОБА_1 у встановленому ст.ст.276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України.

23 серпня 2018 року гр.ОСОБА_1 у встановленому ст.ст.42, 276, 277, 278, 279 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про зміну (уточнення) раніше повідомленої підозри, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 279 Кримінального процесуального кодексу України, підставою для зміни (уточнення) раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 стало уточнення часу та місця вчинення злочину, перелік отриманих потерпілими в результаті ДТП тілесних ушкоджень та кількості померлих осіб.

Допитаний як підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, відмовився коментувати своє відношення до повідомлення йому про підозру та давати покази, мотивуючи це тим, що йому потрібно ще певний час для роздумів.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець та мешканець АДРЕСА_4, громадянин України, з вищою освітою, депутат Перечинської РДА.

16 липня 2018 року слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О. обрала відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_1 з 14 липня 2018 року 02 год. 10 хв. по 11 вересня 2018 року 02 год. 10 хв.

27.08.2018 року за вихідним №04/2/5-280-18 було направлено доручення слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Закарпатській області майору поліції Гарапко М.В. у встановленому ст. ст. 111, ч.ч. 1, 2, 7 ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України порядку повідомити підозрюваному ОСОБА_1 та його захисникам - адвокатам Качайло А.І. та Сегедій Ю.М., а також потерпілим ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_4, про завершення досудового розслідування, відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів та надати можливість останнім ознайомитися з ними, а також надати доступ до таких матеріалів, речових доказів, їх частин, приміщень або інших місць, які містять відомості, що будуть використані у суді як докази.

27.08.2018 року слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Закарпатській області майором поліції Гарапко М.В. було виконано доручення прокурора та повідомлено сторони про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018070000000204 та надано доступ сторонам до матеріалів кримінального провадження.

Клопотання мотивоване тим, що станом на 30.08.2018 року із матеріалами кримінального провадження ознайомилися потерпіла ОСОБА_12, а потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не ознайомилися. Не ознайомилися із матеріалами кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Качайло А.І. та Сегедій Ю.М..

Окрім цього, органу досудового розслідування після ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження та речовими доказами, потрібен певний час для складання обвинувального акту та реєстру до нього, затвердження обвинувального акту, вручення його стороні захисту та подальшого його спрямування за підсудністю.

У клопотанні прокурор вказує, що на даний час заявлені раніше органом досудового розслідування ризики не зменшилися, підозрюваний ОСОБА_1 відмовляється давати покази, перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може виїхати за межі України чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадження, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із триманням під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, дає підстави для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Необхідність продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, які і послужили підставою для обрання такого запобіжного заходу відносно останнього. Ризики які послужили підставою для обрання запобіжного заходу наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати, тому подальше тримання під вартою ОСОБА_1 буде виправданим та необхідним.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1, оскільки підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підсудного, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Беручи до уваги викладене, прокурор у клопотанні просить продовжити строк запобіжного заходу тримання під вартою без визначення застави підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та мешканця АДРЕСА_4 громадянину України, з вищою освітою, депутату Перечинської РДА, раніше не судимому, не одруженому на два місяці .

У судовому засіданні прокурори клопотання підтримали, просили його задовольнити.

У судовому засіданні підозрюваний та його захисники заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно частини 6 статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються..

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ухвалою від 16 липня 2018 року слідчого судді Ужгородським міськрайонним судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1. Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_1 з 14 липня 2018 року 02 год. 10 хв. по 11 вересня 2018 року 02 год. 10 хв.

Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали досудового розслідування, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Як вбачається з матеріалів, наданих прокурором, які обґрунтовують клопотання, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи регламентовані Главою 10 - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Главою 18 - запобіжні заходи, затримання особи Кримінального процесуального Кодексу України (надалі - КПК України).

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Так, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, тобто наявні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадження, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Слідчий суддя також враховує, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 16 липня 2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 без визначення застави по 11 вересня 2018 року 02 год. 10 хв.

Слідчий суддя враховує, при продовженні дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1, що наявний зазначений прокурором ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань. До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4, розлучений; з вищою освітою, депутат 7-го скликання, інвалід ІІІ групи, раніше не судимий, стан його здоров'я.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для продовження строку запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1, у виді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування.

Слідчим суддею встановлено, що по даному кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено, так як слідству необхідно провести зазначені в клопотанні процесуальні в даному кримінальному провадженні.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю, що доводи є обґрунтованими, оскільки заявлені у клопотанні ризики не зменшилися та продовжують існувати.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчим суддею враховані вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, слідчий суддя враховує, що в засіданні ОСОБА_1 та його захист не повідомили про існування обставин, які б свідчили про безпідставне затягування розслідування кримінального провадження, а також, що існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, які виникли внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування.

Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_1 строків тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Згідно ч.4 ст.196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Вказана норма застосовується і до вимог ухвали слідчого судді про продовження строків тримання під вартою.

Статтею 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 114 КПК України, будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

При цьому, нормами кримінально-процесуального закону визначено подальший порядок продовження строків досудового розслідування, однак орган досудового розслідування таким правом не скористався.

Отже, продовження слідчим суддею строку тримання під вартою ОСОБА_1 поза межами строку досудового розслідування вочевидь не узгоджують з вимогами визначеними ч.3 ст. 197 КПК та усталеною практикою ЄСПЛ.

Так, відповідно до цієї практики (справа «Чанєв проти України» заява №46193/13 від 09.10.2015р.), Європейський Суд звернув увагу на необхідність утримання підозрюваної особи під вартою лише на підставі відповідного судового рішення, в тому числі зазначено, що при направленні обвинувального акту до суду запобіжний захід щодо обвинуваченого є незмінним у межах строку, визначеного ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.

Звертає на себе увагу і те, що згідно до ч.3 ст.219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею. Однак за наявності інших запобіжних заходів встановлених ч.1, 2 ст. 176 КПК, лише строк тримання під вартою і строк домашнього арешту обмежується строком досудового розслідування і виключень з цього переліку не має. Отже наведене дає змогу прийти до висновку, що вимоги ч.3 ст.219 КПК застосовні до запобіжних заходів, які не обмежують право на особисту свободу.

У справі "Чопенко проти України" (Заява № 17735/06) у п. 62. Суд повторно зазначає, що саме національні органи, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення національного законодавства. Проте Суд повинен перевірити, чи спосіб, в який тлумачиться та застосовується національне законодавство, породжує наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії (№ 1)" (Scordino v. Italy (по. 1)) [ВП], заява № 36813/97, пп. 190, 191, ECHR 2006).

Строк тримання під вартою при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, поза межами строку досудового розслідування, жодним процесуальним законом не визначений, а тому врахування його в строк досудового розслідування обов`язково призведе до невиправданого та незаконного тримання підозрюваного під вартою, що є неприпустимим.

Вказані висновки узгоджуються, окрім іншого і з практикою ЄСПЛ (справа "Єлоєв проти України"(Заява N 17283/02 від 6 листопада 2008 року) відповідно до якої, практика тримання обвинувачених під вартою без конкретного юридичного підґрунтя або за відсутності чітких правил, які б регулювали такі питання, внаслідок чого такі особи можуть бути позбавленими свободи протягом необмеженого строку без відповідного дозволу суду, - несумісна з принципом юридичної визначеності та принципом захисту від свавілля, які червоною ниткою проходять через Конвенцію і принцип верховенства права.

Таким чином, період тримання підозрюваного під вартою протягом часу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження, поза межами встановлених строків досудового розслідування, не відповідає вимогам пункту 1 статті 5 Конвенції.

До того ж, слідчий суддя зауважує, що кримінальним процесуальним законом , зокрема ч.3 ст. 197 КПК України, чітко врегульовано питання щодо строків тримання під вартою та їх меж, на противагу від ч.3 ст.219 КПК, яка допускає, у деяких випадках, зміщення строків досудового розслідування, що на думку колегії, носить характер правової невизначеності.

Слідчий суддя враховує, досудове розслідування кримінального провадження, внесено до ЄРДР за № №12018070000000204 14.07.2018 року, 14 липня 2018 року органом досудового розслідування у відповідності до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 та 213 Кримінального процесуального кодексу України, було затримано гр.ОСОБА_1, 14 липня 2018 року гр.ОСОБА_1 у встановленому ст.ст.276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 ст.7 цього кодексу, зокрема засади верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст спрямованості діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя враховує, також що на час розгляду даного клопотання захисники підозрюваного ознайомились з матеріалами кримінального провадження, а гр.ОСОБА_1 ознайомився з одним томом із трьох наявних у органу досудового розслідування.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою підлягає задоволенню в межах строків досудового розслідування по 14.09.2018 року.

Крім цього, вирішення питання про заставу не є предметом розгляду цієї справи, що вбачається з вимог ч. 4 ст. 199 КПК України, яка є відсилочною на ст. 193 КПК України, що врегульовує виключно процедуру судового розгляду клопотання про продовження строку і не передбачає можливості вирішення такого клопотання.

З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід щодо ОСОБА_1 буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 117, 178, 183, 184, 193-194, 197, 199, 202, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області радника юстиції Андришин О.В., в кримінальному провадженні №12018070000000204, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.07.2018 року про продовження строку запобіжного заходу тримання під вартою без визначення застави підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, а саме по 14 вересня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош