Постанова № 76191056, 21.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4209/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 серпня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Собослой Г.Г.,

суддів: Фазикош Г.В., Бисага Т.Ю.,

з участю секретаря: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2018 року у справі №308/4209/16 (Головуючий: Придачук О.А.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород», Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради, третя особа - Управління СБ України в Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до Розпорядження Закарпатської ОДА від 30.08.2010 року № 185-р «Про призначення ОСОБА_1.» з 30 серпня 2010 року його призначено на посаду директора «Міжнародний аеропорт Ужгород» та прийнято рішення про укладення контракту. 30 серпня 2010 року між Закарпатською ОДА та ОСОБА_1 було укладено контракт з директором комунального підприємства терміном дії з 30.08.2010 року до 30.08.2015 року. Після закінчення строку контракту він продовжував виконувати свої обов'язки директора ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород», виходив на роботу, виконував організаційно-розпорядчі функції керівника Аеропорту тощо. Закарпатською ОДА (Вищим органом управління за контрактом) не вживалось жодних передбачених законодавством заходів по попередженню його у порядку ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення та відмову Вищого органу управління у переукладенні з ним контракту на новий термін. Так само не вживалось жодних заходів по своєчасному вирішенню питання про переукладення контракту, як не було вирішено питання про звільнення його з роботи з підстав та у порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи те, що умови праці (оплата праці, функціональні обов'язки та повноваження директора) передбачені виключно умовами контракту нагальною є потреба у визначенні умов праці директора Аеропорту, або згідно умов контракту або на загальних підставах, відповідно до умов визначених Вищим органом управління у зв'язку з чим звернувся з службовою запискою до начальника відділу управління комунальним майном виконавчого апарату Закарпатської обласної ради та заступника директора департаменту ЖКГ будівництва та інфраструктури - начальника управління інфраструктури, транспорту та туризму Закарпатської обласної державної адміністрації, що підтверджується службової запискою від 04.09.2015 року 31-514 та 28.09.2015 року (вих.№ 1-557) з листом до начальника Закарпатської територіальної державної інспекції з питань праці, що підтверджується листом від 28.09.2015 року вих.№1-557. Також, листом від 04.09.2015 року №11-513 позивач повідомив Голову Закарпатської ОДА, що згідно з умовами п.8 контракту з директором комунального підприємства і з ним від 30.08.2010 року трудові відносини тривали з 30.08.2010 року до 30.08.2015 року. Оскільки, жодна сторона контракту не поставила вимогу про припинення строкового трудового договору, то згідно п.2 ст.36 КЗпП України трудові відносини тривають і набули безстрокового характеру. На лист позивача Територіальна державна інспекція з питань праці у Закарпатській області надала роз'яснення стосовно правового статусу керівника комунального підприємства у разі не розірвання з ним у встановлені терміни трудового договору. Зокрема, інспекція праці звернула увагу, що норма контракту на взірець «контракт припиняє свою дію після закінчення терміну дії» не мають наслідком безпосереднього припинення трудових відносин з працівником, якщо тільки роботодавець не формалізує своє право (передбачене контрактом) у вигляді відповідного наказу чи розпорядження. Окрім того, інспекція праці зазначила, що відповідно до умов контракту позивач підлягав звільненню 30.08.2015 року. Однак, у зазначений термін роботодавець не видав (не оформив) відповідний наказ або розпорядження про припинення з ним строкових трудових відносин, не ознайомив його зі змістом цього документу, не здійснив відповідного розрахунку з ним та не вніс необхідний запис у трудову книжку.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.39 КЗпП України вважає, що його звільнення за п.2 ст.36 КЗпП України є незаконним.

Крім того, позивача звільнили неправомірно за двома статтями, що є неприпустимим Пункт 2 статті 40 КЗпП України взагалі не поширюється на його випадок, так як скасування допуску до державної таємниці є незаконним і виконання його обов'язків не вимагає доступу до державної таємниці. Надумані порушення в цій частині не могли братися до уваги, адже справа де предметом є підстава для скасування допуску до державної таємниці є предметом розгляду апеляційного суду Закарпатської області, про що ним було проінформовано голову ОДА.

Позивач зазначає, що за своїми функціональними обов'язками не потребує доступу до документів з інформацією з обмеженим доступом з грифом «таємно». У своїй роботі позивач як директор таємних документів не створює, і документів, що містять таємну інформацію не використовує. Перед звільненням позивач перебував у відпустці, з якої вийшов 28.03.2016 року, коли його і ознайомили з наказом про звільнення від 25.03.2016 року, отже звільнення є незаконним і з тієї підстави, що звільнення в період перебування у відпустці не допускається.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати незаконним звільнення та поновити на попередній роботі та займаній посаді директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» з 29.03.2016 року, скасувати наказ Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» від 25.03.2016 року № 26/0 про звільнення ОСОБА_1, скасувати рішення Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 року № 217, скасувати розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 року №12, стягнути з Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2016 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації, голови Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 року №12 - скасовано.

В наказі т.в.о директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» Гангур В.М. від 25.03.2016 року №26/0 змінено формулювання підстави звільнення з роботи ОСОБА_1 із п.2 ст.36 на п.2 ст.40 КЗпП України, виключивши з формулювання підстав звільнення п.2 ст.36 КЗпП України та зазначивши підставою для внесення наказу - рішення ІІ сесії VII скликання Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 року №217 «Про управління Закарпатським обласним комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Ужгород».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення суду подана апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення у частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог і в цій частині прийняти постанову про задоволення позовних вимог та визнати незаконним звільнення та поновити позивача на попередній роботі та займаній посаді директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» з 29.03.2016 року, скасувати наказ Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» від 25.03.2016 року №26/0 про звільнення ОСОБА_1, скасувати рішення Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 року №217 та стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2016 року по день поновлення на роботі з розрахунку 8 625 грн. 29 коп., а в частині скасування розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 року №12 просить рішення суду залишити без змін.

Вважає, що рішення суду (за винятком його частини про скасування розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 року №12) є незаконним, необґрунтованим, з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Від представників Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради, Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області надійшли відзив на апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка підтримала доводи викладені в апеляційні скарзі, представників Закарпатської обласної держаної адміністрації - Павлюк С.Ю., Закарпатської обласної ради - Ільницька Л.Ю., Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» - Голбаня О.В. та Чернобук Я.Л., представника третьої особи - УСБ України в Закарпатській області - Будюх Д.Є., які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Рішення суду в частині скасування розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 р. №12 сторонами не оскаржено і відповідно до ст.273 ЦПК України в цій частині рішення суду набрало законної сили.

Встановлено, що відповідно до рішення Закарпатської обласної ради від 07.11.2011 року №340 «Про створення обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород»» зі змінами відповідно до рішення Закарпатської обласної ради від 16.11.2012 року №585, було затверджено Статут ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород».

Згідно п.20 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як, зокрема, вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, призначення і звільнення їх керівників.

Згідно до п.1.1 Статуту Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальній власності Закарпатської області) і підпорядковане Закарпатській обласній раді та органу, уповноваженому здійснювати управління майном спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області.

Відповідно до п.8.9 Статуту Аеропорт очолює директор, який призначається на посаду або звільняється з неї на підставі рішення сесії Закарпатської обласної ради за поданням голови ради.

30 серпня 2010 року між Закарпатською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено контракт, відповідно до умов якого позивач призначений директором ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» і строк дії контракту визначено до 30.08.2015 року.

Згідно п.1 рішення ІІ сесії VII скликання Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 року №217 «Про управління Закарпатським обласним комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Ужгород»» вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» відповідно з п.2 ст.40 КЗпП України.

17 березня 2016 року видано спільне розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатської обласної ради за №12 «Про звільнення директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород»», в якому зазначено, що відповідно до статей 6, 13, 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» п.2 ст.36, п.2 ст.40 КЗпП України, п.4.5 контракту з директором комунального підприємства від 30.08.2010 року звільнено ОСОБА_1 з посади директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород».

25 березня 2016 року за №26/0 видано наказ ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» відповідно до якого ОСОБА_1, як директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» звільнено з 28.03.2016 року з роботи на підставі п.2 ст.36, п.2 ст.40 КЗпП України.

Підставою прийняття даного наказу є розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатської обласної ради за №12 «Про звільнення директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» від 17.03.2016 року.

Досліджуючи питання правомірності звільнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.36 КЗпП України, суд першої інстанції із посиланням на ч.1 ст.39-1 КЗпП України, яка визначає, що після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Частинами 2 та Розділу І Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при прийманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року №203 визначено, що наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється шляхом укладення з ним контракту. Контракт може бути укладений на термін від 1 до 5 років.

Частиною третьою статті 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

При прийманні на роботу обов'язковим є зазначення строку дії контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності і такі трудові відносини обов'язково носять строковий характер і ст.39-1 КЗпП України містить виняток у випадку укладення строкового контракту.

Згідно розпорядження голови Закарпатської ОДА №41-рк від 26.09.2011 року ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 3 та останній взяв на себе письмові зобов'язання у зв'язку з допуском до державної таємниці.

Згідно розпорядження УСБ України в Закарпатській області№5-д від 13.01.2016 року «Про скасування допуску до державної таємниці» підставою для якого є висновок «Про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці» обл. №58/26-39 від 13.01.2016 року - ОСОБА_1 директору ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» скасовано допуск до державної таємниці за формою 3, у зв'язку із виявленням обставин, передбачених п.3 ч.2 ст.23, ч.2 ст.26 Закону України «Про державну таємницю», а саме, невиконання громадянином обов'язків, щодо збереження держаної таємниці, яка йому довірена.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.11.2015 року начальником відділу ОДТ Управління СБУ в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.212-2 КУпАП та згідно постанови Ужгородського міськрайонного суд від 11.12.2015 року та ухвали апеляційного суду Закарпатської області позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-2 КУпАП.

Згідно п.4.5 контракту передбачено, що орган управління має право звільняти керівника підприємства у випадку порушень законодавства чи хоча б однієї з умов контракту.

Пунктом 7.5 контракту визначено додаткові підстави для розірвання контракту, зокрема, такою підставою визначено порушення керівником чинного законодавства України, невиконання статуту підприємства, рішень Закарпатської обласної ради, наказів органу управління.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про державну таємницю» - скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Кодексу, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства, або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов'язану з державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до держаної таємниці.

Уповноваженим органом - УСБУ в Закарпатській області було доведено до відома Закарпатської обласної ради повідомлення про скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1, так як виконання покладених на нього обов'язків вимагає такого допуску, і рішення Закарпатської обласної ради від 17.03.2016 року №217 «Про управління Закарпатським обласним комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Ужгород» відповідно до якого ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» є таким, що прийнято до умов трудового договору та вимог законодавства України.

Крім того, встановлено, що відповідні рішення УСБУ в Закарпатській області про скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 є чинними.

При розгляді справи, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до даних правовідносин та постановив рішення на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, доводам позивача надана належна правова оцінка, яка відображена у рішенні суду у їх сукупності, суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновок суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області Г.Г. Собослой